Тимчасова втрата працездатності
Працездатність– це здатність до праці, що залежить від стану здоров’я, фізичного, духовного розвитку (розумових та емоційних можливостей), а також професійних знань, уміння і досвіду працівника, що дає йому змогу виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості. Тобто здатність людини до праці оцінюється не лише за можливістю виконання роботи та функціональним станом організму, а й за додатковими критеріями (стан здоров’я, професійні знання, вміння, досвід. Під тимчасовою втратою працездатності розуміють неспромож-ність особи виконувати свою трудові обов’язки внаслідок короткотривалих обставин об’єктивного характеру.Тимчасова непрацездатність може бути спричинена: - фізичною нездатністю особи здійснювати трудову діяльність (хвороба, травма, вагітність та пологи); - неможливістю працювати у зв’язку із необхідністю здійснювати догляд за іншим членом сім’ї (хворою дитиною; хворим членом сім’ї; за дитиною до трьох років; за дитиною до досягнення трьох річного віку або дитиною-інвалідом до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною); - неможливістю працювати у зв’язку із настанням обставин, спричинених діями державних органів (карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби). Тимчасова непрацездатність має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності. Випадком тимчасової непрацездатності є тимчасова непрацездатність, яка триває безперервно від початку визначеного захворювання, травми тощо, підтверджується видачею листка непрацездатності з можливим продовженням лікування в одному або декількох закладах охорони здоров’я до відновлення працездатності, що підтверджується закриттям листка непрацездатності - "стати до роботи". У разі, якщо особа стала непрацездатною з приводу того самого захворювання, травми до виходу на роботу або відпрацювала неповний робочий день, випадок тимчасової непрацездатності не переривається. При виникненні іншого захворювання, травми, відпустки в зв’язку з вагітністю випадок тимчасової непрацездатності вважається новим. Порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність затверджений Інструкцією про порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’явід 13 листопада 2001 р. N9 455, Закони України «Про непрацездатність», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-111. Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язковедержавне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням» передбачено, що Фонд страхування від непрацездатності призначає дві виплати. Перша — допомога зтимчасової непрацездатності, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві і професійним захворюванням, друга — допомога по вагітності та пологах. Тимчасову непрацездатність та ЇЇ період засвідчують лікарабо лікарсько-кваліфікаційна комісія (далі — ЛКК) у закладах охорони здоров'я. Ці особи визначають потребу у наданні звільнення від роботи на час тимчасової непрацездатності, а також установлюють необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв'язку з хворобою на іншу роботу. Якщо це потрібно, вони приймають рішення про направлення особи на медико-соціальну експертну комісію (далі — МСЕК) для визначення наявності та ступеня тривалої або постійної втрати працездатності.
Оформляти листки непрацездатності мають правотакімедичні працівники: • лікарі державних і комунальних закладів охорони здоров'я; • лікарі стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці і соціальної політики України; • лікарі туберкульозних санаторіїв; • фельдшери у місцевостях, де відсутній лікар, а також наплаваючих суднах (їх список затверджують щороку органиохорони здоров'я).
Не мають права: • лікарі приватних закладів охорони здоров'я, приватні лікарі (фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності); • лікарі станцій (відділень) швидкої медичної допомоги, станцій переливання крові, зубопротезних поліклінік (відділень); • лікарі закладів судово-медичної експертизи; • лікуючі лікарі лікувально-профілактичних закладів усіх ферм власності при косметологічних втручаннях без медичних показань; • лікарі будинків відпочинку, туристичних баз, санітарно-профілактичних закладів; • лікарі бальнеогрязелікувальних, косметологічних та фізіотерапевтичних лікарень І курортних поліклінік. Листок непрацездатності оформляється у таких випадках: - захворювання чи травма (у тому числі побутова), тимчасове переведення відповідно до медичного висновку на легшу,нижчеоплачувану роботу - непрацездатній особі; - протезування з поміщенням до стаціонару протезно-ортопедичного підприємства - особі, яка потребує протезування; - необхідність догляду за хворою дитиною (у тому числі при її санаторно-курортному лікуванні), за хворим членом сім'ї, за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною - працюючій особі (іншому члену сім'ї), що фактично здійснює догляд; - карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби - особі, яку відсторонено від роботи; - санаторно-курортне лікування, необхідність якого встановила ЛКК лікувально-профілактичного закладу за місцем спостереження, - особі, яка потребує санаторно-курортного лікування; - вагітність та пологи - вагітній жінці або особі, яка усиновила дитину.
