Главная | Обратная связь

Типи соціально психологічних виробничих конфліктів

 

Горизонтальні конфлікти	Вертикальні конфлікти	Вертикальні конфлікти «згори»
Дії однієї людини є перепоною в успішній діяль­ності іншої	Керівник не забез­печує можливості для успішного до­сягнення мети ді­яльності підлеглими	Підлеглий не забез­печує керівникові можливості для здійснення основної мети діяльності
Дія однієї людини є перепоною в досягненні особи­стих цілей іншою	Дія однієї людини є перепоною в досягненні особи­стих цілей іншою	Підлеглий створює перепони в досяг­ненні керівником його особистих цілей
Конфлікт поведінки й соціальних норм групи	Суперечність між діяльністю керівни­ка, стилем його роботи та очікуван­нями підлеглих	Суперечність між діяльністю підлегло­го як носія певної соціальної ролі та очікуваннями керівника
Особистісна несумісність	Лідери та авторите­ти групи не виправ­довують очікувань інших її членів	Члени групи не виправдовують очікувань лідерів та авторитетів

Інтегральним показником виконання групою певної ді­яльності є її ефективність, на яку впливає значна кількість факторів.

Спираючись на власні дослідження, а також на дані ін­ших авторі» [54; У9|, нами була побудована модель регуляції групової діяльності операторів, яка складається :і трьох основних контурі»:

- предметно-інформаційного;

- емоційно-мотиваційного;

- організаційно-функціонального.

Вони забезпечують реалізацію трьох основних функцій взаємодії у групі; інформаційної, ефективно-комунікативної і регулятивної (схема 9).

Модель регуляції групової діяльності

 

I.Контур предметно- інформаційного регулювання	II.Контур соціально-ціннісного регулювання	III.Контур соціально-ціннісного регулювання
А.Суб’єктні фактори
5. Поєднання пізнавальних стилів у групі . 6. Співвідношення домінуючих рівнів поведінки. 7. Єдність пізнавальних перспектив розвитку проблемних ситуацій. 8. Обсяг представленості професійного та додаткового досвіду в групі	1.Між особистісні стосунки. 2.Єдність ціннісно-нормативних систем і критеріїв оцінки. 3.Мотиваційна спрямованість. 4.Статевий і віковий склад групи	1.Організація і форми спільної діяльності. 2.Спрямованість і форми взаємодії. 3.Особливості комунікативних структур
Б. Об’єктні фактори
1.Особливості опису проблемних ситуацій. 2.Особливості представлення значень. 3.Особливості інформаційної «підтримки» групи	1.Особливості техніко – технологічної заданості між особистісних стосунків. 2.Особливості вираження емоційних компонентів у структурі	1.Техніко – технологічний взаємозв’язок. 2.Організаційно-комунікативні функції технічних засобів діяльності. 3.Особливості реалізації опосередкованої машиною взаємодії операторів «людина –технічні засоби – людина»
Групові психологічні ефекти – інтегратори факторів. Взаєморозуміння .Взаємовідносини .Взаємодія

 

До кожного контуру належать по дві групи факторів; су­б'єктні, що зумовлюють діяльність людей, і об'єктні, які відображають специфіку функціонування технічних засобів діяльності операторів.

Контур предметно-інформаційного регулювання налаго­джує інформаційні потоки в системі «суб'єкт-об'єктних» відносин, що потребує врахування особливостей прийман­ня, оцінки і переробки інформації людиною, а також спе­цифіки опису, пошуку і представлення цієї інформації за­вдяки технічним системам.

Особливості пізнавальної організації і функціонування людини відображаються у характеристиках її мисленнєвої діяльності, у параметрах когнітивних стилів, гармонійне поєднання яких визначає ефективність процесу пошуку необ­хідного рішення.

Завдяки поєднанню різних способів отримання і пере­робки інформації з'являється можливість оцінити ситуацію з різних точок зору, що, безперечно, сприяє розкриттю но­вих властивостей об'єкта і, відповідно, прийняттю нових, оригінальних рішень.

Крім цього, при вирішенні проблемних ситуацій варто змінювати домінуючі рівні творчої поведінки людини. Це досягається цілеспрямованою комплектацією групи, ство­ренням її «композиції» через спеціальний підбір її членів.

