 |
|
ІНФЕКЦІЙНА АНЕМІЯ КУРЧАТ
Інфекційна анемія курчат — захворювання, перебігаюче з ураженням кісткового мозку, імунодефіцитом і що закінчується дерматитами, гідроперикардитом і водянкою черевної порожнини.
Інфекційна анемія курчат (Infections chicken anemia; вірусна анемія курчат, «синє крило», далі - ІАК) - вірусна хвороба молодняка раннього віку, збудником якої є Cіrcovіrus, характеризується апластичною анемією і генералізованою лімфоїдною атрофією, що супроводжується імуносупресією.
Історична довідка.Вперше збудник був виділений в 1979 р. в Японії, а потім в 1983 р. в Європі в птахівничих господарствах при вирощуванні бройлерів. Епізоотологічна і економічна небезпека хвороби полягає у тому, що вона реєструється майже у всіх бройлерних птахогосподарствах і супроводжується підвищеною смертністю (5 - 10 %, а в окремих господарствах до 60 %).
Збудники хвороби— відноситься до родини Circoviridae, який має одноланцюгову ДНК, розміри 23 - 25 нм. Вірус добре культивується в курячих ембріонах, СПФ-курчатах і культурі клітин.
Вірус стійкий до високих температур: 56 0C - 70 0C витримує протягом 1 години, 80 0C - 30 хвилин, 100 0C - 15 хвилин. Вірус не інактивується в розчинах з pH 3,0 протягом 3 годин, в 90% ацетоні - 24 год. Він чутливий до 50% розчину фенолу, в якому гине за 5 хвилин, в 5% формальдегіді - за 24 години. Йод та гіпохлорид натрію діють на вірус згубно у концентраціях на 2-10% вище тих, що застосовуються для знешкодження інших збудників. 5% гіпохлорид натрію і дезінфіктанти, що містять йод в тій же концентрації, при температурі 370С протягом 2 годин повністю руйнують вірус.
Епізоотологія хвороби.На ІАК хворіють лише кури. До захворювання найбільш чутливі курчата 2-5 тижневого віку, головним чином бройлерів, серед яких захворюваність може складати 20-60%, летальність 5-6%. У неблагополучних господарствах хвороба частіше спостерігається у курчат у віці 14 - 21 день, причому курчата молодшого віку, як правило, не хворіють, оскільки у них розвиток інфекції попереджають материнські антитіла. Інфекція у бройлерів зазвичай носить субклінічний характер. Проте як клінічна, так і субклінічна форми спричиняють іммуносупресивний вплив на організм (пригнічують імунітет), що може стати причиною значних втрат. Встановлено, що стада, що не мають специфічних антитіл до вірусу ІАК, мали кращу конверсію корму на 2%, більшу живу масу на 2,5% і середньодобові прирости на 13%. Птиця, що не мала контакту з вірусом, чутлива до нього в будь-якому віці.
Джерелом збудника інфекції є хворі курчата і вірусоносії, які виділяють вірус з послідом, серозно-геморагічним ексудатом з тріщин уражених ділянок шкіри. Зараження відбувається горизонтальним і вертикальним шляхом, провідним шляхом зараження вважають інфіковані інкубаційні яйця. Факторами передачі служать інфіковані вірусом предмети догляду, корм і вода.
Асоціації вірусу анемії курчат і реовірусу, викликають важчий перебіг хвороби. Аналогічні явища відзначають при асоціації інфекційної анемії з хворобами Гамборо і Марека. Появу перших спалахів інфекційної анемії в Японії і Німеччині пов'язують з імунізацією птиці проти хвороби Марека, контамінованої вірусом інфекційної анемії. Останній шлях розповсюдження інфекції представляє для промислового птахівництва найбільшу небезпеку, якщо для виробництва вакцин використовують курячі ембріони, одержані з комерційних господарств.
Патогенез.Потрапивши в організм, збудник, вражає гематопоетичні клітини, порушує їх метаболізм, викликаючи вакуолізацію, формування внутрішньоядерних включень і конгломератів вірусоподібних частинок. Активний еритропоез поновлюється тільки на 20 добу захворювання. У молодих курей вірус анемії викликає бластпрогресуючу (апластичну) анемію, атрофію лімфоїдних органів, що супроводжується станом вираженого імунодефіциту. Вірус анемії курчат відкриває ворота для вторинної бактеріальної і вірусної інфекцій і в значній мірі знижує імунну відповідь на вакцинацію проти хвороби Марека.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби.Інкубаційний період 8-14 днів. Хвороба може перебігати клінічно або безсимптомно, що залежить від стану імунітету.
