 |
|
Методи вивчення затрат робочого часу.
За видом і метою спостереження, змістом і деталізацією витрат робочого часу виділяють такі методи вивчення робочого часу:
· хронометраж;
· фотографування, яке має три різновиди: фотографія робочого часу, фотографія використання устаткування в часі; фотографія виробничого процесу;
· фотохронометраж.
За способом спостереження при вивченні витрат робочого часу виділяють:
· метод безпосереднього вимірювання тривалості кожного з елементів роботи чи перерви в роботі шляхом: суцільних (безперервних) замірів з фіксацією всіх витрат робочого часу; вибіркових замірів; циклічних замірів;
· метод фіксування кількості випадків повторення тих чи інших видів вимірів робочого часу у мийному інтервалі часу шляхом періодичних спостережень метод вибіркових спостережень через однакові, заздалегідь встановлені інтервали часу; моментних спостережень.
За об'єктом спостереження та формою організації праці на робочих місцях розрізняють:
· індивідуальне спостереження (за одним робітником, однією машиною);
· групове спостереження (за роботою кількох робітників, кількох машин),
· бригадне спостереження (за роботою бригади робітників, зайнятих виконанням технологічно пов‘язаної роботи на одному робочому місці);
· багатоверстатне, багатоапаратне спостереження (за роботою одного робітника, який обслуговує декілька установок, верстатів, агрегатів, апаратів);
· маршрутне спостереження (за робітником, який переміщується за певним маршрутом; або за кількома робітниками, розміщеними далеко один від одного, що змушує спостерігача обходити досліджувані робочі місця заздалегідь встановленим маршрутом);
· пікетне спостереження (проводиться на одному місці за рухомими об'єктами);
За способом спостереження та реєстрації результатів фіксація витрат робочого часу може виконуватись:
· у результаті візуального спостереження безпосередньо спостерігачем за показниками найпростіших приладів (годинників, секундомірів);
· за допомогою приладів, щофіксують початок і кінець окремих витрат часу, під наглядом працівника;
· самим робітником (самофотографія);
За способом та формою запису результатів спостереження застосовують записи:
· цифровий;
· індексний, графічний, фото- і кінозйомку;
· осцилографічний;
· комбінований (змішаний).
Методи нормування.
Методи нормування праці діляться на аналітичні і сумарні.
Суть сумарного методу(досвідно-статистичного) полягає в установленні норми загалом на операцію без розчленування її на складові елементи:
· на основі порівняння складності та обсягу даної роботи з такими, що виконувались раніше;
· на основі даних оперативного й статистичного обліку про витрату часу на аналогічні роботи;
· за досвідом нормувальника (майстра, технолога) у встановленні норм праці;
· за результатами узагальнення сумарних спостережень за використанням робочого часу на цих операціях, роботах.
Перевагою сумарного методу порівняно з аналітичним методом є його висока оперативність та невелика трудомісткість виконання розрахунків.
Досвідно-статистичні норми широко застосовують в одиничному та малосерійному виробництві, де, як правило, відсутні детальні розробки технологічного процесу, а тому встановлення технічно обґрунтованих норм потребує значних витрат праці нормувальників. Головною вадою цих норм є те, що вони не фіксують наявні недоліки в організації праці, не є прогресивними, тобто не враховують зростання технічної озброєності, впровадження нової техніки, поліпшення його організації виробництва та вдосконалення праці.
Аналітичний (розрахунково-аналітичний) метод полягає в тому, що норма встановлюється на основі всебічного аналізу і фактичного здійснення трудового процесу і визначення найбільш раціональних методів виконання кожного його елемента. Включає сукупність таких дій:
· аналіз трудового процесу, розподіл його на елементи;
· дослідження факторів, що впливають на тривалість кожного з елементів операції;
· проектування раціональних режимів роботи обладнання, організації праці і необхідних затрат праці;
· орозрахунок норми часу на кожний елемент операції
Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарні методи. Він є основним методом для масового, крупносерійного і серійного типів виробництва. В умовах індивідуального і дрібносерійного виробництва, коли операція повторюється кілька разів або й зовсім не повторюється, застосування трудомісткого аналітичного методу розрахунку норми часу економічно себе не виправдовує.
За методикою отримання вхідних даних аналітичні методи діляться на:
1) аналітично-розрахункові, при яких базою розрахунку норм є нормативи складових елементів норми часу залежно від режимів роботи устаткування, організації обслуговування та виробничих можливостей робочого місця, застосування найкращих, найефективніших методів організації та способів праці. Розрахунки (відповідно до ступеня диференціації) можуть бути:
• за мікроелементними нормативами (для нормування ручних і деяких машинно-ручних процесів) – для вивчення найпростіших елементів, т.зв. мікроелементів, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Переваги цього методу полягають у тому, що ще до початку трудового процесу можна конструювати ручні прийоми різних трудових процесів на основі створення системи мікроелементів, які визначаються характером і методом виконання роботи, схемою організації робочого місця і трудовими навичками робітника;
• за диференційованими нормативами - припускають детальне розчленування трудового процесу на елементи (до трудових рухів і дій) і дослідження чинників, які впливають на тривалість кожного елемента, проектування нового складу;
• за укрупненими нормативами - полягають у визначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт;
2) аналітично-дослідні, при яких вхідна інформація отримується шляхом досліджень витрат робочого часу та режимів роботи устаткування у реальних витратах часу або експериментальних режимів роботи устаткування, на засадах чого проектуються раціональні трудовий і виробничий процеси; отримані норми порівнюються з нормативними матеріалами.
Рис. Методи нормування та вивчення затрат робочого часу