Здавалка
Главная | Обратная связь

Тимчасова втрата працездатності

Працездатність– це здатність до праці, що залежить від стану здоров’я, фізичного, духовного розвитку (розумових та емоційних можливостей), а також професійних знань, уміння і досвіду працівника, що дає йому змогу виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості. Тобто здатність людини до праці оцінюється не лише за можливістю виконання роботи та функціональним станом організму, а й за додатковими критеріями (стан здоров’я, професійні знання, вміння, досвід.

Під тимчасовою втратою працездатності розуміють неспромож-ність особи виконувати свою трудові обов’язки внаслідок короткотривалих обставин об’єктивного характеру.Тимчасова непрацездатність може бути спричинена:

- фізичною нездатністю особи здійснювати трудову діяльність (хвороба, травма, вагітність та пологи);

- неможливістю працювати у зв’язку із необхідністю здійснювати догляд за іншим членом сім’ї (хворою дитиною; хворим членом сім’ї; за дитиною до трьох років; за дитиною до досягнення трьох річного віку або дитиною-інвалідом до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною);

- неможливістю працювати у зв’язку із настанням обставин, спричинених діями державних органів (карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби).

Тимчасова непрацездатність має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

Випадком тимчасової непрацездатності є тимчасова непрацездатність, яка триває безперервно від початку визначеного захворювання, травми тощо, підтверджується видачею листка непрацездатності з можливим продовженням лікування в одному або декількох закладах охорони здоров’я до відновлення працездатності, що підтверджується закриттям листка непрацездатності - "стати до роботи". У разі, якщо особа стала непрацездатною з приводу того самого захворювання, травми до виходу на роботу або відпрацювала неповний робочий день, випадок тимчасової непрацездатності не переривається. При виникненні іншого захворювання, травми, відпустки в зв’язку з вагітністю випадок тимчасової непрацездатності вважається новим.

Порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність затверджений Інструкцією про порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’явід 13 листопада 2001 р. N9 455, Закони України «Про не­працездатність», «Про загальнообов'язкове державне со­ціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою праце­здатності і витратами, обумовленими народженням і похо­ванням» від 18 січня 2001 р. № 2240-111.

Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язковедержавне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втра­тою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням» передбачено, що Фонд страхування від не­працездатності призначає дві виплати. Перша — допомога зтимчасової непрацездатності, не пов'язаної з нещасним ви­падком на виробництві і професійним захворюванням, дру­га — допомога по вагітності та пологах.

Тимчасову непрацездатність та ЇЇ період засвідчують лікарабо лікарсько-кваліфікаційна комісія (далі — ЛКК) у закла­дах охорони здоров'я. Ці особи визначають потребу у на­данні звільнення від роботи на час тимчасової непрацездат­ності, а також установлюють необхідність і строки тимчасо­вого переведення працівника у зв'язку з хворобою на іншу роботу. Якщо це потрібно, вони приймають рішення про на­правлення особи на медико-соціальну експертну комісію (далі — МСЕК) для визначення наявності та ступеня трива­лої або постійної втрати працездатності.

 

Оформляти листки непрацездатності мають правотакімедичні працівники:

• лікарі державних і комунальних закладів охорони здо­ров'я;

• лікарі стаціонарів протезно-ортопедичних установ сис­теми Міністерства праці і соціальної політики України;

• лікарі туберкульозних санаторіїв;

• фельдшери у місцевостях, де відсутній лікар, а також наплаваючих суднах (їх список затверджують щороку органиохорони здоров'я).

 

Не мають права:

• лікарі приватних закладів охорони здоров'я, приватні лікарі (фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності);

• лікарі станцій (відділень) швидкої медичної допомо­ги, станцій переливання крові, зубопротезних поліклінік (відділень);

• лікарі закладів судово-медичної експертизи;

• лікуючі лікарі лікувально-профілактичних закладів усіх ферм власності при косметологічних втручаннях без медич­них показань;

• лікарі будинків відпочинку, туристичних баз, санітарно-профілактичних закладів;

• лікарі бальнеогрязелікувальних, косметологічних та фізіотерапевтичних лікарень І курортних поліклінік.

