Главная | Обратная связь

Керуючі дії оператора

П

рийняте оператором рішення необхідно правильно і своє­часно реалізувати шляхом введення інформації в машину. Для цього використовують два «виходи» людини: моторний і мовний. У багатьох СПМ значна кількість керуючих дій оператора виконується через рухи. Мовне керування засто­совують для вирішення специфічних задач, хоча цей напря­мок вважається дуже перспективним.

Технічна досконалість систем управління спрощує вимо­ги до моторики оператора. Його дії зводяться до натискан­ня кнопок, увімкнення тумблерів, повороту рукояток тощо, тобто до простих рухів, засвоєння яких не потребує спе­ціального навчання.

Уся складність управління переміщується з виконавчих актів на центральні механізми регуляції керуючих дій, пе­ребіг яких залежить від переробки значної кількості інфор­мації.

Точність реалізації прийнятого рішення в керуючій дії значною мірою залежить від ступеня узгодження моторного «виходу» оператора з конструкцією органів управління. Будь-яка керуюча дія складається зі значної кількості еле­ментарних дій, поєднаних між собою в цілісну структуру завдяки центральному механізмові регуляції. Різні елемен­тарні рухи мають і різне призначення, за яким їх можна по­ділити на три групи:

- гностичні рухи, спрямовані на вивчення об'єкта й умов праці. До них належать дотикові, ощупувальні, вимірювальні та ін.;

- пристосувальні рухи, до яких відносять установчі, урівноважувальні та ін.;

- робочі або виконавчі рухи, завдяки яким здійснюється сам вплив на орган управління.

Треба зазначити, що структура рухових компонентів за­лежить від задачі, котру вирішує оператор, конструкції ор­ганів управління, їхнього призначення і розташування у просторі, антропометричних, біомеханічних і психофізіоло­гічних властивостей самого оператора, а також від рівня його підготовки.

Усі рухові задачі можна поділити на чотири основні класи:

- операції ввімкнення, вимкнення, перемикання, основною характеристикою яких є час простої реакції або реакція вибору;

- задачі, які базуються на низці послідовних і повторюва­них рухів. Основною характеристикою цього класу рухів є їхній темп;

- задачі, що вирішуються при маніпулюванні органами управління під час налагодження апаратури і точного вста­новлення режиму роботи об'єкта. Характеризуються точ­ністю дозованих рухів, яка оцінюється за силовими, про­сторовими і часовими параметрами;

- задачі спостереження за змінними об'єктами, котрі на­лежать до класу безперервних перцептивно-моторних задач.

Серед основних характеристик керуючих дій оператора виділяють часові, силові, просторові і точнісні.

Часова (швидкісна) характеристика операцій ввімкнення вимірюється тривалістю рухової реакції, яка залежить від відстані перенесення руки Я, ширини органу управління IV і визначається співвідношенням

 

де а і Ь — константи (а ~ 0,07с, Ь ~ 0,074), Т_р — комплексний індекс складності.

Для повторюваних рухів основною характеристикою є частота їхнього повторення або темп. Встановлено, що мак­симальний темп обертальних рухів становить 4,0...4,8 об/с і залежить від розмірів самих ручок та їх опору. Так, найбіль­ша швидкість буде при радіусі ручки 3 см і опорі 2 кг, а якщо опір становитиме 5 кг, то максимальна швидкість буде при радіусі ручки вже 4 см, максимальний темп натиску-вальних рухів при опорі 25 г для ведучої руки — 6,88 нат/с, а для неведучої — 5,3 нат/с. Зі збільшенням зусиль опору до 400 г темп зменшується і відповідно становить 6,14 і 5,59 нат/с. Максимальний темп ударних рухів змінюється від 5 до 14 ударів за секунду. В середньому він дорівнює 8,5 уд/с. Для тривалого часу роботи оптимальний темп коливається від 1,5 до 5 уд/с.

Силові характеристики рухів залежать від характеру са­мих рухів (витягування, штовхання, відведення тощо) і кута між плечем та вертикаллю тіла. Найбільше зусилля може бути розвинуте при штовханні від себе — 62,6 кг, витягу­ванні на себе — 54,4 кг, а найменше — при штовханні вниз — 18,6 кг та відведенні від себе — 15,5 кг. Максимальне зусилля, яке може розвинути ведуча рука, в середньому на 10... 15 % більше за максимум для неведучої.

Силові характеристики рухів людини мають враховува­тися в конструюванні органів управління, зокрема у виборі опору цих органів (табл. 7).

Таблиця 7

Рекомендовані зусилля для різних типів органів управління

 

До просторових характеристик рухів оператора належать розміри зон досяжності в моторному полі і траєкторія рухів. Моторна діяльність оператора переважно виконується за нерухомого положення тіла, тобто без переміщення тулуба, і тому розміри моторного поля визначаються розмірами рук оператора.

Виходячи з цього моторне поле оператора умовно по­ділене на зони максимальної, допустимої та оптимальної до­сяжності (рис. 18). Розміри цих зон у горизонтальній та вер­тикальній площині наведені в таблиці 8.