У хворих курчат яєчного напрямку продуктивності відзначають сильну депресію, відсутність апетиту, уповільнення росту, виснаження. Слизові оболонки, шкіра, гребінь і сережки бліді, жовто-білого кольору. Часто спостерігається гангренозний дерматит. При цьому осередкове ураження шкіри локалізуються у ділянках голови, крил, грудної клітки, стегна і гомілки. З тріщин шкіри часто витікає серозно-геморагічний ексудат. Дерматит ускладнюється секундарною мікрофлорою.
У 10 – 20-добових бройлерів реєструють: зниження апетиту, відставання в рості, коматозний стан, крила опущені, виділення з носа. Гребінь блідий, оперення вологе і скуйовджене. У деяких особин опухають ноги і голова, незадовго до смерті з'являється діарея, при цьому, розвивається профузний пронос. Загибель курчат починається з 10-добового і триває до 6-тижневого віку. Симптоми анемії реєструють у 100 % випадків.
Патологоанатомічні зміни.При патологоанатомічному розтині загиблої птиці макроскопічно відзначають атрофію тимуса і фабрицієвої бурси, збільшення і знебарвлення печінки, застійні явища в судинах шкіри. Шкіра, особливо на крилах, внаслідок цього синіє (звідси одна з назв хвороби), втрачає еластичність, через неї на поверхню виділяється ексудат. Така шкіра легко ушкоджується і стає своєрідними воротами для вторинної мікробної інфекції, що приводить до гангренозного дерматиту.
Патологоанатомічні зміни при ІАК можна відобразити у вигляді патологоанатомічного діагнозу:
1. Сильне виснаження;
2. Септичний, некротичний дерматит, гангренозний дерматит на крилах;
3. Крововиливу в скелетних м'язах і на слизистій оболонці залізистого шлунку;
4. Серозний набряк підшкірної клітковини у області голови і ніг, на кінцях крил;
5. Вогнища некрозу в селезінці;
6. Атрофія фабрицієвої бурси і тимуса;
7. Анемія і гіперплазія нирок;
8. Атрофія кісткового мозку;
9. Зерниста та жирова дистрофія печінки з ділянками некрозу;
10. Внутрішньом'язові і підшкірні крововиливи.
Діагноз.Діагноз ІАК ставлять на підставі вивчення епізоотологічних даних, клінічних ознак, патолого-анатомічних змін та результатів лабораторних досліджень з обов'язковим виділенням збудника і встановленням його патогенності.
Для дослідження в лабораторію направляють проби сироваток крові та птицю з усіх пташників господарства. Збудник виділяють із селезінки, тимуса, кісткового мозку та печінки, де він накопичується. Суспензією з вказаних органів заражають курячі ембріони та добових курчат, вільних від специфічних антитіл до ІАК (СПФ-курчат).
В інфікованих курчат вірусом ІАК на 8-10 добу відмічають втрату апетиту, сонливість, малорухливість, блідість шкіри, скуйовдженість пір'я. Може також спостерігатися набряк голови та кінцівок. У курчат знижується кількість гемотокриту до 20-12%. Пік зниження - на 14-16 день.
Для діагностики інфекційної анемії курчат у лабораторії використовують серологічні методи: реакцію дифузної преципітації (РДП), реакцію нейтралізації (РН), імуноферментний аналіз (ІФА), реакцію непрямої гемаглютинації (РНГА) та ставлять біопробу.
При диференціальній діагностиці на інфекційну анемію курчат в першу чергу треба виключити інфекційну бурсальну хворобу, стафілококоз, гіповітаміноз D, мікотоксикози.
Лікування.Специфічних методів лікування не розроблено.
Імунітет.Для специфічної профілактики хвороби застосовують вакцини «Тімовак» (Німеччина), «Calnek» (використовують три методи аплікації вакцини: пероральний, випаюванням з питною водою, введенням в перетинку крила). Ведуться розробки рекомбінантних вакцин на основі протеїнів вірусу анемії курчат.
Для створення імунного захисту молодняка кращий метод – індукція стійкого природженого трансоваріального імунітету у потомства шляхом вакцинації племінних батьківських стад. Імунізацію батьківських стад проводять за декілька тижнів до початку яйцекладки. Трансоваріальний імунітет запобігає захворюванню курчат протягом перших 3 тижнів життя.
