Главная | Обратная связь

Виклад лекційного матеріалу

ЛЕКЦІЯ (№ 4)

 

 

Тема: «Система освіти України»

 

 

Викладач: Рябченко М.І.

 

Розглянуто на засіданні

предметної (циклової) комісії викладачів

початкової та дошкільної освіти

 

Протокол № ___від ___________

Голова предметної (циклової) комісії:

____________С.В. Тупікіна

 

 

2013 р.

Тема:Система освіти в Україні.

Знати: поняття системи освіти, залежність її від соціально-політичних та економічних умов життя суспільства; законодавчу базу системи освіти України та дошкільної освіти; принципи дошкільної освіти та типи дошкільних закладів.

Вміти: в процесі вивчення державних та відомчих документів складати план, тези, анотацію, конспект, виділяючи в них основні думки і положення, що будуть втілюватись в педагогічну практичну діяльність та особисте життя.

Тип лекції: тематична.

Ключові поняття: система освіти, мета системи освіти, принципи системи освіти, ланки системи освіти.

Інтерактивні методи навчання:«Асоціативний кущ»

Здоров`язберігаючі технології:фізкультхвилинка.

План

1. Поняття системи освіти, її структура.
2. Принципи освіти в україні.
3. Дошкільні заклади в системі освіти.
4. Основні тенденції сучасної освіти.

Основна література

1. Поніманська, Т.І. Дошкільна педагогіка. [Текст] : навч.пос. / Т.І. Поніманська. - К. : Академвидав, 2013. – 464с. – С. 117-122.

2. Кузьмінський, А.І.. Педагогіка. [Текст] : навч.пос. / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. – К. : 2003.- С.210

Додаткова література

1. Артемова, Л.В. Історія педагогіки України. [Текст] : навч.пос. / Л.В. Артемова - К. : 2006 – с. 424.

Інтернет ресурси

1. Закон Украъни «Про освыту» [Електронний ресурс]. Режим доступу

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12

2. 3акон України «Про дошкільну освіту» [Електронний ресурс]. Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12

3. Базовий компонент дошкільної освіти. [Електронний ресурс]. Режим доступу http://www.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/690/bazovij_komponent-doshkilnoji_osviti_v_ukrajini/

4. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року [Електронний ресурс]. Режим доступу

http://www.president.gov.ua/documents/15828.html

Інтерактивний метод «Асоціативний кущ»

Які асоціації у вас виникають до слова «освіта».

1.1. Оголошення теми і завдань лекції.

1.2. Ознайомлення з планом лекції, основною та додатковою літературою.

Виклад лекційного матеріалу

- Що таке система освіти?

- Які навчальні заклади вона охоплює?

1. Поняття системи освіти, її структура.

Система освіти — це сукупність навчально-виховних та культурно-освітніх закладів, які відповідно до Конституції та інших законів України здійснюють освіту і виховання її громадян. Структура і доцільність створеної в державі системи освіти характеризують її міцність і перспективність розвитку.

У статті 53 Конституції України зазначено, що «держава забезпечує доступність і безплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання».

Завдання системи освіти, її структура визначаються Законом України «Про освіту», Законом України «Про загальну середню освіту», Законом України «Про вищу освіту», Національною доктриною розвитку освіти, іншими правовими актами. Зокрема в Законі «Про освіту» зазначено: «Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти».

У Національній доктрині розвитку освіти зазначено: «Освіта — основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства.

Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені».

Сучасні погляди на перспективу розвитку системи освіти в Україні мають ґрунтуватися, на думку академіка В.Г. Кременя, на таких постулатах:

1. Зміна змісту навчання. Сепарація надмірної інформаційності, пізнання людиною себе. Цілісне бачення світу. Систематичне оновлення змісту навчання.

2. Коригування спрямованості навчального процесу. Вироблення в учня, студента розуміння необхідності навчатися упродовж життя плюс засвоєння суми базових знань — головна функція навчального процесу.

3. В інформаційному суспільстві знання стають безпосередньою продуктивною силою. Це вимагає уміння все життя набувати нових знань і застосовувати їх. Тобто учень, студент у ході навчально-виховного процесу повинен набути важливих ком- петенцій через застосування знань. Для цього необхідний перехід від кваліфікації до компетенції, що дасть змогу знаходити оптимальні рішення в будь-яких життєвих ситуаціях. Оволодівши технологією прийняття рішень, свободою вибору, лю­дина стає здатною адаптуватися в умовах постійних змін.

4. Утвердження особистісно орієнтованої педагогічної системи. Вимогою часу є дитиноцентризм у виховному процесі як відображення людиноцентризму в розвитку сучасного світу. Це особливо важливо для України, яка тривалий час терпіла поневолення, тоталітаризм, авторитаризм. Тепер потрібно робити все можливе, щоб замінити авторитарну педагогіку суб’єкт-об’єктною моделлю відносин. Система освіти має готувати самодостатніх людей. Нині уже зроблено перші практичні кроки: введено 12-бальну систему оцінювання знань, профільне навчання в старшій школі, створюються професійні ліцеї.

