 |
|
ТЕМА 40: Піроплазмідози тварин (бабезіози, тейлеріози)
ЗАВДАННЯ № 1. Продивитись і вивчити під мікроскопом мікропрепарати з різними формами бабезій і замалювати їх. Ознайомитися з технікою взяття крові у тварин для дослідження на піроплазмідози. Оволодіти технікою приготування і фарбування мазків крові. Навчитись знаходити в пофарбованих мазках крові різні форми бабезій, вивчити їх морфологію і розташування в еритроцитах.
ЗБУДНИК Babesia bigeminа має кільцеподібну, овальну, амебоподібну, частіше грушоподібну форми. Величина грушоподібних форм 1,7-3,5 мкм. Характерна форма паразита - парногрушоподібна, вузькі кінці з’єднані під гострим кутом, положення їх в еритроцитах центральне. Розвиток паразита проходить з участю проміжного хазяїна – великої рогатої худоби. Дефінітивним хазяїном і одночасно специфічним переносником є одноживительний іксодовий кліщ Воорhilus саlcaratus, триживительний кліщ Наemophisalis punctata, Dermacentor marginatus. Хвороба має широке розповсюдження, в тому числі в Сумській та Полтавській областях.
ЗБУДНИК Babesia bovis частіше грушоподібної форми. Величина паразитів є меншою радіуса еритроцита (1,5-2,4 мкм). Парні грушоподібні утворення з'єднані вузькими кінцями під тупим кутом, розміщені по периферії еритроцитів. Дефінітивним хазяїном є іксодові кліщі Ixodes ricinus, I. рersulcatus. Захворювання поширене в районах Полісся і Лісостепу України.
ЗБУДНИК Babesia motasi має овальну, округлу, амебоподібну та грушоподібну форми. Паразити розміром 3,8 мкм, більші радіуса еритроцита, знаходяться переважно в центрі червоних кровяних тілець. Грушоподібні форми з'єднані вузькими кінцями під гoстрим кутом.
ЗБУДНИК Babesia ovis - менші радіуса еритроцита (2,5 мкм). Грушоподібні форми з'єднані вузькими кінцями під тупим кутом і розташовані по периферії еритроцита. Переносником бабезіозу овець і кіз є двоживительний іксодовий кліщ Rhipicephalus bursa.
ЗБУДНИКИ: Babesia caballi за будовою не відрізняється від Babesia bigeminа. Дефінітивним хазяїном (переносником) в північній і середній частині України є триживительний кліщ Dermacentor, а на півдні- двоживительний кліщ Нуaloma plumbeum. Babesia equi паразитує в еритроцитах, форма їх може бути округла, кільцеподібна, частіше чотири паразити грушоподібної форми з з'єднаними вузькими кінцями, що нагадує "мальтійський хрест". За розміром бабезії в еритроцитах поділяються на великі (дорівнюють радіусу еритроцита) на початку хвороби, середні (дорівнюють половині радіуса еритроцита) в середині хвороби, і дрібні (дорівнюють 0,25 радіуса еритроцита) в кінці хвороби або у коней паразитоносіїв. Переносниками на півдні зареєстровані кліщі Нуaloma scupense, Н. plumbeum, Rhipicephalus bursa, а в середній смузі – Dermacentor marginatus, Dermacentor pictus.
ЗБУДНИК Babesia canis знаходиться в еритроцитах, а при сильній інвазії може бути в плазмі крові, форма їх округла, кільцеподібна, частіше грушоподібна величиною 2.2-4,3 мкм. Кількість їх в одному еритроциті 1-2, а може бути 11 і більше. Грушоподібні форми з'єднані під гострим кутом і розміщені в центрі еритроцита. Переносниками є кліщі Dermacentor pictus, Rhipicephalus bursa.
ЗБУДНИКИ Theileria annulata, (велика рогата худоба), Th. ovis (вівці) розмножуються в клітинах СМФ шизогональним шляхом з утворенням багатоядерних кохівських куль макрошизонтів, які розпадаються на макромерозоїти, останні знову заглиблюються в клітини СМФ, такий розвиток повторюється декілька разів. Останній раз макромерозоїти діляться і формують мікрошизонти, а в них формуються мерозоіти, які заглиблюються в еритроцити і розмножуються простим поділом. Величина їх 0,5-2,5 мкм. В одному еритроциті може бути від 1-7 до 2-5 паразитів. Переносниками є кліщі Hialoma anatolicum, Н.detritum.. На Україні діагностується рідко (Республіка Крим).
Царство: Animalia
Підцарство: Protozoa
Тип: Apicomplexa
Клас: Sporozoa
Ряд: Piroplasmida
Родина Babesiidae Родина Theileriidae
Рід: Babesia Рід Theileria
Види: B. bigemina Види. T. annulata
B. bovis T. ovis
B. motasi T. mutans
B. ovis
B. caballi
B. equi
B. canis
ЗАВДАННЯ № 2. Дати визначення хвороби, описати коротко біологію збудника епізоотологічні дані, патогенез, клінічні ознаки, патоморфологічні зміни, імунітет, діагностику та диференційну діагностику, лікування та профілактику.