 |
|
ТЕТРАМЕРОЗ (TETRAMEROSIS)
Хвороба спричинюється численними видами круглих гельмінтів родини Tetrameridae підряду Spirurata. Паразити локалізуються в просвіті залоз та порожнині залозистого шлунка свійських качок, гусей, іноді курей, голубів, фазанів, інших диких птахів.
Збудники. Tetrameres fissispina — один із найпатогенніших гельмінтів. Це нематода дуже дрібних розмірів, у якої різко виражений статевий диморфізм. Самці бліді, тонкі, досягають 4 мм у довжину. Вони мають гострі кутикулярні шипи. Живуть на поверхні слизової оболонки. Самки мішкоподібні, темно-червоного кольору, близько 5 мм у діаметрі (рис. 2.88). Кінці тіла мають ниткоподібну форму. Розміщуються глибоко в залозах слизової оболонки. Живляться кров’ю.
Яйця дрібні, (0,04...0,05) × (0,02...0,03) мм, овальні, з маленькими кришечками на полюсах, вкриті товстою оболонкою сірого кольору, зрілі.
Цикл розвитку. Збудники — біогельмінти. Самки відкладають багато яєць, які разом з послідом виділяються у зовнішнє середовище. Тут вони заковтуються проміжними хазяями: бокоплавами, дафніями, водяними осликами, а також тарганами, бабками, кониками, жуками, війчастими червами. В організмі проміжних хазяїв (переважно ракоподібних) вилуплюються личинки, які двічі линяють і через 7—18 діб стають інвазійними.
Зараження птиці відбувається при заковтуванні нею проміжних або резервуарних (карась) хазяїв, інвазованих личинками збудників. У залозистому шлунку через 2 — 3 тижні з моменту зараження вони досягають статевозрілої стадії.
Епізоотологічні дані. Основним джерелом поширення тетрамерозу є хворі свійські й дикі качки, які на водоймах заражають бокоплавів та інших проміжних хазяїв збудників. Найсприятливіші умови для інтенсивного їх зараження створюються на мілководних ділянках озер і морів, при ущільненому утриманні качок на відгороджених сіткою водних вигулах.
На водоймах птахи здатні заражатися в будь-яку пору року, однак максимальна інвазованість дефінітивних та проміжних хазяїв і клінічний прояв тетрамерозу у качок спостерігається влітку (липень — серпень). Найсприйнятливішим до інвазії с молодняк (віком 1 — 1,5 міс).
Бокоплави (гамаруси) — рачки великих розмірів, досягають 1 — 2 см завдовжки. Форма тіла вигнута. Вони живуть у водоймах, багатих на кисень (озера, великі ставки з чистою водою, мілководні ділянки морів і великих лиманів із солоною водою), переважно біля берегів. Бокоплави охоче поїдають послід птиці, внаслідок чого інвазуються личинками гельмінтів. Личинки збудників впродовж усього життя бокоплавів (2 — 3 роки) зберігаються в їхньому тілі.
Патогенез та імунітет. Самки чинять механічний, інокуляторний та антигенний вплив на організм птиці, внаслідок чого порушується травна функція шлунка, розвивається гастрит з дегенерацією та атрофією залозистої тканини.
Імунітет не вивчено.
Клінічні ознаки.У разі інтенсивної інвазії (сотні паразитів) у хворих каченят спостерігають відсутність апетиту, пронос, іноді блювання, пригнічений загальний стан, недокрів’я, виснаження, відставання в рості та розвитку, нерідко падіж.
Патологоанатомічні зміни. Залозистий шлунок різко збільшений. За об’ємом він майже однаковий з м’язовим. Слизова оболонка запалена, набрякла і вкрита слизом. У просвіті залоз містяться самки паразита у вигляді темно-червоних крапок. Вони помітні макроскопічно при огляді стінки шлунка проти світла. Залози підслизового шару повністю або частково атрофовані. Труп виснажений, слизові оболонки анемічні.
Діагностика. Зажиттєвий діагноз ґрунтується на виявленні яєць збудників у фекаліях. Їх досліджують за методом Фюллеборна або Дарлінга.
Остаточний діагноз установлюють посмертно при розтині трупів і виявленні гельмінтів у залозистому шлунку птиці. Самців можна виявити мікроскопічним дослідженням слизу шлунка.
Досліджують проміжних хазяїв на наявність у них личинок гельмінтів. Компресорним методом у тілі бокоплавів знаходять згорнутих у спіраль дрібних (близько 1 мм завдовжки) личинок.
Лікування. При тетрамерозі качок застосовують левамізол у дозі 30 — 40 мг/кг з кормом чи водою одноразово або фенбендазол у дозі 30 мг/кг — 4 дні підряд. Високоефективними виявилися препарати з групи макроциклічних лактонів. Оброблену антигельмінтиками птицю утримують упродовж 3 діб у приміщенні, яке після цього очищають і дезінвазують, послід знезаражують.
Профілактика та заходи боротьби. Потрібно практикувати ізольоване від дорослих качок утримання й випасання молодняку. Вирощування водоплавної птиці на глибоких або проточних водоймах при щільності не більш як 250 голів на 1 га дає позитивні результати. Слід здійснювати біологічне знезараження неблагополучних водойм, не допускаючи на них качок упродовж двох років. Планові дегельмінтизації свійської водоплавної птиці проводять двічі на рік: навесні (перед переведенням їх на водойми) та восени (через два тижні після закінчення випасного сезону).
В окремих господарствах відловлюють і використовують у корм качкам рачків-бокоплавів. З метою запобігання зараженню птиці на неблагополучних водоймах інвазованих бокоплавів знезаражують за допомогою 2% розчину піросульфіту натрію або 4% розчину вапна.