 |
|
Достовірність різниці між двома середніми величинами
У педагогічній діяльності при визначенні ефективності методик виховання рухових здібностей або тренувальних засобів у різних кількісних варіантах часто доводиться порівнювати дані експериментальної і контрольної груп, відомості між якими повинні бути статистично доведеними. Для цього вираховується коефіцієнт достовірності (t).
X більш – Х менш
t = ──────────── ;
√ m12 + m22
Якщо t > 2,0, то відмінності достовірні. При менших значеннях – не достовірні (дивись таблицю достовірності відмінностей за коефіцієнтом t в ауд.17).
Достовірність відмінностей часто демонструється процентним розподілом ймовірності і позначається латинською буквою “Р” зі знаком менше “<” або “>”. Достовірні значення мають межу 95,0; 99,0; 99,9% і позначаються як р < 0,05; 0,01; 0,001.
Важливе місце при написанні тексту розділу (“Результати дослідження”) займає ілюстрований матеріал. В ході дослідження студент збирає різноманітний фактичний матеріал: цифрові дані, анкети, протоколи, фотографії і т.п. Зібраний матеріал потрібно занести в таблиці та графічно зобразити.
При складанні таблиць необхідно дотримуватися певних правил:
1. Слово таблиця без скорочення разом з порядковою цифрою, яка складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, пишеться справа (арабською без знака “№”). Наприклад:
Таблиця 3.1
Показники рівня фізичної підготовленості хлопчиків 1-го класу
2. Заголовок таблиці розміщуються зразу за номером таблиці. Назва таблиць пишеться з прописної букви без крапки в кінці. Скорочення у заголовках таблиць не допускається.
3. В заголовках граф і колонок допускаються тільки ті скорочення, які прийняті в тексті, або є загальноприйнятими (с, хв, км, к-сть разів і т.п.).
4. Горизонтальні та вертикальні лінії, які розділяють рядки таблиці можна не проводити, якщо їх відсутність не затрудняє користування таблицею.
5. Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше.
6. На всі таблиці в роботі мають бути посилання в тексті.
7. Розмір таблиці не повинен перевищувати стандартного аркуша паперу. Якщо таблиця не вміщується на такому форматі, її треба давати з продовженням на кількох сторінках. Над продовженням таблиці на новому листі ставиться заголовок типу “Продовження таблиці” і з зазначенням номера таблиці. Заголовок таблиці на новій сторінці не повторюється.
8. Не рекомендуються вертикальні надписи в графах таблиць.
9. Примітки до таблиці розміщуються безпосередньо під нею.
10. У графах таблиць не можна залишати вільні місця. Якщо дані відсутні, треба ставити тире, або писати “немає”. Якщо табличні стовпці заповнені текстом, то крапка у кінці його не ставиться.
Курсову роботу можна ілюструвати рисунками, схемами, графіками і фотографіями. Вони розміщуються у тексті роботи або виділяються у вигляді окремого додатку Назва рисунка розміщується під рисунком
Для зображення змін кількісних характеристик найбільш часто користуються лінійними діаграмами. Цифрові дані на них зображуються у вигляді кривих ліній.
При побудові лінійних діаграм слід дотримуватися таких правил:
1. На діаграмі повинні бути: її назва, назва кривих, шкали-лінії з розміщеними на них позначками, назва шкал з розмірностями, умовні позначення, координатна сітка (але не завжди).
2. Криві лінії на діаграмі повинні різко відрізнятися від ліній координатної сітки за товщиною. Головна крива проводиться товстою лінією, координатні лінії – тонкою, а ордината і абсциса – приблизно в два рази тонші від лінії сітки.
3. Криві можуть малюватися різними ламаними лініями (суцільними, тире, або крапками) і завжди одним кольором (чорними чорнилами або чорною пастою).
4. На одному графіку не рекомендується розміщувати більше 4 кривих.
5. Назва діаграми розміщується під нею після слова “Рисунок” з порядковою цифрою розділу і порядкового номера рисунка (арабською без знаку №), підпис (текстівка) починається з великої букви. У кінці підпису крапку не ставлять.
6. Пояснення кривих виноситься на вільну частину розграфленої площадки, або в тексті, або під графік. При можливості замість додаткового пояснення слід зробити короткий надпис біля самої кривої.
В курсових роботах зустрічаються часто і плоскостні діаграми. Найбільш розповсюдженою є стовпчикова діаграма.
При їх будові необхідно дотримуватися таких правил:
1. Прямокутні стовпчики повинні мати однакову ширину і розміщуватися, звичайно, вертикально.
2. Основою для стовпчиків служить вісь абсцис (лінія).
3. Відстань між стовпчиками повинна бути рівною.
4. Назва показників проводиться так, як і в лінійних діаграмах.
Висновки
Логічним завершенням курсової роботи є висновки. Головна їх мета – підведення підсумків проведеної роботи. Ця заключна частина її повинна містити не тільки кінцеві положення досягнень автора, але і вказувати на подальшу перспективу розвитку досліджень даного питання.