На ефективність групових рішень впливає не тільки рівень інтеграції засобів когнітивного аналізу й переробки ін­формації, а й єдність програмних орієнтацій членів групи, які визначають пізнавальні перспективи розвитку проблем­них ситуацій. Інакше кажучи, взаєморозуміння, а також вза­ємовідносини і взаємодія у процесі діяльності значною мірою залежать від узгодженості думок членів групи відносно на­прямків пошуку можливих рішень і оцінки наслідків їх прийняття.

Розуміння і оцінка партнера зі взаємодії залежать від точності відображення його когнітивних структур і схожості ціннісно-нормативних систем регуляції процесів досягнен­ня мети. В цьому разі великого значення набуває побудова єдиної системи програмних орієнтацій пізнавальних перс­пектив для всіх членів групи.

Особливо актуальним це є в тих випадках, коли група складається з людей різного рівня професійного досвіду. Крім тою, слід брати до уваги і специфіку функціону­вання технічних засобів діяльності операторів. Важливу роль відіграють інформаційні бази знань для опису вихідної си­туації, характеристики основних функцій об'єкта, системи, параметрів мети, умов і засобів її досягнення з урахуванням особливостей практичних методів,

Саме представлення знань для індивідуального і групо­вого використання потребує застосування різних засобів відо­браження інформації — екранів, табло, інтегральних інди­каторів. При їх розробці теж необхідно враховувати інженерно-психологічні вимоги і рекомендації.

Інформаційна допомога, підтримка оператора проявля­ється в «підказці» різних методів, тактик, стратегій пошуку Інформації і прийняття оптимальних рішень. Вони можуть бути зафіксовані в нам'яті СОМ і пропонуватись оператору у «нав'язаному» або «вільному» режимах. При цьому зміс­товий аспект інформаційної допомоги буде залежати від специфіки проблемних ситуацій, техніко-технологічних зв'язків, зафіксованих у самій структурі СЛМ.

Контур емоційно-мотиваційного регулювання дає змогу оцінювати і керувати внутрішнім станом групи, її соціаль­но-психологічним кліматом. Група операторів як вид реаль­ної малої групи має формальну і неформальну функціональ­ну організацію.

Формальна організація взаємовідносин чітко регламен­тована та підпорядкована функціональній структурі і тех­нічному ланцюгові процесу управління. Неформальна структура, яка виникає на основі міжособистісного спіл­кування, таких обмежень не має. Ось чому взаємовідно­сини в неформальній структурі можуть суттєво вплинути на результати взаєморозуміння і взаємодію у групі опера­торів.

В інфраструктурі групи діють один чи два лідери, Один із них може бути компетентним фахівцем і виконувати роль ділового лідера, а інший — роль емоційного лідера, який підтримує певні взаємовідносини в групі.

Діловий лідер має переваги у предмет но-інформаційній сфері, він пропонує оптимальні вирішення проблемних си­туацій, Когнітивна спрямованість цього лідера стимулює інших членів групи до інтелектуальної взаємодії з метою пошуку нових, оригінальних рішень.

Емоційний лідер регулює внутрішнє життя і групи, він тонко і точно відчуває та розуміє сутність відносин між чле­нами групи, намагається їх коригувати, підтримуючи спри­ятливий соціально-психологічний клімат у групі. Як відо­мо, міжособистісні стосунки складаються на основі:

- предметно-статусних відносин, які відображають внесок кожного члена групи у вироблення групового рішення;

- функціонально-рольових відносин, пов'язаних із прийняттям або неприйняттям соціальних ролей інших членів групи;

- особистих емоційно-статусних стосунків між членами гру­пи, що формують соціально-психологічний клімат.

На продуктивність групової діяльності впливають і фактори, які характеризують ціннісно-орієнтаційну єдність її членів, статевий і віковий склад. На формування ціннісно-орієнтаційної єдності групи впливають рівень єдності ціннісно-нормативних систем і критеріїв їхньої оцінки, а та­кож мотивація особистості. Схожість позицій, єдність по­глядів на розвиток проблемних ситуацій забезпечують між членами групи краще взаєморозуміння і нормальні стосун­ки між ними, що гарантує їх взаємодоповнюваність,

У випадках, коли в групі спостерігаються розходження її оцінці ситуації і прогнозів її розвитку, виникає когнітивний конфлікт, який може зачепити і міжособистісні сто­сунки. Тоді особливу увагу треба приділяти налагодженню цих стосунків. Слід заздалегідь здійснювати психологічну підготовку спеціалістів і групи в цілому, застосовуючи психологічне консультування, психокорекцію і засвоюючи різні прийоми спілкування, обгрунтовано розподіляти функції в групі. Ці профілактичні заходи сприятимуть нормалізації мікроклімату в групі і, відповідно, підвищенню ефектив­ності її роботи.

