Главная | Обратная связь

З історії розвитку ЗМІ

Як свідчить еволюція журналістики, одним із головних напрям­ків її розвитку було найбільш повне задоволення потреб людини в комунікації, тобто необхідній і соціально важливій інформації. Уже в доісторичні часи людина виступала як засіб комунікації, по­ширюючи певну інформацію серед найближчого оточення. Частково цю роль виконували шамани, провісники і оракули, а засобом її кон­сервації був наскельний живопис, пергамент, глиняні дощечки.

До сьогодні більшість дослідників дотримують думки, що поява преси припадає на V ст. до н.е., коли в Римі виходили перші газе­ти, які уже за часів Юлія Цезаря нагадували сучасні. Найбільш ві­домим був щоденний бюлетень «Acta diurna» («Події дня»). В Азії також існували подібні видання (наприклад, у Китаї в VIII ст. н.е. виходила «Диба» — «Придворна газета», «Кібелчжі» — «хроні­кальна газета», а в Японії на глиняних дошках зберігали «Іоміурі каварабан» — «Читати і передавати»), що були, по суті, прадавні­ми газетами.

За часів Середньовіччя були поширені так звані «летючі лист­ки» (серед них — реляції, ревю, куранти та ін.), які мали яскра­во виражений інформаційно-прикладний характер. Винайдення 1440 р. І. Гутенбергом процесу друку за допомогою рухомих літер дало поштовх для розвитку преси і журналістики. Батьківщиною преси як соціального інституту можна вважати територію Західної Європи. Першою газетою у сучасному розумінні цього слова зазви­чай вважають бельгійську «Niewe Tydingen» («Всі новини»), яка з’явилася в Антверпені приблизно з 1605 року в друкарні Авраама Вергевена. Із 11 березня 1702 р. в Англії, в Лондоні, почали друку­вати першу щоденну газету «Daily Courant» («Щоденний вісник»).

У стародавні часи поточна інформація фіксувалася в літопи­сах, хроніках, анналах, життєписах, історіях, подорожніх записках, різноманітних епістолярних формах — від особистого листа до офіційних послань, від повчань і наказів до булл, рескриптів, прокламацій. А вже після виникнення друкованої журналістики починається формування системи журналістських жанрів. Серед найдавніших варто назвати інформацію-хроніку, репортаж, пам­флети. Згодом виникають інші газетно-журнальні жанри.

Прийнято виділяти такі типи журналістики:

релігійно-клерикальна (XV-XVI ст.),

феодально-монархічна (XVI-XVIII ст.),

буржуазна (ХІХ-ХХ ст.),

соціалістична (XX ст.);

загальногуманістична (кін. XX ст. — поч. III тисячоліття).

У Середньовіччі, за часів панування релігійно-клерикального світогляду, діапазон творчості був досить обмежений. Це поясню­валося не стільки незначною кількістю письменних людей, скіль­ки впливом релігії на всі сфери життя. Феодально-монархічний тип журналістики відображав невисоку економічну розвиненість суспільства і завсідчив перехід від натурального господарства до товарно-грошових відносин. Розвиток торгівлі вимагав обміну ін­формацією про товари, прибуття кораблів, ціни.

У XIX ст. журналістика перетворилась на найважливішу части­ну суспільно-політичного життя і господарювання. Вона виконува­ла роль знаряддя політичної боротьби — 80 % преси мали яскраво виражений політичний і суспільно-політичний характер. Стався класичний поділ преси на якісну (елітарну) і популярну (масову). До кінця XX ст. до неї додався тип проміжних ЗМІ.

Соціалістична журналістика цілком була орієнтована на ідео­логічну залежність, головною константою в якій була партійність. На сьогодні ми можемо говорити про формування загальногуманістичної журналістики.

Основні етапи розвитку ЗМІ:

1) до початку нашої ери — прагазетні явища;

2) із початку нашої ери до XV ст. н.е. — епоха рукописних ви­дань;

3) із XV ст. до XVII ст. — винайдення і розвиток друкарства, ста­новлення газетно-журнальної справи;

4) із XVIII ст. до початку XX ст. — розвиток журналістики як сус­пільного інституту, вдосконалення поліграфічної бази, станов­лення преси як основи демократії;

5) із 1900 р. по 1945 р. — набуття пресою функцій «четвертої влади»;

6) із 1945 р. по 1955 р. — процес концентрації та монополізації ЗМІ;

7) із 1955 р. по 1990 р. — епоха становлення електронних засобів комунікації;

8) із 1990 р. по теперішній час — становлення нового інформацій­ного порядку у світі.