Главная | Обратная связь

Поняття солідарності

Соціальна солідарність як характеристика цілісності суспільства має певну актуальність в умовах формування світової цивілізації.

Солідарність— єдність переконань і дій, взаємодопо­мога членів соціальної групи, що ґрунтуються на спільності інтересів і необхідності досягнення загальних цілей; спіль­на відповідальність.

У цьому визначенні єдність звужується лише до групи, але со­лідарність стосується і загальнолюдського, суспільного. Найбільш важливим у цій дефініції є єдність переконань і дій, не потенціаль­на, а актуалізована у меті та відповідальності.

Якщо спробувати узагальнити основні аспекти визначення со­лідарності, то виділяють такі характеристики:

· солідарність — це ідея гармонізації індивідуального та колек­тивного, особистого і суспільного, приватного і публічного;

· солідарність характеризується здатністю до ідентифікації осо­бистості та більш масштабних соціальних суб’єктів (сім'ї, гру­пи, держави, суспільства та інше);

· солідарність виявляється через єдність переконань дій, взаємо­допомогу, спільність інтересів, загальність цілей, відповідаль­ність;

· солідарність є проявом взаємозалежності людей одне від одного.

Спираючись у подальшому науковому пошуку на ці основні ас­пекти, критеріями класифікаціїможна вважати такі:

масштабність солідарності — групова, суспільна, міжгрупова, загальнолюдська;

за носієм — особистісна, суспільна;

за проявом — солідарність ідеї, дії, у потребах, інтересах, моти­ві, відповідальності.

Таким чином, солідарність — це соціально-філософське понят­тя, що відображає ідею гармонізації індивідуального і колектив­ного, особистого і суспільного, приватного і публічного, є проявом взаємозалежності людей одне від одного.

Солідарність характеризується здатністю до ідентифікації осо­бистості та більш масштабних соціальних суб’єктів, проявляється через єдність переконань дій, взаємодопомогу, спільність інтересів, цілей, відповідальність.

 

Тема. Поняття соціуму. Історичні типи стратифікованих суспільств

План

1. Поняття соціуму.

2. Види спільнот.

3. Соціальна нерівність

4. Соціальна стратифікація.

 

Поняття соціуму

Прагнучи пізнати суспільне життя людей, соціальна філософія стикається з багатьма труднощами, перша з яких — багатознач­ність терміна «суспільство».

Вмикаючи радіо або телевізор, ми постійно чуємо міркування про «інтереси суспільства», «перспективи суспільства», «кризу суспільства» і т. д. При цьому нікому з нас не спадає на думку по­дивитись довідкову літературу, щоб з’ясувати зміст цього поняття.

Більшість людей його вважають «самоочевидним», інтуїтивно зрозумілим. Біда, проте, в тому, що саме «очевидні» поняття зазвичай важко піддаються визначенню і роз’ясненню.

Існує чимало визначень терміна, який нас цікавить. Дійсно, сучасній лексиці товариствами можуть називати і національно-державні утворення, які існують на політичній карті світу, і добро­вільні об’єднання людей за професіями та інтересами («Товариство філателістів», «Товариство порятунку на водах » і т. ін.). Про това­риство кажуть, коли мають на увазі соціальне оточення людини, коло його спілкування (застерігаючи від потрапляння до «поганого товариства»). Раніше суспільством («опчеством» за Далем) росій­ські селяни називали сільську громаду, а аристократи — «бомонд», вищі соціальні верстви.

Соціум — велика, стійка соціальна спільнота, яка харак­теризується єдністю умов життєдіяльності людей в якихось певних відносинах.

Суспільство (соціум) можна визначити як сукупність усіх форм і способів взаємодії та об’єднання людей. У тако­му широкому значенні суспільство включає в себе все, що відрізняє цю систему від природно-космічних явищ, дозво­ляє розглянути створену людиною реальність як особливу форму руху матерії. Суспільство як система взаємодії людей визначається певними внутрішніми суперечностями — між природою й суспільством, між різними соціальними спіль­нотами, між суспільством і особистістю.

Соціальна спільнота— відносно стійка сукупність людей, що вирізняються більш-менш однаковими ознака­ми, умовами і способом життя, масової свідомості, спільніс­тю соціальних норм, ціннісних систем і інтересів. Спільноти не створюють свідомо, вони складаються під впли­вом об’єктивного ходу суспільного розвитку, спільного характеру людської діяльності.

види спільнот (виробничий колектив, сус­пільний клас, соціально-професійна група; нації, народності; сім’я, рід, плем’я).

Під соціальною групою розуміють сукупність людей, що мають загальні соціальні ознаки і виконують громадсько необхідну функцію у спільній структурі суспільного розпо­ділу праці та діяльності.

Класифікація груп

- За чисельністю:великі (етнічні, релігійні); малі (до 30 осіб).

- За характером взаємин:первинні (сім’я, клас, студентська група); вторинні (трудовий колектив).

- За способом організації та регулювання взаємодії:формальні (юридично оформлені); неформальні.

Умовні групи — довільні об’єднання людей за будь-якою спільною ознакою.

Реальні групи — такі об’єднання людей, у яких має місце єдність діяльності, умов, обставин, ознак і в яких лю­ди усвідомлюють свою належність до цієї групи.

Ознаки: стать, дохід, національність, вік, спорідненість і шлюб, професія, місце проживання.

- За типом ідентифікації:

а) групи членства;

б) референтні групи (індивід може не входити до такої групи, але він звіряє свій статус і поведінку з цим еталоном);

в) аутгрупи (групи, які індивід вважає чужими).

Квазігрупа — слабко організоване, нестійке, коротко­часне об’єднання людей випадкового складу (натовп, публі­ка в театрі).

Статусні групи — виникають на основі соціальної не­рівності і відіграють важливу роль під час визначення соці­ального стану, статусу особистості.

Номінальні групи— їх виділяють для статистичного обліку населення:

а) пасажири приміських потягів, автобусів;

б) перебувають на обліку в міліції;

в) бездітні, багатодітні, малодітні;

г) які мають постійну або тимчасову прописку.

Агрегатні групи — сукупності людей, виділені на основі поведінкових ознак (аудиторія, публіка). «Агре­гат» — випадкове скупчення людей.

2. Спільнота — сукупність людей, що характеризується певними єдиними ознаками (інтерес, умови життя і діяль­ності, близькість поглядів, спільна віра).

Види спільнот

1. Етнічні, територіальні, релігійні.

2. Стійкі (етнічні, територіальні).

3. Нестійкі (масові рухи, аудиторія, натовп).

4. Особливою спільнотою (самостійною одиницею) є територіаль­на спільнота (ТО) — сукупність людей, що живуть на одній гос­подарсько освоєній території.