Главная | Обратная связь

Метод осадження з целофановими плівками за Г.О. Котельніковим і

В.М. Хреновим. Завчасно готують плівки з целофану товщиною 22 мкм. Нарізані шматочки плівки розміром 2х3 см поміщають у чашки Петрі з 50%-ним розчином молочної кислоти або гліцерину і витримують 24 години. Після цього вони готові і можуть зберігатися в цих розчинах тривалий час. У 100 мл розчину можна приготувати 500 плівок. Для дослідження беруть 2г фекалій, заливають водою, розмішують паличкою, додають воду до об'єму 50 мл. Суміш фільтрують у другу склянку і відстоюють 5 хв. Потім верхній шар рідини зливають, додають до осаду таку ж кількість води. Так промивають осад і другий раз. Рідину востаннє зливають, а осад наносять на предметні скельця і накривають готовими целофановими плівками. Через 5–10 хвилин препарати готові для дослідження під мікроскопом. Метод використовується при дослідженні на нематодози, трематодози і акантоцефальози. Ефективність його вища за попередній в 2 рази.

Метод М.В. Демідова. Пробу фекалій 3г від овець або 5г від великої рогатої худоби кладуть у склянку об'ємом 200–250 мл, заливають доверху насиченим розчином хлориду натрію і розмішують до одержання суміші. Відстоюють 15–20 хвилин, потім чайною ложкою або совочком збирають грубі частки з поверхні суміші і відсмоктують спринцівкою (можна зливати) верхній шар рідини, залишаючи 20–30 мл її над осадом. До осаду додають 200 мл води, розмішують паличкою. Суміш фільтрують в другу склянку і відстоюють 5 хв. Рідину із склянки відсмоктують, залишають на дні 15–20 мл осаду, який переносять до конусоподібної склянки. Промивши рідину з великої склянки, воду зливають в маленьку. Суміш відстоюють в конусоподібній склянці 3–5 хвилин, а потім відсмоктують рідину. Такі маніпуляції повторюють декілька разів. Рідину востаннє зливають, а осад переносять на предметне скло для дослідження.

Метод Горшкова. Пробу фекалій (150–300 г) від коня кладуть на металеве сито або марлю в лійку з діаметром у верхній частині 15–20 см. На нижній кінець лійки натягують гумову трубку довжиною 10–15 см з затискачем на кінці. Фекалії заливають теплою водою і витримують 2–4 години, після чого затискач відкривають, рідину зливають в центрифугальні пробірки і центрифугують 3 хвилини при 1500–2000 об/хв. Потім рідину зливають, а осад досліджують під мікроскопом.

Комбіновані методи. Ґрунтуються на принципі осадження та подальшої флотації яєць гельмінтів, тому вони ефективніші порівняно з попередніми методами досліджень.

Метод Дарлінга.3–5 г фекалій розмішують у склянці з 20–30 мл води, суміш проціджують в центрифугальні пробірки і центрифугують 1–2 хвилини. Потім верхній шар рідини зливають, а до осаду додають суміш однакових частин гліцерину і кухонної солі, розмішують і знову центрифугують. Яйця, що спливли на поверхню рідини, знімають разом з плівкою суміші дротяною петлею, переносять на предметне скло і мікроскопують.

Метод Щербовича.Техніка дослідження фекалій нагадує попередній метод. Відрізняється від методу Дарлінга тим, що перед другим центрифугуванням до осаду додають насичений розчин гіпосульфіту натрію або сірчанокислої магнезії. Порівняно з методом Дарлінга цей метод ефективнішій.

Гельмінтоларвоскопічні методи. Метод Бермана. Для дослідження фекалій використовують апарат, що складається з лійки, гумової трубки довжиною 10–15 см, сполученої верхнім кінцем з лійкою затискача, закріпленого на нижньому кінці гумової трубки, металевого сита або марлі і штатива. Змонтований апарат заливають теплою водою (35–38°С), 15–20 г свіжих фекалій кладуть на сито або загортають у марлю і опускають у лійку. Фекалії від овець витримують в апараті 2–4 години, а від телят–4–6 годин. Потім затискач на трубці послаблюють, а рідину, що витікає, збирають у пробірку і центрифугують 2–3 хвилини. Після цього верхній шар рідини зливають, а осад переносять на предметне скло для мікроскопії.

