 |
|
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Державна установа “Центральний методичний кабінет
підготовки молодших спеціалістів” МОЗ України
ХІРУРГІЧНІ ХВОРОБИ
ПРОГРАМА
для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів
І—IІІ рівнів акредитації за спеціальністю
5.12010104 “Стоматологія”
Київ
ХІРУРГІЧНІ ХВОРОБИ
Укладач
А.П. Мельник — викладач вищої категорії, старший викладач Шепетівського медичного училища.
Програму розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії клінічних дисциплін Шепетівського медичного училища 04.10.2011 р., протокол № 3.
Програму розглянуто і схвалено на засіданні опорної циклової комісії хірургічного профілю.
Рецензенти:
Н.Б. Кузняк — канд. мед. наук, доцент,завідувач кафедри хірургічної та дитячої стоматології Буковинського державного медичного університету;
Л.Р. Коробко — канд. мед. наук, викладач вищої категорії, завідувач відділення «Сестринська справа» Рівненського базового медичного коледжу.
© МОЗ України, 2011
© ВСВ “Медицина”, 2011
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Навчальну програму з дисципліни “Хірургічні хвороби” складено для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів 1—ІІІ рівнів акредитації за спеціальністю 5.12010104 “Стоматологія” відповідно до складових галузевих стандартів вищої освіти — ОКХ і ОПП, затверджених МОН України і МОЗ України в 2011 р., та навчальних планів 2011 р.
Мета вивчення дисципліни “Хірургічні хвороби” гігієністами зубними — оволодіти комплексом теоретичних знань для розуміння суті хірургічної патології та хірургічної діяльності на різних етапах лікування хворого, а також практичних навичок, що реалізуються як під час самостійної роботи за обраною спеціальністю, так і в ході роботи помічником стоматолога в стоматологічному чи травматологічному стаціонарах або під час надання долікарської медичної допомоги в екстремальних умовах.
Згідно з класифікаційною характеристикою в практичній роботі гігієніста зубного значну частину займають елементи хірургічної діяльності. Гігієніст зубний повинен уміти діагностувати гнійно-запальні захворювання, проводити найпростіші хірургічні операції, добре знати правила асептики й антисептики, організацію роботи перев’язної та операційної, хірургічний інструментарій і способи його застосування; володіти методами знезаражування рук, інструментів, білизни, перев’язувального матеріалу та прибирання операційно-перев’язувального блоку тощо. Повинен володіти технікою проведення перев’язок, накладання гіпсових і бинтових пов’язок, методами іммобілізації, знеболювання, інфузій лікарських препаратів і переливання крові. Усі ці навички набувають вирішального значення при наданні медичної допомоги на етапах евакуації та масових травмах. Тому конче потрібно увести в програму багатьох загальних положень розуміння особливостей розвитку хірургічної патології та комплексного лікування хворого.
Особливо слід звернути увагу на необхідність застосовувати в процесі навчання термінологію, проблемні поняття, теоретичні положення, які використовуються при підготовці спеціаліста вищої школи, що забезпечить взаєморозуміння та злагодженість у роботі різних ланок хірургічного колективу.
Враховуючи можливість роботи з хворими, слід особливу увагу в процесі навчання приділити питанням професійної медичної етики та деонтології.
Теоретична частина знань проходить у кабінеті хірургічних хвороб медичного училища, практичні заняття — як у кабінеті, де можна відпрацьовувати практичні навички, так і в функціональних підрозділах хірургічних відділень поліклініки і стаціонару. Достатню увагу в програмі приділено самостійній роботі студентів як одному з методів підвищення їхньої активності в засвоєнні навчального матеріалу. Її слід проводити у тренажерних класах та з додатковою літературою в бібліотеці і вдома (список основної та додаткової літератури наведено в програмі). У програмі подано орієнтовний план самостійної роботи, який можна змінювати за рішенням відповідних циклових комісій навчального закладу.
Відповідний рівень підготовки гігієністів зубних ґрунтується на високій організації навчального та виховного процесу з використанням сучасних методичних прийомів та забезпечення, відповідній матеріально-технічній базі та високій кваліфікації викладацького складу.
Після вивчення дисципліни студенти повинні знати:
¾ принципи санітарно-протиепідемічного режиму в лікувально-профілактичних установах;
¾ принципи організації роботи відділень хірургічного профілю;
¾ роль і завдання медсестри у лікувально-діагностичному процесі;
¾ направлення і транспортування хворих хірургічного профілю за призначенням;
¾ етіологію, основні клінічні симптоми хірургічних захворювань;
¾ методи об’єктивного обстеження, діагностику, принципи лікування хворих хірургічного профілю;
¾ принципи планування і організації індивідуального догляду за хворими хірургічними профілю, методи диспансерного спостереження;
¾ тактику при наданні екстреної долікарської допомоги; принципи медичної етики і деонтології, міжособистісні аспекти спілкування.
Студенти повинні уміти:
¾ забезпечити дотримання суворої асептики та інфекційної безпеки при роботі в стаціонарі та поліклініці, в операційній, перев’язній тощо;
¾ підготувати пацієнтів до хірургічних втручань;
¾ досконало володіти технікою медичних маніпуляцій у хірургічній клініці;
¾ володіти основами фіксуючої техніки — десмургії, транспортної та лікувальної іммобілізації;
¾ надавати невідкладну допомогу при найпоширеніших хірургічних захворюваннях;
¾ проводити на достатньому професійному рівні догляд за хворими хірургічного профілю;
¾ вирішувати деонтологічні завдання, пов’язані з професійною діяльністю, володіти навичками професійного спілкування.
