Здавалка
Главная | Обратная связь

Вибори як інструмент демократії



Вибори— передбачена конституцією та законами форма прямого народовладдя, за якою шляхом голосування фор­муються представницькі органи державної влади та місце­вого управління (самоврядування).

В історії відомі різні шляхи здійснення безпосередньої де­мократії. Найдавніший — народні збори, де кожен міг вислов­лювати свою думку. Це було ще за часів первісного ладу, де на загальних зборах роду обирали старійшин (пізніше — і воєначаль­ників). Для прийняття рішень під час народних зборів різні народи використовували різні способи голосування. В античних Греції та Римі громадяни голосували підняттям рук або кидали у величез­ний глек чорні і білі боби. У Великому Новгороді голосували кри­ком. Звідси походить саме поняття «голосувати» — подавати голос, кричати. Перемагав на виборах той кандидат, за якого голосніше кричали. На Запорозькій Січі, голосуючи, козаки кидали шапки на купи, висловлюючи громадою «за» і «проти». Із часом процеду­ра виборів ускладнилась.

Громадяни держави, що мають право брати участь у виборах, є виборцями. Коло виборців, що збираються голосувати чи голосу­ють за певну політичну партію на парламентських, президентських чи місцевих виборах, називається електоратом(лат. elector – виборець).

Громадяни беруть участь у виборах на основі виборчого права. Виборче право — це система нормативно-правових актів, що вста­новлюють та регулюють права виборців у формуванні виборних ор­ганів державної влади та місцевого управління (самоврядування).

Завдяки виборам, що є формою безпосереднього народовладдя, одержують можливість функціонувати на законних підставах ор­гани представницької демократії.

— Чому в демократичній державі потрібні вибори?

Історично склалося, що в демократичних країнах діють 2 типи виборчих систем, кожна з яких має переваги і недоліки. Склалися во­ни природним шляхом внаслідок найбільш раціонального поєднання державних інтересів, інтересів виборців та інтересів кандидатів.

За мажоритарною системою (від франц. maqorite — більшість) обраним вважається кандидат, який одержав більшість (абсолютне або відносне число) голосів виборців. Причому тут все залежить від закону, за яким проводять дані вибори. Закон може прямо визнача­ти відносну більшість, тобто перемагає той кандидат, який отримав більше голосів, ніж його суперники. Абсолютна більшість передба­чає, що кандидат повинен набрати 50 % + 1 голос.

Кваліфікована більшість — 2/3, 3/4 від загальної кількості по­даних голосів.

Пропорційна система передбачає розподіл депутатських ман­датів від політичних партій залежно від поданих за них голосів.

Законодавець додатково встановлює ще й бар’єр до 5 %, який потрібно подолати, щоб взяти участь у розподілі депутатських ман­датів.

Приклади систем виборів:

- мажоритарна система відносної більшості (наприклад, США, Великобританія, Канада, Індія);

- мажоритарна система абсолютної більшості (наприклад, Франція), іноді у формі альтернативного голосування (напри­клад, Австралія);

- пропорційна система (наприклад, Ізраїль, більшість країн За­хідної Європи, деякі країни Південної Америки);

- система з додатковим членством (наприклад, Німеччина);

- обмежене голосування (наприклад, Японія).

Критерії демократичності виборів

1. Вибори повинні бути загальними.

2. Вибори повинні бути рівними.

3. Вибори проводять за таємного голосування.

4. Періодичність.

5. Конкурентність.

6. Остаточність (легітимність).

7. Представництво.

8. Фактична участь громадян у виборах.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.