Здавалка
Главная | Обратная связь

Поняття і функції громадської думки



Громадська думка є одним із найдавніших феноменів суспіль­ного життя. За словами іспанського філософа X. Ортеґи-і-Ґассета (1883-1955), «закон громадської думки — це закон всесвітнього тяжіння у царині політичної історії». Зростання її впливу на соці­альні відносини пов’язане з демократизацією життя, підвищенням культурного та освітнього рівня населення, процесами глобалізації тощо.

Термін «громадська думка» (англ. pablik opinion) вперше засто­сував у другій половині XII ст. англійський державний діяч лорд Д. Солсбері на означення моральної підтримки населенням країни дій парламенту. Поступово цей термін став загальноприйнятим.

Громадська думка — специфічний вияв масової сві­домості, що виражається в оцінках (вербальних і невербальних) і характеризує ставлення людей до суспільно значущих подій і фактів, актуальних проблем суспільного життя.

Як соціальний феномен громадська думка має такі сутнісні ха­рактеристики:

- вона є не арифметичною сумою думок окремих індивідів щодо певного питання, а інтеґративним утворенням, яке має історич­ні, часові, територіальні особливості, складну структуру і вико­нує певні функції;

- формується внаслідок висловлювання групи людей, яка є не ме­ханічним утворенням, а характеризується певною спільністю інтересів, цілісністю;

- постає лише щодо актуальних для соціальної спільноти чи сус­пільства проблем, ситуацій;

- її характеризують інтенсивність поширення, стабільність, ва­гомість, компетентність, соціальна спрямованість;

- може виражатися як у вербальних судженнях, так і в реальній поведінці;

- часто є конфліктною.

На різних етапах розвитку суспільства, у різних типах сус­пільств за різних політичних режимів (тоталітарних, ліберальних, демократичних) вияв громадської думки як соціальної інституції має свої особливості. Так, за тоталітарних режимів вона є безси­лою, за ліберальних — береться до уваги за можливості і тільки за демократичного правління стає дієвою силою, впливаючи на всі процеси суспільного життя.

Громадська думка може бути використана у регулюванні бага­тьох сфер життєдіяльності суспільства, найважливіші серед яких:

а) соціальні процеси, відносини.До них належать організація со­ціального управління (вироблення, прийняття та реалізація управлінських рішень); реалізація принципів соціальної по­літики та соціальної справедливості; розв’язання екологічних проблем, організація еколого-соціального моніторингу; органі­зація процесів функціонування трудових колективів та само­врядування у них; здійснення соціального контролю тощо;

б) економічні процеси, відносини.Їхніми структурними елемен­тами є регулювання ставлення населення до економічних про­цесів; з’ясування ставлення населення до економічних реформ; вивчення ринку; маркетинг; дослідження ефективності рекла­ми тощо;

в) політичні процеси, відносини.Їх утворюють політична діяль­ність загалом; проблеми реалізації демократичних принципів; організація виборів та референдумів; визначення рейтингу по­літичних діячів, політичне рекламування тощо;

4) духовні, ідеологічні процеси, відносини.Цю сферу охоплюють організація ідеологічної діяльності, пропаганди, функціону­вання засобів масової інформації; соціалізація; виховання осо­бистості.

Висновок. Якщо розглянути сучасне громадянське суспільство в промис­лово розвинених країнах світу, то на перший погляд видається, що це суспільство складається з величезного числа самостійно діючих груп людей, які мають різну спрямованість. Так, структура грома­дянського суспільства США є розгалуженою мережею різних до­бровільних асоціацій громадян, лобістських груп, муніципальних комун, добродійних фундацій, клубів за інтересами, творчих і коо­перативних об’єднань, спортивних й інших товариств, релігійних, суспільно-політичних та інших організацій і союзів. Ці самостійні, незалежні від держави суспільно-політичні інститути часом проти­стоять один одному, борючись за довір’я громадян, гостро критику­ють і викривають соціальне зло в політиці, економіці, моральності, в суспільному житті і на виробництві. В Україні сьогодні відбува­ється поступовий процес становлення громадянського суспільства, який ще не завершено. Численні міністерства, відомства, комітети, підкомітети комісії тощо поки що демонструють неспроможність вивести країну із системної кризи, а тому зрозумілим є динамічний процес відчуження громадян від держави, влади і політики. За ви­сновками вітчизняних політологів і соціологів, Україна є лідером серед постсоціалістичних європейських держав за рівнем недові­ри, що виявляє населення владним структурам. Нерозвиненість громадянського суспільства в Україні простежується у загрозливо низькому рівні залученості громадян до організованої громадсько-політичної діяльності і дуже низькому рівні політичної ефектив­ності (оцінювання суб’єктом особистої спроможності впливати на політичні події та рішення), що пов’язано з недостатнім розвитком правової системи у державі і правової свідомості у людей. Для становлення громадянського суспільства в Україні необхідною є реструктуризація українського суспільства. До тенденцій транс­формації соціальної структури нашої держави можна віднести фак­тичну відсутність середнього класу й значний поступ у його фор­муванні, люмпенізацію численних верств населення, появу нових власників, поляризацію багатства і бідності, збереження старою номенклатурою своїх позицій. Понад 85 % населення України, чиє становище визначають як нижче від середнього класу, існує в умо­вах крайньої невпевненості. Чинниками формування в Україні гро­мадянського суспільства є вільні та альтернативні політичні вибо­ри, референдуми, незалежні (насамперед від органів влади) засоби масової інформації, розвиток місцевого самоврядування, політичні партії, спроможні репрезентувати групові інтереси, наявність рин­кових відносин та економічного плюралізму.

Тема. Політика як суспільне явище. Політична система: сутність, структура, функції

План

1. Політика як суспільне явище

2. Політична система: сутність, структура, функції.

3. Політична партія

4. Політична еліта і політичне лідерство







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.