Значну роль в інформаційній взаємодії відіграють і мотиваційні компоненти, які впливають на міжособистісні і рольові відносини. Домінування певної спрямованості осо­бистості визначає її поведінку і прагнення до реалізації своїх можливостей у конкретній діяльності,

Щодо групової діяльності, то переважає тут спрямова­ність даної групи. В умовах спільної діяльності мотивація одних вступає у взаємодію з мотивацією інших, що прояв­ляється у конкретній мірі участі у досягненні певної мети. Найбільш яскраво не відображається в екстремальних ситуаціях, в яких тільки спрацьованість і спільність у єдиній меті всіх членів групи можуть забезпечити необхідний рівень порозуміння і співчуття у процесі групового рішення про­блемних ситуацій,

Використання технічних систем, особливо комп'ютер­ної техніки, привносить свої особливості у структуру спіл­кування. «Суха», стандартна мова технічних систем не дає змоги виразитися всій гамі відчуттів, настроїв і відношень особистості до предметного світу або людського оточення. Чуттєвий компонент притаманний кожному актові взає­модії, і нехтування ним призводить до порушень у струк­турі спілкування, викликаючи почуття незадоволеності, ідо негативно відбивається па ефективності всієї діяль­ності.

Крім цього, емоційно-комунікативний компонент впли­ває на мотиваційну сферу як окремих членів групи, так і групи в цілому. На прикладі використання ЕОМ можна за­значити, що, з одного боку, комп'ютерна техніка сприяє розвитку пізнавальної мотивації і мотивації досягнення, а з іншого — трудомісткість розробки програмного забезпечен­ня, його вартість не стимулюють її використання,

Слід підкреслити, що розглянуті форми мотивації нале­жать до класу ситуативних, таких, що виникають у процесі діяльності, а не до базових, усталених утворень особистості. Тому співвідношення формальної та неформальної струк­тури може суттєво впливати па ефективність групової діяль­ності.

Найбільша ефективність спільної діяльності спостері­гається у так званих спрацьованих групах, де формальна і неформальна структури діалектично поєднані. Досягнення сумісності і спрацьованості членів групи можливе завдяки попередній соціально-психологічній підготовці, яка імітує спільну діяльність, сприяє узгодженню функцій та ролей членів групи, координації комунікативних зв'язків і міжособистісних стосунків |54; УУ|.

Контур організаційно-функціонального регулюваннязабезпечує річні види взаємозв'язків у групі, підтримуючи і зада­ючи тим самим спрямованість і форму предметно-інформаційної взаємодії, у процесі якої реалізуються різні види міжособистісних стосунків.

Одним із провідних факторів цього контуру к взаємопов'язаність. Це внутрішньо групові взаємовпливи, які регулю­ють характер взаємодії, а через взаємодію — і ефективність групової діяльності,

У дослідженнях із порівняльного аналізу психічних про­цесів (сенсорно-перцептивних та мовленнєво-мисленнєвих), за умов індивідуальної та спільної діяльності, виділяють три умовні рівні взаємопов'язаності суб'єктів [99].

Перший рівень — «мовчазної співприсутності» — має фак­тично умовне значення, але вже туї виявляється ефект со­ціального впливу, згідно :і Н. М. Бехтерєвим, «соціального збудження» та «соціального гальмування». Навіть мовчазна співприсутність групи людей оцінює стан людини, змушує її поводити себе інакше, ніж за умов ізоляції. Цей ефект поси­люється за умови співприсутності референтної (значущої) гру­пи. Природно, що в кожній групі як цілісному утворенні ви­являються тенденції позитивної і негативної значущості, і тому одних членів групи співприсутність активізує, а в інших знижує успішність діяльності. До цього типу взаємопов'язаності належать усі різновиди індивідуальних робіт, які зво­дяться в єдине ціле тільки на певних етапах діяльності. По суті, це паралельні індивідуальні діяльності.

