 |
|
ЕХІНУРІОЗ (ECHINURIOSIS)
Хвороба спричинюється нематодою Echinuria uncinata родини Acuaridae підряду Spirurata. Паразити локалізуються в залозистому шлунку свійських качок, гусей та багатьох видів диких водоплавних птахів.
Збудник. E. uncinata — гельмінт дрібних розмірів, завдовжки 0,6 – 1,7 см. На головному кінці розміщені дві губи й шийні канатики. Поверхня кутикули озброєна чотирма рядами шипів.
Яйця дрібні, (0,02...0,03) × (0,01...0,02) мм, овальної форми, вкриті товстою оболонкою сірого кольору, зрілі.
Цикл розвитку. Збудник — біогельмінт. Проміжними хазяями його є дафнії (водяні блохи) — Daphnia pulex та D. magna (рис. 2.90). В організмі дафній личинки E. uncinata двічі линяють і залежно від температури води через 6 – 25 діб стають інвазійними (вони мають спіралеподібну форму, завдовжки 1,5 мм).
Дефінітивні хазяї заражаються при проковтуванні разом з водою інвазованих личинками дафній. Збудники досягають статевозрілої стадії через 42 – 49 діб. Тривалість їх життя становить близько 2 міс.
Епізоотологічні дані. Ехінуріоз має осередкове поширення. Найсприйнятливіші до захворювання каченята й гусенята віком від 1 до 2,5 міс. Максима льне їх зараження (до 1000 і більше екземплярів) спостерігається влітку.
Дафнії досягають 5 мм завдовжки. За розмірами вони більші від циклопів, але значно менші від бокоплавів. Величезна кількість дафній живе в мілких водоймах (ставах, калюжах) та прибережних ділянках озер, зарослих травою. Влітку вони дуже швидко розмножуються. Тривалість їх життя становить 3 – 4 міс.
Патогенез та імунітет.Збудник ехінуріозу належить до слабопатогенних гельмінтів. Унаслідок алергічних реакцій у разі високої інтенсивності інвазії в стінці залозистого шлунка утворюються вузли. У відповідь на дію паразитичних червів слизова оболонка залозистого шлунка продукує значну кількість слизу. Імунітет недостатньо вивчений.
Клінічні ознаки. При високому ступені інвазії у каченят і гусенят спостерігаються загальна слабкість, спрага, утруднене ковтання, часте відкривання дзьоба, хитка хода, прогресуюче схуднення, що нерідко закінчується смертю.
Субклінічний перебіг відмічається у дорослих качок при низькій інтенсивності інвазії.
Патологоанатомічні зміни. При розтині трупів качок і гусей, що загинули від ехінуріозу, спостерігають збільшення залозистого шлунка в 3 – 5 разів. У ньому виявляють щільні вузли завбільшки від горошини до волоського горіха, причому в гусей вони виражені рельєфніше з боку серозної оболонки і розміщені в різних ділянках шлунка (у качок — на межі залозистого й м’язового шлунків). Свіжі вузли заповнені паразитами (до кількох сотень) і сироподібною масою. В старих вузлах збудників, як правило, немає. Їх порожнина заповнена некротичною сироподібною масою. В шлунку може бути від 1 до 15 вузлів.
Діагностика, лікування, профілактика та заходи боротьби такі самі, як і при тетрамерозі.