Висновки подаються у вигляді окремих конкретних і лаконічних положень, що підсумовують одержані дані. Дуже важливо прослідити, щоб висновки відповідали поставленим завданням роботи.
Як правило, пункти висновків включають ті узагальнені цифрові дані, що містять елементи новизни і отримані безпосередньо автором.
Одним із пунктів висновків можуть бути рекомендації з теоретичної та практичної реалізації одержаних результатів.
Слово “Висновки” на листі розташовують посередині рядка і друкують великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.
Висновки в роботі, як правило, формулюються по пунктах, які нумеруються арабськими цифрами. Кількість пунктів не обмежується, але звичайно їх буває від 2 до 10.
Приклади висновків:
ВИСНОВКИ
1. Виявлення рухових здібностей дітей 6-11 років на уроках фізичної культури можливе на основі інформативних показників (стрибок в довжину з місця, метання малого м’яча (150 г) на відстань, човниковий біг 4х9 м; біг 30 м з високого старту; нахил тулуба вперед).
2. Ефективність запропонованої методики розвитку рухових здібностей у хлопчиків і дівчат 1-4 класів дозволила добитися більшого приросту результатів в експериментальних класах (Р < 0,05).
ВИСНОВКИ
1. Динаміка показників фізичної підготовленості юнаків не має значного росту від 10 до 11 класів.
2. Виявлено, що юнаки 10 й 11 класів мають середній рівень (61,7%), вищий за середній рівень (20,7%) і нижчий за середній рівень (17,6%).
3. Фізична підготовленість юнаків за результатами виконання державних тестів показала, що середній показник по 10 класах – 29-30 балів, по 11 класах – 26-27 балів.
4. Високого рівня з фізичної підготовленості серед юнаків 10 та 11 класів не було виявлено.
5. Низький рівень з фізичної підготовленості був виявлений в одного юнака 10 класу, що склало 2,9%.
ВИСНОВКИ
1. Активний руховий режим, в обсязі 14-20 годин на тиждень занять фізичними вправами, позитивно впливає на розумову і фізичну працездатність учнів і сприяє підвищенню успішності, збільшенню рівня фізичної підготовленості.
2. З метою підвищення рухової активності учнів загальноосвітніх шкіл необхідно:
- регулярно проводити фізкультурно-оздоровчі заходи в розпорядку навчального дня школи;
- активізувати роботу шкільних секцій, груп загальної фізичної підготовки;
- виховувати інтерес в учнів до занять фізичною культурою, до здорового способу життя.
ВИСНОВКИ
1. Використання збільшеного обсягу (50-75%) рухливих ігор на уроках фізичної культури в експериментальних класах в значній мірі впливає на рівень розвитку швидкісно-силових і силових якостей у дітей.
2. Рівень фізичної підготовленості учнів в експериментальних класів значно перевищує рівень фізичної підготовленості учнів контрольних класів не тільки за абсолютними показниками, а й за відносними темпами приросту показників з фізичної підготовленості.
3. Середні показники розвитку рухових якостей, отримані в кінці педагогічного експерименту, достовірно вищі (Р < 0,05) в учнів експериментальних класів в порівнянні з показниками учнів контрольних класів.
ВИСНОВКИ
1. Результати дослідження дозволяють відзначити наявність певного взаємозв’язку між обсягом навчального навантаження та рівнем фізичної підготовленості учнів 8-10 років.
2. Навчальне навантаження (обсягом 26-33 години на тиждень) в учнів 8-10 років експериментальних груп негативно впливає на стан здоров’я (кількість пропущених уроків по хворобі в експериментальній групі склало – 1389 годин, в контрольній групі – 1060 годин, кількість дітей, які пропустили уроки по хворобі в експериментальній групі – 227 чоловік, в контрольній групі – 45 чоловік.)
3. В спеціалізованих школах особливу увагу треба приділяти нормам навчання і режиму.
ВИСНОВКИ
1. Показники фізичної підготовленості на початку не мали достовірної різниці між експериментальною і контрольною групами 12-13-літніх підлітків.
2. В показниках спеціально-рухової підготовленості до експерименту нами була відзначена достовірна тенденція (t = 1,2) в групі 12-літніх підлітків, в групі 13-літніх підлітків – різниця була достовірна в порівнянні з контрольною групою (t = 4,13).
3. В кінці педагогічного експерименту в обох групах показники покращились, але в експериментальній групі 12-літніх приріст достовірний був за 3 тестами, в групі 13-літніх за 5 тестами, була в контрольній групі 12-13 літніх підлітків достовірного приросту не було.
4. Методика тренувального процесу в експериментальній групі 12-13 літніх підлітків позитивно впливає на підвищення рівня фізичної і спеціально-рухової підготовленості за рахунок засобів загальної, додаткової і спеціально-фізичної підготовленості.
5. Середні показники з тестів, отримані в експерименті можуть бути використані тренерами при оцінці рівня фізичної підготовленості в групі навчальної підготовки з боксу.
6. Рекомендовані контрольні вправи також можуть бути використані боксерами всіх розрядів, вони не потребують складного обладнання і відрізняються об’єктивністю отриманих результатів.