Профілактика та заходи боротьби.Профілактика інфекційної анемії курчат ґрунтується на строгому дотриманні технології по вирощуванню бройлерів ізольовано від дорослого поголів'я.
Бройлерів необхідно вирощувати з дотриманням щільності посадки (не більше 14 голів на 1 м2 площі підлоги), при вирощуванні в клітках щільність посадки регулюється паспортними даними на клітинне устаткування. Необхідно забезпечити високий рівень неспецифічних антитіл у курчат в перші тижні вирощування; виключити з раціону корми, уражені мікотоксинами.
При проектуванні господарств важливо не допустити розміщення на одній території інкубаторію курчат раннього віку і дорослої птиці, яка інфікована вірусом анемії. Особливо ретельно потрібно дезинфікувати інкубаційні яйця, на поверхні яких може знаходитися вірус. Застосовують загальноприйняті заходи по підготовці, очищенню і дезинфекції приміщень, в яких міститься птиця.
При підозрі захворювання на ІАК господарство (відділення, ферму) оголошують у встановленому порядку умовно благополучним і в ньому вводять карантинні обмеження, при яких забороняється до завершення діагностичних досліджень: переміщення птиці по господарству; вивезення інкубаційних яєць і птиці з умовно не благополучних пташників; інкубація яєць з неблагополучних пташників.
Яйця, отримані від хворої та підозрілої на захворювання ІАК, знезаражують проварюванням (не менше 10 хв.). Дозволяється реалізація яєць для виробництва хлібопекарських виробів,технологічні процеси яких передбачають застосування високих температур (не менше 100 0C протягом 20 хв.).
Обмеження з господарства (ферми, пташника тощо)знімають, якщо лабораторними дослідженнями виключено попередній діагноз. При підтвердженні захворювання на ІАК карантинні обмеження продовжують виконувати до ліквідації інфекції в установленому порядку.
При встановленні інфекційної анемії господарство (відділення, ферму, пташник) оголошують в установленому порядку неблагополучним і вводять карантинні обмеження, при яких забороняється: переміщення птиці з неблагополучних пташників у межах господарства (відділення, ферми); вивезення інкубаційних яєць і птиці в інші господарства для комплектації стад; вивезення яєць від хворої птиці в торговельну мережу; інкубація яєць з неблагополучних пташників.
У неблагополучному господарстві дозволяється ввезення у господарство інкубаційних яєць і добового молодняку птиці з господарств, благополучних щодо інфекційних хвороб птиці, за умови інкубації яєць в окремому інкубаторії та ізольованого вирощування отриманого молодняку.
Яйця, отримані від хворої та підозрілої на захворювання птиці, знезаражують проварюванням протягом 10 хвилин або направляють у встановленому порядку на виробництво хлібопекарських виробів із застосуванням високих температур.
Роблять перерву в інкубації та санують інкубаторій.
У неблагополучному пташнику хвору, ослаблену, виснажену птицю знищують безкровним методом та утилізують; некондиційну та умовно здорову птицю забивають.
Курчат неблагополучного пташника вирощують до відповідних кондицій та забивають на м'ясо в забійному цеху господарства чи вивозять на м'ясопереробні підприємства. Забій птиці проводять з дотриманням ветеринарно-санітарних правил, що виключають поширення інфекції.
З метою ліквідації інфекційної анемії розпорядженням головного лікаря ветеринарної медицини району та керівника (власника) господарства допускається забій всього поголів'я птиці неблагополучного відділення (ферми, господарства), не чекаючи закінчення строку експлуатації.
Пух, пір'я від такої птиці пакують у подвійну тару з написом "Підлягає дезінфекції" і вивозять на переробні підприємства, указуючи у ветеринарному свідоцтві про неблагополуччя господарства щодо інфекційної анемії, або утилізують при неможливості проведення відповідних заходів.
Проводять механічну очистку, дезінфекцію (поточну та остаточну) пташників, обладнання та виробничих територій, транспорту та інших об'єктів у відповідності до діючих інструкцій щодо проведення ветеринарної дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції та дератизації. Послід знезаражують біотермічним методом.
Працівники птахівничих підприємств повинні виконувати вимоги санітарних правил та дотримуватися особистої гігієни.
Обмеження з господарства (відділення, ферми, пташника) знімають після забою всієї неблагополучної до інфекційної анемії птиці та проведення комплексу ветеринарно-санітарних заходів.