Другий рівень має умовну назву «взаємовпливу». Тут взаємопов'язаність діє на психічні процеси вже більшою мірою: в регуляцію включаються такі механізми, як наслідування, навіювання і конформність. Вони, своєю чергою, визнача­ють одноманітність у групі щодо спільних норм, оцінок, по­глядів, поведінки і діяльності.

Засобом взаємовпливів с обмін інформацією на мовномисленнєвому (вербально-логічному) рівні, на якому оцін­ки та думки або «констатуються» (перший підрівень), або аналізуються подальшим індивідуальним прийняттям рі­шення (другий підрівень), або обговорюються, і приймаєть­ся одне спільне рішення (третій підрівень). Перехід від «мовчазної співприсутності» до «взаємовпливів» означає пе­ретворення індивідуально-паралельної діяльності на спільну. Під час обговорення проблеми, обміну думками формується «сукупний фонд знань сукупного суб'єкта», який регулює розв'язання різноманітних групових завдань,

Третій рівень — рівень дійової взаємопов'язаності, на яко­му дії кожною члена групи неможливі без одночасних або попередніх дій інших. Це вже спільна діяльність у повному ро­зумінні цього слова. Взаємозв'язок тут визначається не тільки закликами до співробітництва (в тому числі наказами Й ін­струкціями), а й метою, результатом і засобами діяльності,

Успішність функціонування групи залежить не тільки від розподілу функцій між її членами, а й під зв'язку між ними. Залежно під конкретних завдань можливі різні варіанти функ­ціональної організації групи: «ланцюг», «зірка», «коло», «сіт­ка» (повна і неповна) (рис, 20).

Рис. 20

Функціональні; групування малих Груп (5 осіб):

а — «ланцюг»; б — «зірка»; /і — коло г — «сітка» (неповна);

Г — «Сітка» (повна)

Повна комунікативна структура («сітка») забезпечує віль­не спілкування між членами групи,

Структура типу «зірка* характерна для груп, що працю­ють в умовах жорсткого керівництва, виконання управлінсь­ких функцій тільки самим керівником, а типу «ланцюг» і «коло» — виникають за конвеєрної праці,

При цьому нескладні завдання краще вирішує група з комунікаціями централізованого типу, а у вирішенні склад­них завдань більш ефективною є повна «сітка» комунікацій.

Застосування різних систем комунікацій сприяє поши­ренню інформації від одних членів групи до інших і забез­печує ефективність виконання завдань, Для цих систем ха­рактерні різні форми спілкування: дискусія, консиліум, кон­структивне сперечання, консультування,

В організації творчої дискусії слід усіма засобами запо­бігати центрації комунікативних зв'язків. Ніхто з членів груми не повинен мати ні просторових, ні комунікативних, ні інформаційних переваг. Розташування учасників дискусії у просторі мас бути вільним (наприклад по колу) і залежати тільки під надання особистісних переваг, а інформаційний обмін :ш схемою — повна чи неповна «сітка».

Консиліум як форма групової діяльності використовується у вирішенні професійних проблем групою спеціалісті. У цих випадках спільна робота фахівців "завжди спрямована па ре­зультат, Процедурно нарада (консиліум) допускає відкритий обмін думками і оцінками, але тільки до моменту прийняття конкретного рішення. Консиліум може розгортатися за двома основними схемами, перша з яких передбачає створення умов для кооперації дій членів групи. Це інструктивне орієнтуван­ня на підтримку інтересі, ідей і гіпотез один одного та пози­тивне ставлення до них. Друга — потребує створення умов для розгортання конкуренції серед членів групи, яка Начується на розробці річних варіантів рішення проблеми.

Для виявлення позитивних і негативних сторін конкуру­ючих варіантів застосовують таку форму спілкування, як конструктивне сперечання.