Студенти мають бути поінформовані про:
¾ основи законодавства України про охорону здоров’я;
¾ накази та інструктивні листи МОЗ України, які регламентують роботу лікувально-профілактичних закладів;
¾ сучасні методи обстеження та діагностики хірургічної патології;
¾ сучасний стан захворюваності на хірургічні та онкологічні патології в регіоні, Україні, світі.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
| № з/п | Зміст | Кількість годин | Самостійна робота | ||
| Загальний обсяг | Лекції | Практичні заняття | |||
| Вступ | — | — | |||
| Організація хірургічної роботи | — | ||||
| Розділ 1.Загальна хірургія | |||||
| Профілактика хірургічної інфекції | |||||
| Знеболення | |||||
| Хірургічні операції. Передопераційний період | |||||
| Післяопераційний період | |||||
| Десмургія | — | ||||
| Інфузії й трансфузії. Переливання крові | |||||
| Кровотеча та гемостаз | |||||
| Синдром запалення | |||||
| Синдром ушкодження (травми) | |||||
| Пухлини | |||||
| Розділ 2.Хірургія окремих ділянок тіла та органів | |||||
| Ушкодження і захворювання голови | |||||
| Ушкодження і захворювання хребта й спинного мозку | |||||
| Ушкодження і захворювання шиї та її органів | |||||
| Ушкодження і захворювання грудної клітки та її органів | |||||
| Ушкодження і захворювання живота та органів черевної порожнини | |||||
| Ушкодження і захворювання органів сечової і статевої систем. Ушкодження кісток таза | |||||
| Ушкодження і захворювання кінцівок | |||||
| Надання першої долікарської допомоги при нещасних випадках. Принципи реанімації | |||||
| Самостійна робота | |||||
| Усього |
Примітка. Години для самостійної роботи студентів розподіляють за темами предметні (циклові) методичні комісії навчальних закладів.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
| № з/п | Тема | Кількість годин |
| Вступ | ||
| Організація хірургічної роботи | ||
| Поширення в навколишньому середовищі мікробної флори. Джерела та шляхи поширення інфекції. Історія розвитку асептики і антисептики | ||
| Поняття про біль та знеболювання. Необхідність знеболювання в хірургії. Історія розвитку знеболювання | ||
| Поняття про хірургічні операції та їхні основні види (планові, екстрені, термінові, радикальні, паліативні, симптоматичні тощо). Показання до операцій | ||
| Харчування хворих у післяопераційний період | ||
| Поняття про пов’язку та перев’язку. Види пов’язок | ||
| Історія переливання крові | ||
| Поширення в побуті гнійно-запальних захворювань; їх основні збудники. Синдром запалення — провідний синдром хірургічної інфекції | ||
| Травматизм і його профілактика. Організація допомоги при травмах | ||
| Організація онкологічної допомоги. Диспансеризація хворих онкологічного профілю. Деотологія в онкології | ||
| Особливості анатомічної будови мозкового та лицевого черепа, м’яких тканин; особливості кровопостачання та вплив на перебіг захворювань у цій ділянці | ||
| Особливості анатомічної будови шиї та її вплив на клінічну картину травм і захворювань у цій ділянці тіла | ||
| Особливості догляду за хворими, що перенесли операції на грудній клітці | ||
| Особливості будови передньої черевної стінки. Методика обстеження хворого з патологією органів черевної порожнини | ||
| Особливості анатомічної будови органів сечової і статевої систем у чоловіків і жінок | ||
| Особливості анатомічної будови верхніх і нижніх кінцівок та її вплив на перебіг захворювань | ||
| Усього |
Мета та завдання навчальної дисципліни Мета: Хірургія є однією з провідних клінічних дисциплін у підготовці фельдшера. Під час складання цієї програми враховано як юридичний, так і реальний статус молодшого медичного персоналу в нашій країні. Юридичні асептики хірургічної діяльності фельдшера ґрунтується на відповідних чинних класифікаційних характеристиках і положення. З суттю ця діяльність обмежена рамками того, що прийнято позначати як долікарська медична допомога, поряд з «виконанням призначень лікаря». Відповідно до цього фельдшер у нашій країні може:
- працювати самостійно на ФАПах, оздоровчих пунктах та системі швидкої медичної допомоги - працювати під керівництвом лікаря в медичних закладах.
Виходячи з цього, зміст програми спрямований на формування в студентів клінічного мислення, вміння діагностувати найпоширенішу хірургічну патологію, надавати першу медичну допомогу, за необхідності проводити реанімаційні заходи, лікувати хворих за призначенням лікаря, доглядати за хворими, брати участь у санітарно-освітній та профілактичній роботі.
Викладати дисципліну слід відповідно до класифікаційної характеристики та поєднувати зі знанням, отриманими під час вивчення предметів професійно-практичної підготовки та інших дисциплін. Це досягається за рахунок побудови структурно-логічних зв’язків між предметами, що поліпшує рівень знань і запобігає дублюванню загальних питань. Кожне захворювання потрібно вивчати за загальноприйнятою схемою:
- суть захворювання;
- етіологія;
- патогенез;
- клінічна картина;
- можливі ускладнення;
- особливості лікування;
- прогноз;
- профілактика.