 |
|
СТРЕПТОКАРОЗ (STREPTOCAROSIS)
Хвороба спричинюється круглим гельмінтом виду Streptocara crassicauda родини Acuaridae підряду Spirurata. Збудники локалізуються під кутикулою м’язового шлунка свійських качок, гусей та диких водоплавних птахів.
Збудник. Тонка безбарвна нематода невеликих розмірів (завдовжки 4 – 11 мм). Стравохід має два відділи: м’язовий і залозистий. У самців є дві неоднакові спікули й хвостові кутикулярні крила, підтримувані довгими сосочками (рис. 2.89). У самки вульва відкривається в задній половині тіла.
Яйця дрібних розмірів (0,019 – 0,038 мм), овальні, сірого кольору, з щільною оболонкою, зрілі (містять личинку).
Цикл розвитку. Збудник — біогельмінт. Проміжними хазяями є рачки-бокоплави (Gammarus lacustris — у прісних водоймах, G. locusta — у морях з солоною водою), резервуарними — риби (карась, гольян, оселедець, краснопірка, бичок та ін.). У водоймах яйця паразитів заковтують бокоплави, в організмі яких з них виходять личинки, що двічі линяють і через 21 – 25 діб стають інвазійними. Вони мають значну довжину (до 3,5 – 4 мм) і частіше локалізуються в інцистованому стані в спинній частині бокоплава. При заковтуванні інвазованих рачків рибою личинки в її тілі можуть тривалий час залишатися життєздатними.
Водоплавна птиця заражається при поїданні бокоплавів або риби, інвазованих личинками цього гельмінта. У м’язовому шлунку збудники стають статевозрілими через 10 – 11 діб і живуть кілька місяців. До весни свійські качки повністю звільняються від збудників.
Епізоотологічні дані. Найсприйнятливіші до інвазії каченята в перші 1,5 міс життя. Деякі птахи (більш як 25 видів) є джерелом поширення інвазії в природі. В тілі бокоплавів інвазійні личинки живуть до двох років. Екстенсивність інвазії у дефінітивних і проміжних хазяїв досягає максимуму наприкінці літа. Іноді стрептокароз реєструється у курчат.
Патогенез та імунітет. У результаті механічного, антигенного й токсичного впливу збудників та продуктів їх обміну на тканини м’язового шлунка порушується його фізіологічна функція, що призводить до розладу травлення. Молодняк відстає в рості та розвитку.
Імунітет не вивчено.
Клінічні ознаки. Хворі каченята малорухливі. Дзьоб, лапки та слизові оболонки анемічні. Апетит знижений або цілком відсутній, спостерігається виснаження. У разі змішаної інвазії (стрептокароз + тетрамероз) та несвоєчасної ветеринарної допомоги може настати масовий падіж хворих каченят.
Патологоанатомічні зміни. При розтині трупів виявляють порушення цілісності кутикули м’язового шлунка. Вона потовщена, подекуди некротизована і містить порожнини, заповнені кров’ю та збудниками. Слизова оболонка шлунка вкрита крововиливами й виразками. Труп виснажений.
Діагностика. За життя діагноз можна встановити при дослідженні фекалій за методом Щербовича і виявленні в них яєць збудників. Можна досліджувати фекалії методом послідовного промивання для виявлення в них яєць і дорослих гельмінтів.
Найточніший метод діагностики — посмертне дослідження трупів качок з метою знаходження статевозрілих паразитів у м’язовому шлунку та наявності характерних патологоанатомічних змін.
Компресорне дослідження бокоплавів дає змогу контролювати благополуччя водойм та птахогосподарств щодо стрептокарозу.
Лікування, профілактика та заходи боротьби такі самі, як і при тетрамерозі.