Листок непрацездатності видають і закривають в одномулікувально-профілактичному закладі (переважно за місцем проживання чи роботи), а за наявності показань можуть подовжити в іншому. Щоправда, хворий має право обрати лікаря і лікувально-профілактичний заклад не за місцем свогопроживання чи роботи. Тоді документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, йому видають за наявності заяви-клопотання, погодженої з головним лікарем обраного закладу, засвідченої його підписом та печаткою цього закладу. Особи, які захворіли поза постійним місцем проживання і роботи (під час відрядження, санаторно-курортного лікування, відпустки тощо), листок непрацездатності оформляють за місцем їх тимчасового перебування на число днів непрацездатності. На це також потрібен дозвіл головного лікаря лікувально-профілактичного закладу. Крім листка непрацездатності, тимчасову непрацездатністьможуть засвідчувати також і медичні довідки. Однак вони не можуть бути підставою для виплати допомоги з тимчасової неп рацездатності. Один працівник може подати до бухгалтерії одразу декілька листків, наприклад, якщо непрацездатність триває значний час. У разі втрати листка непрацездатності видається йогодублікат. Для цього працівник звертається до бухгалтери зпроханням надати йому довідку про те, що допомоги з тимчасової непрацездатності за час хвороби він ще не одержав. Довідку складають у довільній формі. Після закриття листка (якщо його не подовжили) працівник подає його до відділу кадрів підприємства у перший же день свого повернення на роботу. Починаючи з 28 лютого 2001 р. (дата набрання чинності Законом про непрацездатність) чинне законодавство не встановлює якихось строків давності для звернення за лікарняними чи декретними. Тому, якщо листок непрацездатності буде подано в адміністрацію установи із запізненням, бухгалтер нарахує належні кошти за фактом одержання підтверджуючого документа і виплатить їх у день виплати зарплати (тобто із запізненням відносно страхового випадку). Допомогу по тимчасовій непрацездатності виплачують устрахових випадках, які спричинили тимчасову непрацездатність, коли вони настали у період роботи. Цю допомогу можуть одержувати застраховані особи (як працівникипідприємств, так і особи, що працюють за наймом у фізичнихосіб, у т. ч. суб'єктів підприємницької діяльності). Системаоподаткування (загальна чи спрощена), на якій перебуваєроботодавець, значення не має. Таке право є й у фізичних осіб, які добровільно сплачували внески до Фонду страхування від непрацездатності або є платниками єдиного податку. Одужавши й повернувшись до виконання своїх обов'язків,працівник повинен подати у відділ кадрів (уповноваженій керівником особі) листок непрацездатності. Однак це ще не гарантує виплати допомоги. Справа в тому, що після представника відділу кадрів і табельника лікарняний потрапить на розгляд до комісії (уповноваженого) із соціального страхування, яка приймає остаточне рішення: надати допомогу чи відмовити, адже згідно з п. З ст. 50 Закону про непрацездатність завдання комісії (уповноваженого) із соціального страхування - контролювати дотримання законодавства про соціальне забезпечення працівників, у тому числі і витрачання коштів Фонду страхування від непрацездатності. Документи для призначення допомоги по тимчасовійнепрацездатності (в тому числі допомог по вагітності та пологах і по догляду за дитиною до трьох років) розглядаються не пізніше 10 днів із дня їх надходження. Працівнику можуть відмовити у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо він: - перебував у відпустці без збереження заробітної пла ти, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням; - захворів чи отримав травму, вчиняючи злочин; - навмисно заподіяв шкоду своєму здоров'ю, щоб ухилитися від роботи чи інших обов'язків або симулювати хворобу; - перебував під арештом чи проходив судово-медичнуекспертизу; - примусово лікувався за постановою суду; - захворів чи отримав травму внаслідок алкогольного,наркотичного, токсичного сп'яніння чи дій, пов'язаних з