Листок непрацездатності оформляється у таких випадках:

- захворювання чи травма (у тому числі побутова), тимчасо­ве переведення відповідно до медичного висновку на легшу,нижчеоплачувану роботу - непрацездатній особі;

- протезування з поміщенням до стаціонару протезно-орто­педичного підприємства - особі, яка потребує протезування;

- необхідність догляду за хворою дитиною (у тому числі при її санаторно-курортному лікуванні), за хворим членом сім'ї, за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої осо­би, яка доглядає за цією дитиною - працюючій особі (іншо­му члену сім'ї), що фактично здійснює догляд;

- карантин, накладений органами санітарно-епідеміологіч­ної служби - особі, яку відсторонено від роботи;

- санаторно-курортне лікування, необхідність якого вста­новила ЛКК лікувально-профілактичного закладу за місцем спостереження, - особі, яка потребує санаторно-курортно­го лікування;

- вагітність та пологи - вагітній жінці або особі, яка уси­новила дитину.

 

Листок непрацездатності видають і закривають в одномулікувально-профілактичному закладі (переважно за місцем проживання чи роботи), а за наявності показань можуть по­довжити в іншому. Щоправда, хворий має право обрати ліка­ря і лікувально-профілактичний заклад не за місцем свогопроживання чи роботи. Тоді документи, що засвідчують тим­часову непрацездатність, йому видають за наявності заяви-клопотання, погодженої з головним лікарем обраного закла­ду, засвідченої його підписом та печаткою цього закладу.

Особи, які захворіли поза постійним місцем проживання і роботи (під час відрядження, санаторно-курортного лікуван­ня, відпустки тощо), листок непрацездатності оформляють за місцем їх тимчасового перебування на число днів непрацез­датності. На це також потрібен дозвіл головного лікаря лікувально-профілактичного закладу.

Крім листка непрацездатності, тимчасову непрацездатністьможуть засвідчувати також і медичні довідки. Однак вони не можуть бути підставою для виплати допомоги з тимчасової неп рацездатності.

Один працівник може подати до бухгалтерії одразу де­кілька листків, наприклад, якщо непрацездатність триває знач­ний час.

У разі втрати листка непрацездатності видається йогодублікат. Для цього працівник звертається до бухгалтери зпроханням надати йому довідку про те, що допомоги з тим­часової непрацездатності за час хвороби він ще не одер­жав. Довідку складають у довільній формі.

Після закриття листка (якщо його не подовжили) праців­ник подає його до відділу кадрів підприємства у перший же день свого повернення на роботу. Починаючи з 28 лютого 2001 р. (дата набрання чинності Законом про непраце­здатність) чинне законодавство не встановлює якихось строків давності для звернення за лікарняними чи декрет­ними. Тому, якщо листок непрацездатності буде подано в адміністрацію установи із запізненням, бухгалтер нарахує належні кошти за фактом одержання підтверджуючого до­кумента і виплатить їх у день виплати зарплати (тобто із запізненням відносно страхового випадку).

Допомогу по тимчасовій непрацездатності виплачують устрахових випадках, які спричинили тимчасову непраце­здатність, коли вони настали у період роботи. Цю допомогу можуть одержувати застраховані особи (як працівникипідприємств, так і особи, що працюють за наймом у фізичнихосіб, у т. ч. суб'єктів підприємницької діяльності). Системаоподаткування (загальна чи спрощена), на якій перебуваєроботодавець, значення не має. Таке право є й у фізичних осіб, які добровільно сплачували внески до Фонду стра­хування від непрацездатності або є платниками єдиного податку.

Одужавши й повернувшись до виконання своїх обов'язків,працівник повинен подати у відділ кадрів (уповноваженій керівником особі) листок непрацездатності. Однак це ще не гарантує виплати допомоги. Справа в тому, що після пред­ставника відділу кадрів і табельника лікарняний потрапить на розгляд до комісії (уповноваженого) із соціального стра­хування, яка приймає остаточне рішення: надати допомогу чи відмовити, адже згідно з п. З ст. 50 Закону про непраце­здатність завдання комісії (уповноваженого) із соціального страхування - контролювати дотримання законодавства про соціальне забезпечення працівників, у тому числі і витрачан­ня коштів Фонду страхування від непрацездатності.

Документи для призначення допомоги по тимчасовійнепрацездатності (в тому числі допомог по вагітності та пологах і по догляду за дитиною до трьох років) розглядаються не пізніше 10 днів із дня їх надходження.

