 |
|
Гіпотеза космічної еволюції людини
Проте|однак|, окрім|крім| вищезгаданих існує ще одна досить|достатньо| цікава і теоретично добре розроблена концепція антропогенезу. Але|та| через низку обставин вона все ще мало відома і майже не|менше всього| вивчена сучасною наукою. Умовно її можна позначити як концепцію (модель або гіпотезу) космічної еволюції людини. Вперше|уперше| її базові положення|становища| були представлені|уявляти| науковому світу в другій половині|наприкінці| XIX ст.|віку| в листуванні групи індійських філософів з|із| англійськими кореспондентами та фундаментальній праці О.П. Блаватської «Таємна Доктрина». У ХХ столітті|віці| ця концепція набула розвитку в роботах ряду теософів, у тому числі в Ученні Живої Етики, розробленому сім'єю Рерихів у співпраці|співробітництві| з індійськими філософами.
Із|із| вказаних джерел можна дізнатися, що концепція космічної еволюції людини сягає|йде| своїм корінням в глиб століть|сторіч|. Її ідеї представлені|уявляти|, наприклад, в древніх|стародавніх| манускриптах – «Книзі Дзіан» і тибетських коментарях до неї. Треба відзначити, що дана концепція не пов’язана з основними положеннями класичної філософії Сходу.
Характерно, що концепція космічної еволюції людини займає|позичає| проміжне положення|становище| між теологічним креаціонізмом| і біологічним еволюціонізмом. Вона не відкидає опису походження людини, типового для деяких релігійних учень, але вважає|вчень||гадали|, що Священні Писання містять|утримують| не буквальну, а зашифровану істину. Буквальне ж прочитання Писань неминуче веде до помилок. В той же час|разом з тим|, концепція космічної еволюції розглядає еволюцію не лише|не тільки| у вузькому біологічному значенні, але і як універсальну космічну еволюцію, в якій біологічна еволюція виступає|вирушає| лише одним з етапів розвитку життя і розуму.
У основі даної моделі лежать наступні філософські постулати.
– Вічність і всеосяжність існування життя, різноманіття і мінливість його форм і різновидів.
– Безперервність космічної еволюції життя і, зокрема, трансбіологічної| еволюції людини. Цей постулат в певному значенні співзвучний сучасній науковій ідеї глобального еволюціонізму в її найрадикальніших варіантах, а також філософським положенням|становищам| російського космізму|.
– Повсюдна потенційність розвитку життя, у тому числі життя біологічного. Це уявлення підтримується і прихильниками|прибічниками| еволюційно-біологічної концепції антропогенезу.
– Мимовільне (природне) зародження біологічного життя на Землі|грунті| як результат еволюційного імпульсу. Цей постулат відкидає необхідність втручання надприродної істоти у момент зародження біологічного життя. Тут концепція космічної еволюції людини кардинально розходиться з|із| теологічною ідкєю антропогенезу.
– Розуміння людини як складної багатовимірної|багатомірної| системи|утворення|, що поєднує|сполучає| в собі матеріальні (біологічні) та польові структури. Цим заперечуються погляди тих вчених, які намагаються пояснити явища свідомості та духовності людини за допомогою фізичних та хімічних законів
– Розуміння свідомості як особливої енергоінформаційної властивості космічної субстанції (духо-матерії|). Таке розуміння свідомості (духовної основи) характерне в цілому|загалом| для класичної індійської філософії.
– Енергетичний вплив Космосу і Космічного Розуму на розвиток людини та її розум. До речі, цей постулат одержав підтвердження в працях видатного російського дослідника О.Л. Чижевського, який показав, що космічні явища (наприклад, процеси на Сонці) можуть істотно впливати на фізіологічні, психічні та соціальні процеси на Землі.
Зважаючи на|беручи до уваги| ці постулати, які викликають|спричиняють| не більше запитань, ніж, наприклад, світоглядні уявлення неодарвінізму, розглянемо|розглядатимемо| основні положення концепція космічної еволюції людини.
По-перше, передбачається|припускається|, що життя на Землі|грунті| з'явилося|появлялося| з|із| космосу в результаті|внаслідок| природних процесів еволюції. Перші форми земного життя були небіологічними (астральними, тобто польовими), і минув|проходили| тривалий шлях|дорогу| адаптації та розвитку до появи людиноподібної істоти.
По-друге, вважається|припускається|, що ранні людиноподібні види були теж польової природи і мали абсолютно інші форми розмноження (на зразок брунькування), ніж сучасна людина і людиноподібні мавпи. Морфологічно вони були більшими, навіть гігантськими і поступово, по мірі збільшення матеріальності тіла, зменшувалися в розмірах, як і вся земна флора та фауна.
По-третє, окрім біологічних і соціальних чинників|факторів|, передбачається|припускається| космічний чинник|фактор| еволюції (Космічний Розум, який зовсім не є Богом у традиційному розумінні, а природним явищем), під дією якого у протолюдської істоти починає|починає| і продовжує розвиватися нова, незвичайна|незвична| для тваринного світу властивість – розум.
По-четверте, відкидається походження людини розумної від одного з видів антропоїдних мавп. Походження цих мавп пояснюється|тлумачить| схрещуванням ранніх людських істот з|із| тваринними видами, що породило побічну гілку еволюції.
По-п'яте, передбачається|припускається|, що еволюція людини не закінчується на біологічній стадії. Високорозвинений|високорозвинутий| людський розум матиме інший – небіологічний носій – тіло з|із| ущільненої астральної (польової) субстанції.
Таким чином, еволюція людини почалася|починає| задовго до виникнення біологічного ступеня|рівня| і буде продовжуватися|розповсюджується| далеко за його межами.