ними. Допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованійособі також можуть не виплатити, якщо в період хвороби вона порушувала режим, встановлений лікарем, чи не з'являлася без поважних причин у призначений термін на медичний огляд, у тому числі на ЛКК чи МСЕК. У цьому разі із дня такого порушення застрахований втрачає право на допомогу на строк, установлений комісією (уповноваженим) із соціального страхування. Відсоток оплати листка непрацездатності визначають за ст. 37 Закону про непрацездатність. Він залежить від страхового стажу особи і становить: - 60 % середньої заробітної плати (доходу) - особам зі страховим стажем меншим, ніж 5 років; - 80 % середньої заробітної плати (доходу) - особам зі страховим стажем від 5 до 8 років; - 100 % середньої заробітної плати (доходу) - особам зі страховим стажем більшим, ніж 8 років.
Крім того, без врахування стажу (на пільгових умовах) 100 %нарахованої суми допомоги одержують: - застраховані особи, віднесені до 1—4 категорій потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи; - один із батьків (особа, що замінює їх), який доглядає хвору дитину віком до 14 років, постраждалу від Чорнобильської катастрофи; - ветерани війни й особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Страховий стаж — це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і сплачує (за неї сплачують) страхові внески до Фонду страхування від непрацездатності у порядку, встановленому законодавством. Згідно зі ст. 7 Закону про непрацездатність сюди зараховують і час: - хвороби; - перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами; - перебування застрахованої особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; - отримання виплат з окремих видів соціального страхування, крім пенсій усіх видів. Плюс до цього, при обчисленні страхового стажу враховують загальний трудовий стаж особи до 28 лютого 2001 року визначений за записами у трудовій книжці. Допомогу по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання чи травми, не пов'язаної з нещасним випадком навиробництві, виплачують застрахованим особам за рахунокФонду страхування від нещасних випадків, починаючи з шостого дня непрацездатності. Оплату здійснюють за весь період до відновлення працездатності чи до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від того, чи було звільнено працівника уперіод втрати працездатності. Що ж до перших п'яти днів, то їх власник чи уповноважений ним орган оплачує за рахунок коштів підприємства, керуючись Порядком оплати перших п'яти днів. Лікарняні виплачують за робочі дні, які припадають на дні тимчасової непрацездатності працівника, за графіком роботи підприємства, але період хвороби визначають у календарних днях. Отже, підприємство (фізична особа, яка використовує працю найманих працівників) має виплатити за свій рахунок лікарняні за робочі дні, які припадають на перші п'ять календарних днів тимчасової непрацездатності. Трапляється, у деяких випадках "правило п'яти днів" незастосовують (тобто оплачують період хвороби за рахунокФонду з першого дня за весь період непрацездатності): • при догляді за хворою дитиною віком до 14 років не більше, ніж за 14 календарних днів. Якщо дитину необхідно помістити до стаціонару разом із застрахованою особою, то допомогу останній виплачують за весь термін її перебування у стаціонарі; • при догляді за хворим членом сім'ї - не більше, ніж за З календарних дні, а у виняткових випадках - до 7 календарних днів (комісія (уповноважений) враховує важкість хвороби члена сім'ї і побутові обставини); • у разі необхідності догляду за дитиною віком до трьох років чи дитиною-інвалідом віком до 16 років, при захворюванні матері чи іншої особи, яка фактично здійснює догляд, - без обмеження строків виплат; • у зв'язку з карантином, накладеним санітарно-епідеміологічною службою,- за весь час відсутності на роботі з цієї причини; • у зв'язку з переведенням застрахованої особи за медичним висновком на легшу, нижчеоплачувану роботу - не більше, ніж за два місяці. Цю допомогу обчис люють за загальними