Главная | Обратная связь

Види засобів масової інформації (ЗМІ)

Засоби масової інформації — це інститути та фор­ми публічного і відкритого поширення інформації для ши­рокого кола користувачів, що здійснюється за допомогою технічних засобів.

ЗМІ становлять складну систему, у якій виділяють два головні їх типи: друковані (преса) та електронні (радіомовлення, телеба­чення, кінопродукція, аудіопродукція).

Сучасні ЗМІ представляють собою установи, створені для від­критого, публічного передання за допомогою спеціального техніч­ного інструментарію різноманітних відомостей будь-яким особам. Це відносно самостійна система, що характеризується множинніс­тю складових елементів: змістом, властивостями, формами, ме­тодами і певними рівнями організації (у країні, регіоні, на вироб­ництві). Відмінні ознаки ЗМІ — це публічність, тобто необмежене коло користувачів, наявність спеціальних технічних приладів, апаратури; непостійний склад аудиторії, що змінюється залежно від виявленого інтересу до тієї чи іншої передачі, повідомлення або статті.

Поняття «засоби масової інформації» не слід ототожнювати з поняттям «засоби масової комунікації» (ЗМК). Це не зовсім пра­вильно, оскільки останнє поняття характеризує більш широкий спектр масових засобів. До ЗМК належать кіно, театр, цирк і т. ін., всі видовищні вистави, які визначає регулярність звернення до ма­сової аудиторії, а також такі технічні засоби масової комунікації, як телефон, телеграф, телетайп і т. ін.

Власне журналістика прямо пов’язана з використанням роз­винених технічних засобів комунікації — преси (засоби поши­рення інформації за допомогою друкованого відтворення тексту та зображення), радіо (передання звукової інформації за допомо­гою електромагнітних хвиль) і телебачення (передання звукової і відеоінформації також за допомогою електромагнітних хвиль; для радіо і телебачення обов’язковим є використання відповідного приймача).

Завдяки використанню цих комунікаційних засобів виникли, три підсистеми ЗМІ: преса, радіо і телебачення, кожна з яких скла­дається з величезної кількості каналів — окремих газет, журналів, альманахів, книжкової продукції, програм радіо і телебачення, здатних поширюватися як по всьому світові, так і в невеликих ре­гіонах (областях, районах, округах). Кожна підсистема виконує свою частку функцій журналістики на основі специфічних особли­востей.

Преса (газети, тижневики, журнали, альманахи, книжки) посідає особливе місце в системі ЗМІ. Друкована продукція несе інформацію у вигляді надрукованого буквеного тексту, фотогра­фій, малюнків, плакатів, схем, графіків та інших зображально-графічних форм, які читач-глядач сприймає без допомоги яких-небудь додаткових засобів (тоді як для отримання радіоте­левізійної інформації потрібні телевізор, радіоприймач, магніто­фон та ін.).

Функції ЗМІ

Розгляд та аналіз функцій будь-якої системи соціальної діяль­ності — найважливіший момент її теорії. Це пов’язано з тим, що процеси, які відбуваються в кожній системі соціальної діяльнос­ті, визначаються, зрештою, тим, що вона здійснює певну функцію в більш широкому загалі.

Взагалі, у ЗМІ величезна кількість функцій в абсолютно різних сферах.

1. Комунікативна — функція спілкування, налагодження кон­такту.

2. Організаторська, у якій найбільш наочно проявляється роль журналістики як «четвертої влади» в суспільстві.

3. Ідеологічна (соціально орієнтовна), пов’язана з прагненням впливати на світоглядні основи та ціннісні орієнтації аудито­рії, самосвідомість людей, їх ідеали та прагнення, включаючи мотивацію поведінки.

4. Культурно-освітня, яка полягає в тому, щоб, будучи одним з інститутів культури суспільства, беручи участь у пропаганді та поширенні в суспільстві високих культурних цінностей, ви­ховувати людей на зразках загальносвітової культури, тим са­мим сприяючи всебічному розвиткові людини.

5. Рекламно-довідкова, спрямована на задоволення утилітарних запитів, пов’язаних зі світом захоплень різних верств аудиторії (сад, город, туризм, колекціонування, шахи тощо).

6. Рекреативна (розваги, зняття напруженості, отримання задо­волення).

У кожній із цих сфер ЗМІ виконують свої соціальні ролі:

- виробничо-економічну,

- регулювальну,

- духовно-ідеологічну,

- інформаційно-комунікативну.

Так, в економічній галузі преса стає елементом системи ви­робництва, набуває якості товару. У соціальному вимірі головним є збирання, накопичення, зберігання, опрацювання та поширення інформації.

У духовній сфері преса виконує пізнавальну, освітню, виховну функції, притаманні всім ідеологічним інститутам.

Генеральним суб’єктом щодо журналістики є суспільство. На задоволення потреб усього суспільства спрямовані функції інтегра­ції пізнання, які виконує журналістика. Окремі соціальні структу­ри як суб’єкти своїми потребами в завоюванні й утриманні влади визначають такі функції журналістики, як пропаганда, агітація, організація. Особистість визначає функції орієнтації, морально-психологічного задоволення.

Для такого специфічного виду соціальних суб’єктів, як жур­налісти, журналістика виконує службово-професійну і творчу функції.

Проте викликає сумнів власне розподіл суб’єктів, оскільки журналіст може виконувати не тільки творчу і професійні функції, але й використовувати пресу в особистих інтересах.