Главная | Обратная связь

СИНГАМОЗ (SYNGAMOSIS)

Хвороба спричинюється круглими гельмінтами роду Syngamus родини Syngamidae підряду Strongylata. Паразити локалізуються в трахеї та великих бронхах курей, індиків, фазанів, куріпок, гусей, тетеревів, граків, сорок, шпаків, голубів, горобців тощо. Це єдині нематоди, які живуть у трахеї свійської птиці.

Збудники. Найпатогеннішим і найпоширенішим є вид Syngamus trachea. Через те що паразити п’ють кров, за життя вони мають яскраво-червоний колір. Довжина самця 0,2 – 0,5 см, самки — до 2 см. Ротова капсула добре роз-винена, але неглибока. На дні широкого ротового отвору знаходиться до 10 зубів невеликих розмірів. Самці мають хвостову бурсу і дві однакові малі спікули (0,069 – 0,087 мм завдовжки).

Яйця овальної форми, сірого кольору, з товстою оболонкою та кришечками на полюсах, середніх розмірів (0,074 – 0,095 мм), незрілі (в яйці міститься 8 бластомерів).

Цикл розвитку. Збудники — геогельмінти. Резервуарними хазяями можуть бути дощові черви, сухопутні й прісноводні молюски, багатоніжки, комахи, зокрема хатні мухи (рис. 2.87).

З трахеї та бронхів яйця проникають у ротову порожнину і заковтуються зі слиною. В подальшому вони з фекаліями потрапляють у зовнішнє середовище. За температури повітря 20 – 30 °С та відповідної вологості через 3 доби в яйцях формуються личинки першої стадії, а через 9 діб після дворазового линяння вони стають інвазійними. Після цього деякі личинки виходять з яєць, інші залишаються там.

Зараження птиці відбувається в разі заковтування інвазійних яєць, личинок та резервуарних хазяїв, в організмі яких паразитують личинки гельмінтів. У подальшому з кишок личинки мігрують кровоносними судинами в легені, бронхіоли, бронхи й трахею. В період міграції вони здійснюють трете й четверте линяння. Молоді нематоди вже на 7 добу досягають трахеї й бронхів, де відбувається їх копуляція. Паразита досягають статевої зрілості через 18 – 20 діб після зараження. Тривалість життя гельмінтів становить близько 92 діб в організмі курей та 126 діб — індиків.

Епізоотологічні дані. Заражения відбувається переважно в теплу пору року в місцях з підвищеною вологістю. Значному поширенню збудників сприяє наявність великої кількості диких птахів та резервуарних хазяїв, в організмі яких личинки зберігаються роками. Частіше хворіють курчата, гусенята й фазани. Індики чутливі до збудників у будь-якому віці. У ґрунті яйця зберігають життєздатність впродовж 9 міс. Патогенез та імунітет. Личинки, що мігрують, ушкоджують тканини та дрібні капіляри. Внаслідок цього виникає набряк легенів і навіть лобарна пневмонія. У місцях локалізації дорослих збудників з’являється катаральне запалення. Скупчення в трахеї значної кількості паразитів спричинює закупорювання просвіту дихальних шляхів, що призводить до асфіксії.

Механізм розвитку імунітету недостатньо вивчений. У птахів існує віковий імунітет. Це виявляється в тому, що доросла птиця (за винятком індиків) хворіє дуже рідко. У птиці, що перехворіла, з’являється стійка реакція до реінвазії, внаслідок чого сповільнюється розвиток нематод, зменшуються їхні розміри, знижується приживаність гельмінтів і відбувається мимовільне їх відходження.

Клінічні ознаки. Хворі курчата й гусенята часто широко відкривають дзьоб і заковтують повітря (позіхають), витягують шию, трясуть головою, кашляють. Дихання утруднене, розвивається задишка. Із дзьоба витікає густий слиз. Курчата стають кволими, худнуть, сидять із заплющеними очима, слизові оболонки бліді, крила опущені. Падіж молодняку відбувається внаслідок асфіксії. У дорослих птахів перебіг сингамозу безсимптомний.

Патологоанатомічні зміни. Трупи курчат виснажені, слизові оболонки анемічні. В трахеї виявляють паразитів у спареному стані Υ-подібної форми, в просвіті трахеї та бронхів — слиз зі згустками крові, в місцях прикріплення паразитичних червів — вузлики й абсцеси. В ротовій порожнині знаходять велику кількість кров’янистого слизу.

Діагностика. Зажиттєвий діагноз установлюють на підставі клінічних ознак та виявлення у фекаліях яєць збудників. Фекалії потрібно досліджувати за методом Дарлінга. Через широко розкритий дзьоб можна навпроти світла побачити гельмінтів у трахеї.

Посмертно діагноз установлюють при розтині трупів і знаходженні нематод у задній частині трахеї та великих бронхах.

Лікування. При сингамозі курей, індиків, фазанів застосовують з кормом під час ранкової годівлі бензімідазоли: фенбендазол у дозі 10 мг/кг впродовж 6 днів, а в дозі 6 мг/кг — 2 тижні, мебендазол — 12 мг/кг 2 тижні. Згубно діють на збудників нітроксиніл та левамізол. Їх можна використовувати перорально з водою.

Профілактика та заходи боротьби. У неблагополучних господарствах молодняк вирощують ізольовано від дорослої птиці. Це особливо стосується індиків. Утримання курчат у клітках повністю виключає можливість їх зараження круглими гельмінтами. Здійснюють заходи з недопущення поселення на території птахоферм граків, шпаків, голубів. Для профілактики інвазії обгороджені місця та дворики, де утримують птицю, мають бути сухими.