правилами, але надають у розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не перевищує суми повного заробітку до переведення; • при здійсненні протезування за медичними показаннями у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства - за весь період перебування в такому закладі з урахуванням часу на проїзд туди і назад; • у разі здійснення санаторно-курортного лікуваннязастрахованої особи, якщо тривалість щорічної (основної і додаткової) відпустки є недостатньою для лікування і проїзду до санаторно-курортного закладу і назад,- за період, якого не вистачає. Залежно від того, за чий кошт видано путівку, і характеру лікування п. 10 ст. 35 Закону про непрацездатність передбачає можливість повної оплати періоду такої непрацездатності. Особам, що працюють на сезонних і тимчасових роботах,допомогу по тимчасовій непрацездатності (включаючи допомогу по догляду за хворою дитиною до 14 років) надають не більше, ніж за 75 календарних днів протягом календарного року. Якщо працівник захворів під час перебування у щорічній(основній і додатковій) відпустці, то право на допомогу за ним зберігається. При цьому за погодженням із власником відпустку йому подовжують на кількість днів хвороби, засвідчених листком непрацездатності. Інший варіант - період відпочинку можуть перенести на пізніший термін (ст. 80 Кодексу законів про працю України). Втім, описане правило працює не завжди. Його не беруть до уваги, коли йдеться про допомоги по догляду за хворою дитиною, хворим членом сім'ї і при захворюванні матері чи Іншої особи, що фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років чи дитиною-інвалідом віком до 16 років. Ці виплати не надають, якщо застрахована особа в період такого догляду перебувала у щорічній відпустці, а також у додатковій навчальній чи творчій відпустці {п. 6 ст. 35 Закону про непрацездатність). Застрахованим особам, які захворіли у період вирішення спору про незаконність їх звільнення з роботи, допомогу по тимчасовій непрацездатності надають лише при поновленні на роботі виключно з дня винесення рішення відповідним органом. Для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатностіпотрібно визначити середньоденну заробітну плату застрахованої особи. Розраховують її виходячи із заробітку за останні шістькалендарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передуютьмісяцю, в якому настав страховий випадок. Однак є два винятки з цього правила, коли розрахунковий період може бути й іншим: - якщо захворілий працівник відпрацював менше 6 календарних місяців, середню зарплату обчислюють за фактично відпрацьовані календарні місяці; - якщо захворів працівник, який пропрацював меншекалендарного місяця, розрахунок роблять за фактично відпрацьований період. Згідно з п. 7 Порядку № 1266 базою для обчисленнясередньої зарплати слугує нарахована зарплата (основна ідодаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційнівиплати, у тому числі в натуральній формі), що підлягає обкладенню прибутковим податком І з якої сплачували страхові внески Якщо застрахована особа працює на умовах сумованого обліку робочого часу, потрібно розрахувати середньочасовузарплату, поділивши нараховану за розрахунковий період сумуна кількість відпрацьованих у ньому годин. Так само чинять,якщо частину розрахункового періоду відпрацьовано в робочих днях, а частину — погодинно. Якщо працівник захворів в останній день роботи передзвільненням, то відповідно до абз. 2 ч. І ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» право на допомогу з тимчасової непрацездатності виникає із настанням тимчасової непрацездатності в період роботи, включаючи і день звільнення. Таким чином, допомога по тимчасовій непрацездатностіпрацівнику, який захворів в останній перед звільненням день роботи, надається в розмірах і порядку, передбачених вищезазначеним Законом і Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 р. № 2213-111. Якщо особа захворіла після звільнення, то право на отримання допомоги вона втрачає.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|