Главная | Обратная связь

Національна культура та її основні компоненти

Поняття «нація» (від лат. natio — плем’я, народ) зазвичай роз­глядають як історичну спільноту людей, що постає в процесі форму­вання спільності їхньої території, економічних зв’язків, літератур­ної мови, етнічних особливостей культури і характеру. Складається з різних племен і народностей. Говорячи про національну культу­ру, зазвичай застосовують термін «цивілізація». Цей термін часто вживають як синонім культури або на позначення рівня, ступеня суспільного розвитку, матеріальної і духовної культури (антична цивілізація, сучасна цивілізація).

Більшість учених визначають цивілізацію «як соціокультурну спільність, що має якісну специфіку», «як цілісне конкретно-історичне утворення, що вирізняється характером свого ставлення до світу природи і внутрішніми особливостями самобутньої куль­тури».

Основними компонентами національної культури є національ­на мова, традиції, звичаї, релігія.

Існують різні типи національних культур. Якщо класифікувати культури на окремі типи, то можна виділити західноєвропейську культуру, північноамериканську, південноазійську. Характеризу­ючи кожний із цих видів, можна виявити їх загальні та індивіду­альні ознаки.

Західноєвропейська культура успадкувала 7 попередніх цивілізаційних досягнень і культуру декількох імперій. Єдиного куль­турного простору в Європі немає, вона розділена на Західну і Схід­ну. У Західній Європі культури народів, наприклад, Скандинавії та Середземномор’я значно різняться між собою. Машинна (техноген­на) цивілізація Заходу виникла як традиційний шлях розвитку. Людина Заходу — володар природи. «Екологізація» сучасної мо­делі техногенної цивілізації, заснованої на ідеї панування людини над природою, призвела до активного пошуку «точок дотикання» з національними культурами в різних регіонах планети. Але єв­ропейська культура прагне перетворити світ, а китайська, напри­клад, вважає світ «кращим з можливих» і панівною є ідея присто­суватися до нього.

Французи схильні уявляти картину світу за схемами розуму, вони не вдаються до колективних спогадів, на відміну від нім­ців. Скандинавія через пуританську етику з її прагматизмом для слов’ян є незбагненною.

Незважаючи на те, що Європу і Америку об’єднують деякі за­гальні проблеми, між їхніми культурами існують значні відміннос­ті. У США існує культ сили й успіху, там відчутна потреба в учи­телі, наставнику. Характерною ознакою північноамериканської культури є культ речей. Цей культ був створений переселенцями, які починали життя на порожньому місці. Ще однією ознакою аме­риканської культури є шанування професіоналізму, майстерності в будь-якій справі. В основі «великої американської мрії» лежить надія кожного американця виграти мільйон, а кожного чистильни­ка взуття стати президентом. У 70-80-х pp. XX ст. принципи інди­відуалізму, незалежності і самостійності були обов’язковим атри­бутом успішної реалізації «американської мрії». Спосіб дій і навіть думок у американця не такий, як у європейця. Для американця як носія англосаксонської цивілізаційної традиції загальними цін­ностями є свобода і демократія, плюралізм, власність та ринкова економіка. Європейця турбує інший суб’єкт історії — народ, нація, національна меншина і т. ін. Американець віддає перевагу кар’єрі, а не родинним стосункам. У розумінні європейця в основі концеп­ції нації лежить цілісність етносу. Європейцям увесь час треба від­чувати себе в історії — історії сім’ї, народу, нації. Американцям як молодій нації не притаманне почуття історії.

Країни Стародавнього Сходу: Межиріччя, (Месопотамія), Індія, Китай — вважають колискою цивілізації. Ще у XII ст. Європа зна­ла, що вся влада і мудрість людини беруть початок на Сході. Тра­диційне, або східне, суспільство може вести один і той же спосіб життя століттями і навіть тисячоліттями. Але і на Сході існує кіль­ка культур. Надзвичайна стабільність соціальних умов Сходу йде на користь ефективності цивілізації. Прямою протилежністю йому є цивілізація Заходу. Характерною її ознакою є рухливість, різно­манітність, мінливість. Південноазійський вид культури існує на густонаселених територіях і містах. Тут культивується володін­ня своїм тілом і волею, що об’єднується з масовою схильністю до задоволень. Загибель одних східних культур і виникнення інших не змінює власне типу культури. Види діяльності, їх способи та ці­лі на Сході консервативні. Її основною культурною ідеєю є тради­ційні міфи, канонізовані стилі мислення. Для людини Сходу важ­ливе взаєморозуміння людини і природи, рівновага між людиною та її землею. Східна людина вважає себе частиною природи і ніколи не виокремлює себе з неї. Китайській культурі притаманний опти­містичний світогляд, спокійне ставлення до життя і смерті. Люди­на живе в єдиному Всесвіті, де між живими і мертвими наявний тісний зв’язок. Це єдиний світ, де небуття і буття взаємно пере­ходять і взаємно обумовлюють одне одного. На рівні повсякденної свідомості ця філософська мудрість виражається у різного роду обрядах, культі предків, вірі в існування померлих серед живих. Звідси і дивні, на думку європейця, звичаї, наприклад дарування труни небезпечно хворій людині. У Китаї так роблять на знак пова­ги і доброго ставлення. Смерть треба сприймати без страху, із задо­воленням. Помираючий подібний до людини, що вирушає в далеку подорож. Звідси і характерне для китайської культури уявлення про одвічну єдність світу.