Метод Вайда. Кілька кульок фекалій від дрібних жуйних поміщають у бактеріологічну чашку або годинникове скло і зволожують їх теплою водою. Через 15–20 хвилин фекалії видаляють, а рідину, що залишилась, досліджують при малому збільшенні мікроскопа. Ефективність цього методу нижча порівняно з попереднім.

Дослідження вмісту шлунку. Вміст шлунку досліджують у коней, ослів, мулів при паразитуванні драшей і габронем. Тварину витримують добу на голодній дієті. За допомогою носо-стравохідного зонду відбирають шлунковий сік, переносять в центрифугальні пробірки і центрифугують 3–4 хвилини. Осад переносять на предметне скло для мікроскопії.

Дослідження вмісту кон’юнктивальних порожнин. Застосовують його для діагностики телязіозу. За допомогою спринцівки зрошують кон'юнктивальні порожнини водним розчином йоду. Рідину, що витікає, збирають у кювети і досліджують на наявність телязій.

Дослідження проб крові. Застосовують для діагностики філяріатозів у тварин,

q Метод Фюллеборна – венозну кров відстоюють, потім сироватку зливають у другу пробірку і центрифугують 10 хвилин. Осад наносять краплями на предметне скло для мікроскопії.

q Кров беруть у центрифугальну пробірку, де міститься 3,8% розчин лимоннокислого натрію і центрифугують, потім верхній шар рідини зливають, а осад мікроскопують.

q На 1 мл 3,8% розчину лимоннокислого натрію беруть 10 мл крові, відстоюють 20–25 хвилин. В пробірці утворюються 3 шари: нижній — еритроцити, середній — лейкоцити, верхній — сироватка. Піпеткою діаметром 1–1,5 мм беруть вміст середнього шару, наносять 2–3 краплі на предметне скло і накривають покривним для мікроскопії.

q Удосконалений метод Попової (в модифікації Бундіної). Свіжевідібрану кров

стабілізують 20%-им розчином цитрату натрію (2 – 3 краплі розчину на 10 мл крові). Перед дослідженням кров ретельно перемішують, потім у центрифугальну пробірку до 1 мл крові додають 9 мл дистильованої води. Пробірку накривають щільним папером або пробкою і перемішують для більш повного гемолізу еритроцитів. Суміш центрифугують при 1000 об/хв протягом 7 – 10 хвилин, потім надосадову рідину зливають, а осад переносять на предметне скло і проглядають під бінокулярною лупою або мікроскопом на наявність личинок філярій.

Дослідження зскрібка з перианальних складок. Застосовують для діагностики оксиуратозів тварин. Лопаткоподібною паличкою, зволоженою сумішшю однакових частин гліцерину та води роблять зскрібок з перианальних складок промежини і внутрішньої поверхні кореня хвоста. Зскрібок переносять на предметне скло до краплі гліцерину з водою та накривають покривним скельцем для мікроскопії.

Дослідження зскрібків шкіри з “літніх виразок”. Застосовують для діагностики шкірних форм драшейозу і габронемозу. Зскрібок беруть з вкритої свіжими виразками поверхні шкіри і вносять до краплі розведеної соляної кислоти (1:1000). Потім препарат розщеплюють препарувальними голками, накривають покривним склом і досліджують під мікроскопом.

Дослідження шкіри великої рогатої худоби за Гнедіною. Застосовують для діагностики філяріатозів. У тварин на нижній черевній стінці після підготовки операційного поля вирізають невеликий шматочок шкіри завтовшки 2 мм і розміщують на предметному склі в фізіологічному розчині (ранку обробляють 5% спиртовим розчином йоду). Препарувальними голками цей зріз розщеплюють на дрібні частки і залишають у спокої на 10–15 хвилин. Після видалення волокон препарат мікроскопують.

