Главная | Обратная связь

Фундаментальні права і свободи людини, їх класифікація

Права людини — це визнані й гарантовані державою можливості дій (правомочності) людини в описаній, зазна­ченій у законі сфері.

Свободи людини — сфери, галузі діяльності людини, у які держава не повинна втручатися.

Обов’язки — це заходи суспільно необхідної поведінки людини.

Згідно з Конституцією України ми можемо класифікувати пра­ва громадян як цивільні, соціально-економічні, культурні, полі­тичні.

Права людини:

універсальні— належать усім людям в усіх ситуаціях;

природні— належать людям від народження тільки тому, що вони люди;

є невідчужуваними— не можна людину довільно позбавити прав.

Чим більше людей будуть знати про права людини і намагатися жити за принципами, які містять у собі ці права, тим більша ймо­вірність, що права людини стануть не просто ідеальною моделлю, але й реальністю.

Наше суспільство не ідеальне. Які приклади порушень прав лю­дини в Україні та у світі ви можете навести? (студенти наводять при­клади.) Так, права людини порушуються, їх потрібно захищати. Для цього існують документи щодо захисту прав людини, прийняті в усьому світі.

Права і свободи людини в документах:

міжнародного рівня — Міжнародний білль про права; Загальна декларація прав людини 1948 p.; Міжнародний пакт про гро­мадянські і політичні права 1966 рік; Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права;

європейського рівня — Європейська Конвенція про захист прав людини та основних свобод;

українського рівня — Конституція України.

Хартією(лат. charta, — папір, грамота) за часів Середньовіччя і Нового часу називали деякі докумен­ти публічно-правового характеру (конституцій і інших ак­тів), у яких відбились політичні вимоги соціальних верств і класів. У наш час у міжнародному праві хартія — це пра­вовий акт, який не має обов’язкової сили, за змістом майже завжди є декларацією і формулює загальні принципи і цілі будь-яких міжнародних домовленостей.

Білль (англ. bill — рукопис, грамота) — у Великобрита­нії та інших англосаксонських країнах законопроект, який вносять у законодавчий орган.

Білль, прийнятий парламентом, називають актом або статутом (в Англії). За деякими актами назва «білль» зберігається і після прийняття їх парламентом — наприклад, Білль про права (1689).Біллі бувають публічні (public) та приватні (private).

Декларація— офіційний державний документ, що міс­тить основоположні принципи зовнішньої або внутрішньої політики держави, основи діяльності міжнародних органі­зацій.

Конвенція(лат. conventio — договір, угода) — різно­вид міжнародного договору, у якому прописані норми, що є юридично зобов’язувальними для сторін, які підписали цю конвенцію.

Пакт (від лат. pactum — договір, угода) — одне з наймену­вань різного роду міжнародних договорів, що мають важли­ве політичне значення, наприклад «Міжнародний пакт про громадянські і політичні права» (1966) або «Пакт про ста­більність і економічне зростання країн Євросоюзу» (1997). Усі права людини є абсолютними. Деякі з них обмежені (в біль­шості випадків або в деяких випадках) державою в інтересах сус­пільства.

Права людини, які не повинні обмежуватися ні за яких об­ставин:

- на життя;

- на рівність у правах;

- на справедливий суд;

- на першу медичну допомогу;

- свобода від тортур;

- свобода від рабства.

Випадки, у яких допустимі обмеження прав людини з боку дер­жави:

- національна безпека;

- економічний добробут країни;

- громадський порядок;

- життя і здоров’я людей;

- громадське здоров’я і моральність.

 

Міркування Джона Локка: люди, «опинившись біля керма вла­ди, почали порушувати права людини і чинити свавілля: вбивати неугодних, позбавляти власності тих, хто їх не влаштовував. Так народилося свавілля, що суперечить вихідного стану права».

«Поняття держави відповідає поняттю насильства. Поки є дер­жава, немає волі...»

(І. П. Луппол)

«У суспільстві завжди з’являлися люди, що йшли проти... тих, хто перебував при владі. Так розвивалося інакомислення, яке не влаштовувало тих, чиї позиції піддавалися критиці. Тому влада за­вжди переслідувала інакомислячих. Надалі з них створюється правозахисний рух. Важливо зрозуміти, що правозахисники «завжди готові прийти на допомогу тим, кого женуть (навіть якщо це люди не близькі за переконаннями). Головне — відстояти права особис­тості, захистити її гідність, сформувати огиду... до будь-яких видів насильства».

Захист прав людини здійснюють:

- суди;

- правозахисні організації;

- Уповноважений з прав людини;

- Європейський суд з прав людини;

- Інститут верховного комісара ООН з прав людини і справ біжен­ців.

Уповноважений з прав людини, або омбудсмен, — людина, яку обирає Верховна Рада України для збирання інформації про порушення прав людини і сприян­ня тим, чиї права порушені.

Тема. Поняття громадянського суспільства: суть, атрибути та функції.

За сучасних умов перед нашою країною стоїть завдання стати правовою державою. Нове українське суспільство вимагає установ­ки на взаємодію, співпрацю, відкритість, захист власних прав і по­вагу прав інших. Настає час, коли необхідно творити суспільство, що дозволяє реалізувати індивідуальні потреби і здібності окремо взятої людини. Усе це можливо лише в умовах функціонування громадянського суспільства. І це зрозуміло, оскільки формуван­ня громадянського суспільства пов’язано з розвитком демократії, ринкової економіки і становлення правової держави, тобто з гло­бальною соціальною перебудовою. Відродження інтересу до гро­мадянського суспільства як соціального феномену пов’язано із соціально-політичними потрясіннями, які докорінно змінили об­личчя Східної Європи та України протягом останнього десятиліття.

План

1. Етапи формування громадянського суспільства.

2. Поняття «громадянське суспільство».

3. Поняття і функції громадської думки.