Працівнику можуть відмовити у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо він:

- перебував у відпустці без збереження заробітної пла­ ти, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням;

- захворів чи отримав травму, вчиняючи злочин;

- навмисно заподіяв шкоду своєму здоров'ю, щоб ухи­литися від роботи чи інших обов'язків або симулюва­ти хворобу;

- перебував під арештом чи проходив судово-медичнуекспертизу;

- примусово лікувався за постановою суду;

- захворів чи отримав травму внаслідок алкогольного,наркотичного, токсичного сп'яніння чи дій, пов'язаних з ними.

Допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованійособі також можуть не виплатити, якщо в період хвороби вона порушувала режим, встановлений лікарем, чи не з'явля­лася без поважних причин у призначений термін на медич­ний огляд, у тому числі на ЛКК чи МСЕК. У цьому разі із дня такого порушення застрахований втрачає право на допомо­гу на строк, установлений комісією (уповноваженим) із со­ціального страхування.

Відсоток оплати листка непрацездатності визначають за ст. 37 Закону про непрацездатність. Він залежить від стра­хового стажу особи і становить:

- 60 % середньої заробітної плати (доходу) - особам зі страховим стажем меншим, ніж 5 років;

- 80 % середньої заробітної плати (доходу) - особам зі страховим стажем від 5 до 8 років;

- 100 % середньої заробітної плати (доходу) - особам зі страховим стажем більшим, ніж 8 років.

 

Крім того, без врахування стажу (на пільгових умовах) 100 %нарахованої суми допомоги одержують:

- застраховані особи, віднесені до 1—4 категорій потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- один із батьків (особа, що замінює їх), який доглядає хвору дитину віком до 14 років, постраждалу від Чорнобильської катастрофи;

- ветерани війни й особи, на яких поширюється дія За­кону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

 

Страховий стаж — це період (сума періодів), протягом яко­го особа підлягає соціальному страхуванню у зв'язку з тимча­совою втратою працездатності і сплачує (за неї сплачують) страхові внески до Фонду страхування від непрацездатності у порядку, встановленому законодавством. Згідно зі ст. 7 Закону про непрацездатність сюди зараховують і час:

- хвороби;

- перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами;

- перебування застрахованої особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- отримання виплат з окремих видів соціального страху­вання, крім пенсій усіх видів.

Плюс до цього, при обчисленні страхового стажу врахо­вують загальний трудовий стаж особи до 28 лютого 2001 року визначений за записами у тру­довій книжці.

Допомогу по тимчасовій непрацездатності внаслідок зах­ворювання чи травми, не пов'язаної з нещасним випадком навиробництві, виплачують застрахованим особам за рахунокФонду страхування від нещасних випадків, починаючи з шос­того дня непрацездатності. Оплату здійснюють за весь період до відновлення працездатності чи до встановлення МСЕК інва­лідності незалежно від того, чи було звільнено працівника уперіод втрати працездатності.

Що ж до перших п'яти днів, то їх власник чи уповноваже­ний ним орган оплачує за рахунок коштів підприємства, ке­руючись Порядком оплати перших п'яти днів. Лікарняні вип­лачують за робочі дні, які припадають на дні тимчасової не­працездатності працівника, за графіком роботи підприємства, але період хвороби визначають у календарних днях. Отже, підприємство (фізична особа, яка використовує працю най­маних працівників) має виплатити за свій рахунок лікарняні за робочі дні, які припадають на перші п'ять календарних днів тимчасової непрацездатності.

Трапляється, у деяких випадках "правило п'яти днів" незастосовують (тобто оплачують період хвороби за рахунокФонду з першого дня за весь період непрацездатності):

• при догляді за хворою дитиною віком до 14 років не більше, ніж за 14 календарних днів. Якщо дитину необхідно помістити до стаціонару разом із застрахо­ваною особою, то допомогу останній виплачують за весь термін її перебування у стаціонарі;

• при догляді за хворим членом сім'ї - не більше, ніж за З календарних дні, а у виняткових випадках - до 7 календарних днів (комісія (уповноважений) враховує важкість хвороби члена сім'ї і побутові обставини);