 

У зонах оптимальної і допустимої досяжності можливе виконання найшвидших і найточніших рухів за мінімаль­ної втомлюваності оператора. Тому в цих зонах рекомен­дується розташовувати органи управління, які найбільш важливі і часто використовуються. Слід зауважити: залеж­но від зусиль і точності рухів, що вимагаються, у цих зонах є певні раціональні рівні. Так, наприклад, важелі, які для свого переміщення потребують значних зусиль, варто роз­ташовувати на нижніх рівнях оптимальної зони. Вимоги до точності переміщення найкраще задовольняються на серед­ньому рівні цієї зони. В зонах максимальної досяжності

Рис 18

Зони досяжності рук людини:

а — у вертикальній площині

(1, З, 6 — зони максимальної досяжності; 2, 4, 8 - зони допустимої досяжності);

б — в горизонтальній площині

(1, 7 — зони максимальної досяжності; 2, 6 — зони допустимої досяжності; З, 5 - зони оптимальної досяжності)

 

 

точність і швидкість керуючих рухів суттєво знижені, і вто­ма настає швидше. В цій зоні можлива лише недовготри­вала робота.

Траєкторія рухів може бути різною. Експериментально доведено, що еліптичні і кругові рухи ефективніші, ніж пря­молінійні, їх застосування збільшує продуктивність праці і знижує втому оператора.

ТочніснІ характеристики рухів оператора оцінюються можливостями людини виконувати (без участі зорового кон­тролю) дії певної спрямованості, тривалості, потужності. Ці характеристики варто враховувати при організації дозованих рухів.

Найбільша точність характерна для рухів, які здійсню­ють на відстані 15...35 см від середньої точки тіла людини. Вже на відстані 40...50 см точність аналізу суттєво зни­жується. Точність влучання рукою у потрібне місце на пуль­ті управління становить ± 15 см у середній зоні нижче гру­дей і ± 30 см у крайніх зонах.

Амплітуда рухів найточніше оцінюється в межах 8... 12 см, коротші — переоцінюються, а довші — недооцінюються.

Тривалість рухів може оцінюватися з точністю 0,1...0,2 с. При вивченні дозованих зусиль було встановлено, що опе­ратор із більшою точністю зберігає певне зусилля, ніж змі­нює його в певних межах. Спеціальні тренування підвищу­ють точність регулювальних зусиль за рахунок зниження диференціального порога. Наприклад, при розрізненні ваги з 3...10 % до 1 % |57].

Одним із важливих питань є формування рухових нави­чок. На початкових етапах утворення рухових навичок від­бувається під контролем зорової системи людини, який піз­ніше переходить до тактильного і кінестетичного аналіза­торів. При цьому утворюється внутрішній контур регулю­вання завдяки діям цих аналізаторів, по якому сигнали про­ходять значно швидше (0,4 с), ніж по зовнішньому (1,2 с), котрий забезпечується роботою зорової системи. Ця влас­тивість може бути врахована для підвищення якості управ­ління за рахунок зворотного зв'язку безпосередньо на так­тильний аналізатор, шо, своєю чергою, забезпечує швид­кість самоконтролю і, відповідно, підвищує ефективність праці оператора.

Мовний канал надходження інформації до машини має ряд переваг над механічним, ручним, зокрема:

- звільнює людину-оператора від залежності від стаціонар­ного робочого місця, надаючи їй можливість вільного пе­реміщення під час управління об'єктом;

- у певних випадках швидший і надійніший, ніж механіч­ний, у 2—3 рази, до того ж і налагодження зворотного зв'язку в цих випадках ефективніше [47; 57];

- не потребує забезпечення необхідного освітлювання.

Дослідження доводять, що при мовному введенні інфор­мації оператор втомлюється значно пізніше, ніж при мотор­ному. На ефективність застосування мовного введення ін­формації впливають і негативні фактори, пов*язані з дією аку­стичних шумів, розмов Інших операторів, акустичних сигналів від механізмів, рівня тиску в довколишньому середовищі тощо.

Технічний рівень сучасних комп'ютерних систем дає змогу операторові ефективно застосовувати мовний вхід у процесі управління СЛМ.

Загальне вирішення проблеми автоматичного розпізнан­ня слів або окремих фраз стає можливим тільки на основі детального вивчення фонетичних, граматичних, семантичних і прагматичних закономірностей людської мови та про­цесу її сприймання і розуміння. Сьогодні вже функціону­ють системи, керування якими здійснюється мовними ко­мандами, і є вже системи, що застосовують усний діалог.

Контрольні запитання

1.Схарактеризуйте аналізатори людини (зоровий, слуховий, тактиль-ний) і особливості їхньої взаємодії,

2. Які психологічні особливості зберігання інформації?

3.Проаналізуйте оперативне мислен­ня у діяльності оператора.

4.Окресліть психологічні аспекти прийняття рішення в операторській

ДІЯЛЬНОСТІ.

5. Назвіть психологічні особливості регуляції керуючих дій оператора.

Теми рефератів

 

1. Сенсорно-перцептивна організація діяльності операторів.

2. Психологічні особливості приймання інформації оператором.

3.Роль і значення пам'яті у діяльності оператора.

4.Психологічні аспекти врахування

особливостей пам'яті і мислення при створенні СЛМ.

5.Психологічні аспекти прийняття рішень в операторській діяльності.

6. Особливості прийняття рішень опе­ратором у режимі діалогу з ЕОМ.

7. Особливості врахування антропо­метричних і біомеханічних характе­ристик при створенні сучасних тех­нічних систем.

 

Розділ 4