Здавалка
Главная | Обратная связь

ЕХІНОСТОМАТИДОЗИ (ECHINOSTOMATIDOSES)



Ехіностоматидози спричинюються численними видами трематод з родини Echinostomatidae підряду Echinostomata. Найпатогеннішими і найпоширенішими є Echinostoma revolutum, Hypodereum conoideum та Echinoparyphium recurvatum. Збудники локалізуються в кишках свійських качок і гусей, диких водоплавних і болотних птахів, значно рідше — у курей, індиків, голубів.

Збудники. Живі гельмінти — червоного кольору, завдовжки від 0,3 до 1,3 см, завширшки 0,69 — 1,12 мм. На передньому кінці тіла паразита мають адоральний диск (приротовий комірець), озброєний хітиновими шипами (37 — 45 штук), кількість яких має діагностичне значення. Добре розвинені жовточники, ротовий і особливо черевний присоски. За допомогою присосків, кутикулярних шипів на адоральному диску в передній частині тіла паразити міцно фіксуються до слизової оболонки кишок.

Петлі матки розміщені в середній частині тіла. Яйця великих розмірів, (0,09... 0,13) х (0,05... 0,07) мм, овальної форми, золотисто-жовтого кольору, з кришечкою на одному полюсі, з гладенькою оболонкою, незрілі.

Цикл розвитку. Збудники — біогельмінти. Розвиваються за допомогою дефінітивних (птахи), проміжних (прісноводні молюски з родів Radix, Lymnaea, Physa, Planorbis, Anisus) та додаткових (цих самих молюсків, жаб, деяких видів риб та комах) хазяїв.

Інвазовані збудниками птахи виділяють яйця з фекаліями. У воді впродовж 6 — 12 діб у них формуються мірацидії. Личинки активно проникають у тіло проміжних хазяїв, де за 1,5 — 2 міс проходять такі стадії розвитку: спороцисти, редії, дочірні редії та церкарії. Останні активно проникають у тіло одного з додаткових хазяїв, де через 12 — 21 добу перетворюються на інвазійні личинки — метацеркарії.

Водоплавні птахи заражаються в теплу пору року на водоймах, заковтуючи додаткових хазяїв з інвазійними личинками збудників. Статевої зрілості гельмінти досягають через 6 — 16 діб. Тривалість життя Е. revolutum — близько 2 міс.

Епізоотологічні дані. Зараження дефінітивних хазяїв починається навесні. Найнеблагополучнішими щодо інвазії є стоячі неглибокі водойми та заболочені ділянки пасовищ. Максимальна інвазованість качок і гусей спостерігається в літньо-осінній період року. Тяжкий перебіг хвороби серед молодняку віком до 2 міс. Взимку відбувається самовідходження статевозрілих паразитів, тому в цей час їх у кишках птахів на виявляють.

Патогенез та імунітет. Збудники травмують слизову оболонку кишок. Внаслідок цього виникає запалення, порушується секреція кишкових ферментів. Відбувається сенсибілізація організму птахів продуктами обміну паразитів.

Імунітет не вивчено.

Клінічні ознаки. У разі інтенсивного ураження молодняку водоплавної птиці спостерігаються зниження апетиту, схуднення, пригнічення, з’являються пронос, спрага. Загибель настає внаслідок кахексії.

У дорослих птахів перебіг хвороби хронічний. Спостерігаються відставання у рості, зниження несучості.

Патологоанатомічні зміни. Труп виснажений, відмічають катарально-геморагічне запалення кишок, у їх просвіті — слиз, іноді з домішками крові, та значну кількість збудників. У місцях паразитування гельмінтів — крапчасті крововиливи, стінки кишок значно потовщені.

Діагностика. Зажиттєво діагноз установлюють при дослідженні фекалій методом послідовного промивання та виявлення в них яєць збудників, посмертно — при розтині трупів і виявленні паразитичних червів.

Доцільно досліджувати також молюсків і жаб на наявність у них личинкових стадій (церкаріїв та метацеркаріїв), що мають на головному кінці тіла кутикулярні шипи.

Лікування. Для дегельмінтизації качок і гусей застосовують груповим методом ніклозамід у дозі 300 мг/кг, празиквантел у дозі 10 мг/кг, фенбендазол — 40 мг/кг два дні поспіль. Антигельмінтики згодовують з кормом. Після застосування препаратів птицю витримують у приміщенні чи загоні впродовж 5 днів, після чого переводять їх на благополучну водойму або пасовище. Послід збирають і знезаражують біотермічно або спалюють, приміщення дезінвазують.

Профілактика та заходи боротьби. Важливим профілактичним заходом є утримання і випасання молодняку ізольовано від дорослої птиці на благополучних водоймах. У разі відсутності благополучних щодо ехіностоматидозів водойм каченят і гусенят до 2 – 3-місячного віку доцільно вирощувати на суходольних вигулах.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.