Конструктивне сперечання це свідоме і певним чином організоване виявлення переваг і недоліків конкурентоспро­можних варіантів вирішення проблеми. Якщо метою дискусії групової діяльності с вироблення максимальної кількості різ­них рішень проблеми, то метою конструктивного сперечан­ня с визначення найефективнішого варіанта рішення. При цьому доцільність того чи того варіанта мас бути доведена з різних точок зору чи за кооперативною або за конкурентною схемою у вигляді конструктивного сперечання,

Конструктивне сперечання мас три чітко визначені фа­зи, завдяки чому спільна діяльність більш регульована, ніж у дискусії. Перша фаза передбачає чітке визначення про­блеми вибору одною з варіантів рішення, тобто за якими параметрами і характеристиками оцінюється кожне рішен­ня. Друга фаза потребує дотримання етики сперечання — обговорювання тільки питань, які стосуються проблеми. Обов'язкова умова цієї фази — це реагування на всі «за» і «проти» варіантів, що розглядаються, за відхиленням від проблеми стежить керівник-арбітр сперечання. Третя фаза — завершальна, на якій приймається рішення з проблеми. Остаточним рішенням може бути або один із пропонованих варіантів, або компромісне рішення, або ніяке. У ви­падках збільшення протиріч і затягування другої фази ке­рівник-арбітр змінює режисуру сперечання, націлюючи учасників на вироблення компромісною рішення. Він мо­же змінити рольові обов'язки у групі, що впливає як на мотивацію, так і на успішність діяльності.

Консультування як форма організації спілкування може бути груповим або індивідуальним, що залежить від ріння складності завдань та способів їх вирішення. Воно може проводитися безпосередньо у вигляді «відкритого діалогу» і опосередковано — у вигляді «прихованою діалогу». За «від­критою діалогу» здійснюється безпосередній обмін думка­ми між спеціалістами, і на цій основі можливе вироблення компромісних, а може, і нових рішень проблеми, У «прихо­ваному діалозі» обмін інформацією здійснюється у вигляді стандартних, логічних схем за допомогою різних формально-знакових систем. Користувач цією інформацією може прийняти її або відхилити.

Порівняльний аналіз різних форм спілкування дає під­стави диференціювати форми взаємодії у групах. По-перше, це реалізація різних функцій, Найважливіша функція дис­кусії — вироблення максимально можливої кількості варі­антів рішення проблеми, задачі. За своєю суттю — це ди­вергентні задачі. Різновид можливих варіантів, гіпотез рі­шення стає критерієм ефективності дискусії. Перед конси­ліумом і консультуванням постає зовсім інша функція — знести усю різноманітність варіантів можливих рішень до одного, тобто обрати або виробити один оптимальний варі­ант рішення.

По-друге, відмінність структури групової діяльності за ступенем субординації і координації членів групи. При коор­динаційній структурі функції рівномірно, без жорсткого за­кріплення і регламентації розподіляються між усіма членами групи. Така структура групової діяльності сприяє генерації нових ідей та їхніх рішень. Відповідальність за результати роботи умовна. Субординаційна структура вимагає ієрархіч­ного розподілу функцій, створення керівного центру,

По-третє, різний склад учасників дискусії, консиліуму та консультування зумовлений цільовим призначенням групи. Група формується залежно від її функціонального призна­чення.

Отже, ефективність групової діяльності значною мірою залежить від рівня взаєморозуміння, взаємовідносин і взає­модії як психологічних ефектів, що виникають у процесі спільної діяльності. Цілеспрямоване їх формування можли­ве тільки з урахуванням інженерно-психологічних вимог і рекомендацій, які, своєю чергою, складають систему інженерно-психологічного забезпечення СЛМ.

 

Контрольні запитання

1. Розкрийте особливості діяльності оператора.

2. Класифікуйте фактори, що впливають на ефективність діяльності оператора.

3. Схарактеризуйте психологічні методи опису і оцінки діяльності операторів.

4. Як здійснюється контроль та нормалізація станів людини-оператора?

5. Які особливості групової діяльності операторів?

6. У чому сутність інженерно-психологічних проблем управління груповою діяльністю?

Теми рефератів

 

1. Системний підхід до вивчення трудової діяльності операторів.

2. Психологічні особливості управління трудовою діяльністю.

3. Психологічні моделі управління трудовою діяльністю.

4. Вплив функціональних станів на ефективність діяльності операторів.

1.Види взаємовідносин між операторами в малій групі.

7. Психологічні моделі групової діяльності.

 

 

Р о з діл 5