Здавалка
Главная | Обратная связь

Міжнародний конфлікт



Поняття «конфлікт», «розв’язання конфліктів», «попереджен­ня конфліктів», «врегулювання конфліктів» повсюдно вживають­ся в міжнародно-політичній сфері, соціології, психології, але наба­гато рідше в джерелах сучасного міжнародного права.

Вживання терміна «конфлікт» у політології, на нашу думку, має бути обумовлено його загальним визначенням — ситуація гра­ничного загострення існуючих суперечностей, що проявляються в поведінці сторін. Сторонами міжнародного конфлікту можуть бу­ти суб’єкти: первинні — держави і нації і народи, що борються за своє самовизначення, а також вторинні — міжнародні організації, державні утворення, інші загальновизнані суб’єкти, а також особи у разі грубого порушення їх невід’ємних прав і свобод. Міжнарод­ний характер конфлікту виводить внутрішній конфлікт за межі од­нієї держави і прямо або опосередковано зумовлює участь одного із суб’єктів міжнародного права у конфлікті в разі, якщо він виступає як носій публічних міжнародно-правових прав і обов’язків. Понят­тя «міжнародний спір» і «спірна ситуація» не є видами конфлікту, перетворення їх у конфлікт залежить від ступеня інтенсифікації суперечностей і характеру поведінки сторін. В основі «спірної си­туації» і «міжнародного спору» лежить суперечність, що не завжди наявна в конфлікті. Сторонами міжнародного конфлікту можуть бути усі суб’єкти, а не тільки держави і нації (народи), що борють­ся за незалежність як первинні суб’єкти й на врегулювання спорів між якими завжди орієнтувалось сучасне міжнародне право. Вра­ховуючи ці особливості під час розв’язання конфліктів, необхідно виходити з дещо іншої, на відміну від способів розв’язання міжна­родних суперечок, запропонованих у ст. 33 Статуту ООН, методи­ки, наукової та нормативної бази, міцної правової основи.

У міжнародних конфліктах основними суб’єктами є переважно держави. Виходячи з цього виділяють:

· міждержавні конфлікти;

· національно-визвольні війни (одна зі сторін — держава), анти­колоніальні, війни народів, проти расизму, проти урядів;

· внутрішні інтернаціоналізовані конфлікти (держава — по­мічник однієї зі сторін на території іншої держави).

Існує декілька типологій міжнародних конфліктів: залежно від кількості учасників — двосторонні і багатосторонні; за географією охоплення — регіональні і глобальні; за часом перебігу — коротко строкові і тривалі; за рівнем прояву ворожості — збройні і без за­стосування зброї та ін.

Серед особливостей міжнародних конфліктів слід відзначити їх подвійний характер. Навіть за умов найжорстокішого збройно­го конфлікту існують елементи співробітництва (наприклад, обмін військовополоненими). Міжнародні конфлікти є ситуацією зі змі­шаними інтересами, у яких інтереси сторін водночас і збігаються, ірізняться.

Види міждержавних конфліктів:

· конфлікт ідеологій;

· конфлікт через політичне панування;

· територіальний конфлікт;

· релігійний конфлікт.

Міждержавний конфлікт часто реалізується у формі війни. Необхідно проводити чітку межу між війною і державним конф­ліктом.

Військові конфлікти менш масштабні. Цілі — обмежені. При­чини — спірні питання. Та ідеологічні суперечності між державами. Війни більш масш­табні.

Війна — стан усього суспільства, що бере участь в ній, військо­вий конфлікт — стан соціальної групи.

Війна частково змінює подальший розвиток держави, військо­вий конфлікт може призвести лише до незначних змін.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.