Главная | Обратная связь

Ринок праці як підсистема ринкової економіки.

Ринок праці — це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару “робоча сила”. Крім того, ринок праці — це:

· сфера працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу;

· механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару “робоча сила”, а й сферу виробництва, де найманий працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.

Для виникнення, формування й функціонування ринку праці необхідні певні умови:

· юридична свобода і здатність власника робочої сили за власним розсудом розпоряджатися своїми здібностями до праці;

· відсутність у працівника засобів виробництва, як джерела одержання всіх необхідних для життя засобів існування;

· поява на ньому покупця-підприємця, який економічно змушений вийти на ринок праці, щоб купити запропоновану для продажу здатність до праці потрібних йому працівників;

· активна конкуренція між власниками робочої сили за право зайняття робочого місця та роботодавців за залучення кваліфікованої робочої сили;

· об‘єднання найманих працівників та роботодавців у спілки для захисту своїх інтересів. Проте в однiй спiлцi вони перебувати не можуть;

· єдність ринку робочої сили з ринком товарів та послуг, ринком капіталів та іншими типами ринків (наприклад, ринок робочої сили не може ефективно функціонувати без ринку житла);

· організація єдиної, замкненої по території країни й ефективно діючої системи бірж праці; широкомасштабна система професійної орієнтації, професійного навчання, підвищення кваліфікації і перепідготовки.

Сучасний ринок праці виконує такі функції:

· суспільного поділу праці: ринок праці розмежовує найманого працівника та працедавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва та регіонами;

· інформаційну (дає учасникам процесу купівлі-продажу товару робоча сила інформацію щодо умов найму, рівня зарплати, пропозиції робочих місць, якості робочої сили тощо);

· посередницьку: ринок праці встановлює зв'язок між роботодавцями та найманими працівниками, які виходять на ринок для задоволення взаємних інтересів і потреб;

· ціноутворюючу - основна функція ринку праці, який встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили;

· стимулюючу: завдяки механізму конкуренції ринок праці стимулює більш ефективне використання трудових ресурсів з метою підвищення прибутковості виробництва, також стимулює найманих працівників підвищувати свій професійно-кваліфікаційний рівень;

· оздоровлюючу: завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Ринок праці дозволяє одержувати перевагу в конкурентній боротьбі працівникам з найбільш високими якісними показниками робочої сили;

· регулюючу - певною мірою ринок впливає на формування пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів, галузей в більш ефективні.

Основними елементами механізму ринку праці є попит на працю, пропозиція праці, вартість і ціна робочої сили, конкуренція , резервування робочої сили.

1. Сукупна пропозиція (Пр) охоплює всю найману робочу силу з числа економічно-активного населення, як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею.

2. Попит — може бути індивідуальним і сукупним.

Сукупний попит на робочу силу(П) як синонім загальної потреби економіки в найманій робочій силі - це ринковий попит з боку всіх фірм, організацій, представлених на ринку.

Поточний ринок праці - кількість вакансій і кількістю осіб, що зайняті пошуком роботи, а саме:

· які не працюють, але бажають працювати й шукають роботу (безробітні, які мають відповідний статус; особи, які мають вперше приступити до трудової діяльності; особи, які шукають зайняття після перерви в роботі);

· які хоча і мають роботу, проте не задоволені нею і шукають друге місце основної або додаткової роботи;

· що бажають працювати і вільний від роботи або навчання час;

· які зайняті, проте явно ризикують утратити роботу і тому шукають друге місце роботи.

Поточний ринок праці створений двома взаємопов’язаними частинами (відкритий і прихований ринки праці), які різняться способами і формами акумуляції резервів робочої сили, характером впливу на виробництво і зайнятість, на поведінку їхніх учасників.

На відкритому ринкупредставлене все працездатне населення.

Офіційна частина відкритого ринку праці має в своєму складі вільну робочу силу і вакансії, що зареєстровані в державних службах зайнятості, а також учнівські місця в системі профосвіти.

Неофіційна частина відкритого ринку праці акумулює ту частину вакансій і навчальних місць, а також ту частину пропозиції робочої сили, які не охоплені послугами органів працевлаштування і формальної профосвіти, і де потреба в працевлаштуванні задовольняється на засадах безпосередніх контактів між працедавцями і особами, що шукають роботу.

До прихованого ринку належать працівники, які зайняті на підприємствах і в організаціях, проте мають велику ймовірність опинитися без роботи з причини зниження темпів розвитку виробництва, його конверсії, ліквідації колишніх економічних і виробничих взаємозв'язків.

Кон'юнктура ринку — це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення.

Виділяють три типи кон'юнктури:

· трудодефіцитна, коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції праці;

· трудонадлишкова, коли існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці;

· рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції ( на практиці загальна і структурна рівновага попиту і пропозиції робочої сили практично є недосяжними.

Кон'юнктура ринку праці безпосередньо впливає на ціну робочої сили.

3. Ціна робочої сили,яка виступає у вигляді заробітної плати. Заробітна плата найманого працівника повинна включати в себе не тільки ціну його праці, а й витрати на утримання непрацездатних членів його сім'ї. Нижньою межею коливання ціни робочої сили є вартість робочої сили.