Соціальна мобільність
Таланти народжуються в усіх соціальних верствах і класах. Якщо не існує бар’єрів для соціального руху, можна передбачити велику соціальну мобільність, коли деякі люди швидко досягають високого соціального статусу. Усі переміщення людини або соціальної групи становлять процес соціальної мобільності. Соціальна мобільність — це зміна місця, яке посідають людина або група людей у соціальній структурі. Одним із перших визначення соціальної мобільності дав відомий соціолог Пітірім Сорокін. Соціальна мобільність — це будь-який перехід індивіда, групи або соціального об’єкта, або цінності, створеної або модифікованої завдяки діяльності, від однієї соціальної позиції до іншої, в результаті чого соціальне становище індивіда або групи змінюється. Розрізняють декілька типів соціальної мобільності: 1. Вертикальна мобільність— сукупність взаємодій, які сприяють переходу індивіда з одного соціального шару в іншій. Графічно вертикальну мобільність позначають ↑. 2. Горизонтальна— перехід індивіда від однієї соціальної позиції до іншої, що перебуває на тому самому рівні (наприклад, зміна місця проживання, перехід з однієї сім’ї в іншу, з однієї релігійної групи в іншу). В усіх випадках індивід не змінює соціального шару, до якого належить. Графічно горизонтальну мобільність позначають →. Одним із прикладів вертикальної соціальної мобільності може бути життя і творчість знаменитої французької співачки Едіт Піаф. Її народження було насмішкою: мати співачка народила її просто на тротуарі, поки батько шукав візника. Першою пелюшкою майбутньої зірки Едіт Джованні Гасьон — таке справжнє ім'я Едіт Піаф — стала шинель поліцейського. Її виховувала бабуся, що мала пристрасть до алкоголю. Із 8 років Едіт стала допомагати батькові, виступаючи на вулиці. Вона пізнала все: голод, злидні, презирство, смерть малолітньої дочки... Проте не розгубила свій талант, змогла вийти на сцену, навчилася співати під акомпанемент, створила свій репертуар і... стала знаменитою. На сцену Едіт завжди виходила в чорній сукні, і на фоні плаття її руки, чудові, витончені, які вона піднімала під час співу, пурхали наче метелики. Публіка захоплювалася нею — до Піаф прийшли гроші і слава. Едіт зуміла із найнижчих верств суспільства переміститися нагору. Але це аж ніяк не казка про попелюшку. Співачці довелося виявити силу волі, твердість характеру. Вона багато працювала, щоб досягти успіху. Отже, суспільство може підвищувати статус одних індивідів і знижувати статус інших. Шляхи, якими відбувається переміщення людей з одних соціальних груп до інших, називають каналами соціальної мобільності, чи соціальними ліфтами. Прикладами можуть бути: армійська служба, здобуття освіти, оволодіння професією, укладання шлюбу, придбання власності. Надзвичайно актуальним сьогодні для вас може стати роль майбутньої професії як «соціального ліфта». Вибравши професію вчителя початкових класів, ви вже визначаєте, що ваша професія буде у сфері взаємин людина-людина. Вивчаючи тему соціальної мобільності, можна замислитись над тим, чи користується попитом обрана вами професія в нашому місті, чи ви будете пропонувати свої професійні здібності на ринку праці в іншому місті або регіоні. Соціальна мобільність залежить від структури суспільства і від самого індивіда. Приклади «закритого» суспільства з низькою соціальною мобільністю — патріархальне, традиційне суспільство, касти в Індії та деяких країнах Африки, замкнені групи, обмежений доступ до статусної групи. Індустріальне, «відкрите» суспільство характеризується високою соціальною мобільністю. У такому суспільстві немає заборон на професії, шлюби, зміну місця проживання. Соціальна мобільність в межах одного суспільства на окремих етапах його розвитку (революції, війни, реформи) може бути різною. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|