Діагностична дегельмінтизація. Під діагностичною дегельмінтизацією розуміють метод гельмінтоскопічного дослідження фекалій з метою точного встановлення діагнозу. Проводять її в тих випадках, коли клінічні ознаки дають підставу запідозрити у тварин наявність хвороби, викликаної нестатевозрілими гельмінтами, а лабораторні методи є негативними.

Для діагностичної дегельмінтизації відбирають 3–5 великих тварин і 6–10 малих, ізолюють від решти поголів'я і дають їм антгельмінтики в терапевтичній дозі. Виділені протягом двох діб фекалії від цих тварин збирають і досліджують з метою виявлення збудника хвороби.

Імунологічні реакції. Імунобіологічні реакції включають алергічні і серологічні методи діагностики трихінельозу, ларвальних теніїдозів, монієзіозу, аскаридатозів, гемонхозу, диктіокаульозу і онхоцеркозу.

Антигени для алергічних реакцій готують за різними методиками з гельмінтів, суспензій, екстрактів.

Антигени вводять тваринам у дозі 0,1–0,2 мл внутрішньошкірно в непігментовані ділянки шкіри. При позитивній реакції в місці введення антигену через 5–30 хвилин розвивається запалення.

Методи посмертної діагностики гельмінтозів тварин. Посмертна діагностика полягає у виявленні гельмінтів в органах і тканинах тварин. Розрізняють кілька модифікацій гельмінтологічних розтинів:

q метод повного гельмінтологічного розтину за К.І. Скрябіним передбачає дослідження всіх органів і тканин хазяїна з метою виявлення і збору паразитів;

q метод повного гельмінтологічного розтину окремих органів за К.І. Скрябіним дає змогу визначити ступінь інвазованості окремих органів певними видами паразитів;

q метод неповного гельмінтологічного розтину - звичайний патологоанатомічний метод розтину, при якому виявляють тільки гельмінтів великого розміру;

q метод порційного гельмінтологічного розтину передбачає дослідження частини вмісту органу разом з гельмінтами;

Передбачені дослідження проводяться методом послідовного промивання органів тварин з послідуючим переглядом матриксів по черзі на чорному і білому фоні та застосування компресорного методу, який полягає в розчавленні дрібного органу, окремої його частини або зскрібка зі слизової оболонки кишечника між компресорними скельцями до прозорості. Підготовлений препарат розглядають під лупою чи мікроскопом.

Метод посмертної діагностики дикроцеліозу у овець (І.С. Дахно 1996). Після забою тварини та зняття шкури, витягують печінку і кладуть разом з жовчним міхуром на шкуру з боку міздри. Печінку щільно загортають в шкуру і витримують 1,5–2 години.

Потім шкуру розгортають, а печінку переносять в посудину для змивання з її поверхні гельмінтів. Трематод, які знаходяться на поверхні шкури знімають препарувальною голкою і переносять в посудину з водою. Рідину відстоюють 10 хвилин, верхній шар зливають, а осад порціями досліджують і підраховують кількість гельмінтів. Ефективність виявлення молодих трематод 76,5%, статевозрілих — 97,6%.

Збирання, консервування, етикетування і пересилка гельмінтів. Виявлених в органі чи його вмісті гельмінтів переносять в банки з консервуючою рідиною — нематод поміщають в рідину Барбагалло (3% розчин формаліну на фізіологічному розчині), а трематод, цестод і скребликів спочатку поміщають у воду, де вони гинуть, потім пресують і переносять в банки з 70° спиртом. Цистицерків, ценурів, ехінококів консервують в рідині Барбагалло. В банку кладуть етикетку, із зазначенням місця проведення розтину, дати, прізвища фахівця. На зворотньому боці етикетки вказують вид і стать тварин, орган, де виявлено гельмінта, вид паразита та їх кількість.