• у разі необхідності догляду за дитиною віком до трьох років чи дитиною-інвалідом віком до 16 років, при захворюванні матері чи іншої особи, яка фактично здійснює догляд, - без обмеження строків виплат;

• у зв'язку з карантином, накладеним санітарно-епідемі­ологічною службою,- за весь час відсутності на ро­боті з цієї причини;

• у зв'язку з переведенням застрахованої особи за ме­дичним висновком на легшу, нижчеоплачувану роботу - не більше, ніж за два місяці. Цю допомогу обчис люють за загальними правилами, але надають у розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не перевищує суми повного заробітку до пе­реведення;

• при здійсненні протезування за медичними показання­ми у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства - за весь період перебування в такому закладі з урахуванням часу на проїзд туди і назад;

• у разі здійснення санаторно-курортного лікуваннязастрахованої особи, якщо тривалість щорічної (ос­новної і додаткової) відпустки є недостатньою для ліку­вання і проїзду до санаторно-курортного закладу і назад,- за період, якого не вистачає. Залежно від того, за чий кошт видано путівку, і характеру лікування п. 10 ст. 35 Закону про непрацездатність передбачає можливість повної оплати періоду такої непрацездат­ності.

Особам, що працюють на сезонних і тимчасових роботах,допомогу по тимчасовій непрацездатності (включаючи до­помогу по догляду за хворою дитиною до 14 років) надають не більше, ніж за 75 календарних днів протягом календарно­го року.

Якщо працівник захворів під час перебування у щорічній(основній і додатковій) відпустці, то право на допомогу за ним зберігається. При цьому за погодженням із власником відпустку йому подовжують на кількість днів хвороби, зас­відчених листком непрацездатності. Інший варіант - пері­од відпочинку можуть перенести на пізніший термін (ст. 80 Кодексу законів про працю України). Втім, описане прави­ло працює не завжди. Його не беруть до уваги, коли йдеть­ся про допомоги по догляду за хворою дитиною, хворим членом сім'ї і при захворюванні матері чи Іншої особи, що фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років чи дитиною-інвалідом віком до 16 років. Ці виплати не на­дають, якщо застрахована особа в період такого догляду перебувала у щорічній відпустці, а також у додатковій на­вчальній чи творчій відпустці {п. 6 ст. 35 Закону про непра­цездатність). Застрахованим особам, які захворіли у пері­од вирішення спору про незаконність їх звільнення з робо­ти, допомогу по тимчасовій непрацездатності надають лише при поновленні на роботі виключно з дня винесення рішен­ня відповідним органом.

Для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатностіпотрібно визначити середньоденну заробітну плату застра­хованої особи.

Розраховують її виходячи із заробітку за останні шістькалендарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передуютьмісяцю, в якому настав страховий випадок. Однак є два ви­нятки з цього правила, коли розрахунковий період може бути й іншим:

- якщо захворілий працівник відпрацював менше 6 календарних місяців, середню зарплату обчислюють за фактично відпрацьовані календарні місяці;

- якщо захворів працівник, який пропрацював меншекалендарного місяця, розрахунок роблять за фактич­но відпрацьований період.

Згідно з п. 7 Порядку № 1266 базою для обчисленнясередньої зарплати слугує нарахована зарплата (основна ідодаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційнівиплати, у тому числі в натуральній формі), що підлягає об­кладенню прибутковим податком І з якої сплачували стра­хові внески

Якщо застрахована особа працює на умовах сумованого обліку робочого часу, потрібно розрахувати середньочасовузарплату, поділивши нараховану за розрахунковий період сумуна кількість відпрацьованих у ньому годин. Так само чинять,якщо частину розрахункового періоду відпрацьовано в ро­бочих днях, а частину — погодинно.

Якщо працівник захворів в останній день роботи передзвільненням, то відповідно до абз. 2 ч. І ст. 4 Закону Ук­раїни «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» пра­во на допомогу з тимчасової непрацездатності виникає із настанням тимчасової непрацездатності в період роботи, вклю­чаючи і день звільнення.

Таким чином, допомога по тимчасовій непрацездатностіпрацівнику, який захворів в останній перед звільненням день роботи, надається в розмірах і порядку, передбачених вище­зазначеним Законом і Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування» від 11 січня 2001 р. № 2213-111.

Якщо особа захворіла після звільнення, то право на от­римання допомоги вона втрачає.

 





©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.