5. Освіта повинна готувати людину, органічно адаптовану до життя у світі багатоманітних зв’язків, від контактів з найближчим оточенням до глобальних. Треба навчити молоде покоління культури плюралізму думок. Людина XXI ст. має розуміти і керуватися світоглядними принципами «Єдність у розмаїтті» та «Доповнення замість протиставлення». Потребує особливої уваги зміцнення внутрішньо національних, громадянських зв’язків, патріотичного єднання нації, народу.

Глобалізація — це тенденція до єдності світу і до загострення в цивілізованих рамках конкуренції між державами-націями. І тільки згуртована, консолідована нація зможе ефективно відстоювати національні інтереси. Держава буде тим успішнішою, чим більшою мірою її громадяни будуть здатні до спілкування зі світом. Ось чому в світі, а потім і в суспільстві необхідно здійснити своєрідний «мовний прорив». Саме з цією метою введено вивчення першої іноземної мови з другого класу, надалі передбачається вивчення ще однієї іноземної мови. Наприклад, в окремих ВНЗ Польщі для вступу обов’язкове знання двох іноземних мов.

6. Освіта має набути інноваційного характеру, а її продукт (вихованці) повинні бути зданими до інноваційного типу життя і життєдіяльності.

Надзвичайно важлива риса способу життя людини у XXI ст. — це змінність, динамізм. Звідси — необхідність формувати особистість, налаштовану на сприйняття змін як природної норми. Але сприйняття повсякчасних запитів не можливе без задоволення освітніх потреб людини упродовж життя. Тому виникає необхідність побудувати ефективну систему неперервної освіти. Для цього треба реанімувати на новій основі систему дошкільної освіти і створити систему освіти дорослих, прийняти закон про освіту дорослих.

Змінюється функція вищої освіти. Вона покликана не лише готувати фахівців, а стає обов’язковим етапом у житті людини. Якщо в 1986 р. в Україні було 176 студентів на 10 тисяч населення, то нині — 330.

7. Суспільство знань, у якому відбувається формування особистості, вимагає загальної педагогізації, впровадження масової педагогічної культури. Необхідно ліквідувати психолого-педагогічну неграмотність. Треба передбачати педагогічні наслідки будь-якої суспільно-політичної чи соціально-економічної дії.

XXI ст. не тільки висуває нові вимоги до освіти, а й надає нові можливості для освітньої діяльності. Передусім це пов’язано із сучасними інформаційними технологіями, комп’ютерною технікою, що використовується і як засіб набуття комп’ютерної грамотності, і як засіб вивчення предметів, і як шлях до знань і досвіду людства, і як засіб дистанційного навчання.

Нові завдання освіти вимагають застосування інноваційних педагогічних технологій, які базуються на фундаментальних епістемологічних і герменевтичних аспектах педагогіки.

Освіта у XXI ст. — це не лише надання знань і вихованості особистості. Освіта в добу глобалізації та високих технологій — це чинник соціальної стабільності, економічного добробуту, конкурентоспроможності та національної безпеки.

Освіта — це загальнонаціональна, стратегічна проблема. А отже, на перший план виступає і поціновування гідності педагога, науковця, інтелектуала.

У статті 29 цього Закону визначено структуру освіти, яка включає: дошкільну, загальну середню, позашкільну, професійно-технічну, вищу, післядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру, самоосвіту.

Висновок

Система освіти — це сукупність навчально-виховних та культурно-освітніх закладів, які відповідно до Конституції та інших законів України здійснюють освіту і виховання її громадян. У статті 53 Конституції України зазначено, що «держава забезпечує доступність і безплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання».

Завдання системи освіти, її структура визначаються Законом України «Про освіту», Законом України «Про загальну середню освіту», Законом України «Про вищу освіту», Національною доктриною розвитку освіти, іншими правовими актами. Зокрема в Законі «Про освіту» зазначено: «Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти».

XXI ст. не тільки висуває нові вимоги до освіти, а й надає нові можливості для освітньої діяльності. Освіта у XXI ст. — це не лише надання знань і вихованості особистості. Освіта в добу глобалізації та високих технологій — це чинник соціальної стабільності, економічного добробуту, конкурентоспроможності та національної безпеки.

1. Принципи освіти в Україні.

Принципи освіти (від гр. ргіпсіріит — начало, основа) — це вихідні положення, на яких ґрунтується діяльність усієї системи освіти в Україні і її підрозділів зокрема. В Законі «Про освіту» (стаття 6) закріплені такі основні принципи освіти: доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; органічний зв’язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями; незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій; науковий, світський характер освіти; інтеграція з наукою і виробництвом; взаємозв’язок з освітою інших країн; гнучкість і прогностичність системи освіти; безперервність і різноманітність освіти; поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Усі заклади системи в Україні у процесі своєї діяльності мають дотримуватись цих принципів і реалівати їх.

Структурна модель системи освіти

 

1. Дошкільні виховні заклади:1а) дитячі ясла; 16) дитячі садки.

2. Середні заклади освіти: 2а) початкова школа (1—3 або 1—4 кл.); (середня); 26) основна школа (5—9 кл.) (загальноосвітня); 2в) старша школа (10—11 кл.) (школа І—III ступенів); 2г) ліцеї; 2д) гімназії; 2е) спеціалізовані школи.

3. Позашкільні заклади.

4. Професійно-технічні заклади.

5. Вищі заклади освіти: 5а) технікуми, училища, коледжі; 56) інсти­тути, академії, університети, консерваторії.