 |
|
ГІСТРИХОЗ (HYSTRICHOSIS)
Хвороба спричинюється круглими гельмінтами Hystrichis tricolor родини Dioctophymidae підряду Dioctophymata. Статевозрілі паразити локалізуються в залозистому шлунку свійських качок, диких водоплавних птахів і дуже рідко — в організмі гусей та курей.
Збудник. H. tricolor — велика нематода веретеноподібної форми. Тіло в передній частині вкрите великими шипами. Самці (2,7 – 3 см завдовжки) характеризуються наявністю однієї спікули і м’язової статевої бурси без ребер. Самки (2,5 – 10,5 см завдовжки і 0,3 – 0,5 см завширшки) виділяють у зовнішнє середовище яйця. Вульва відкривається в задній частині тіла.
Яйця середнього розміру, (0,07...0,09) × (0,04...0,05) мм, овальної форми, жовтого кольору, незрілі. Зовнішня їх оболонка товста й комірчаста.
Цикл розвитку. Збудник — біогельмінт. Проміжними хазяями є малощетинкові черви (рис. 2.91). Влітку за температури повітря 22 – 30 °С в яйці впродовж 1 міс формується личинка. При заковтуванні зрілих яєць малощетинковими червами в їхньому організмі з яєць виходять личинки, які проникають у кровоносні судини передньої частини тіла. Інвазійної стадії вони досягають через 5,5 міс і після цього залишаються життєздатними впродовж кількох років (тривалість життя черв’яка).
Качки заражаються при заковтуванні проміжних хазяїв, в організмі яких є інвазійні личинки H. tricolor. Через чотири тижні в шлунку дефінітивних хазяїв паразити досягають статевої зрілості. В організмі птахів гельмінти живуть до 1 - 2,5 міс.
Епізоотологічні дані. Збудниками гістрихозу частіше уражуються качки віком від 1 до 3 міс. Спалахи інвазії спостерігаються в теплу пору року (квітень — листопад). Взимку у качок паразитів не реєструють. Рано навесні птиця заражається при поїданні інвазованих личинками малощетинкових червів, що перезимували.
Патогенез та імунітет. Паразитичні черви діють на організм птахів механічно, інокуляторно й токсично. Вони не лише травмують, а іноді й перфорують стінку залозистого шлунка. Під час травмування тканин шипами гельмінта в шлунок заносяться різні мікроорганізми, які спричинюють нагноєння та некроз окремих ділянок ураженого органа. Токсини збудників с причиною нервових розладів, виснаження, виникнення змін у крові.
Імунітет — слабкої напруженості і не запобігає повторному зараженню збудниками гістрихозу.
Клінічні ознакинехарактерні. У разі високої інтенсивності інвазії у хворих каченят спостерігають зниження або втрату апетиту, пригнічення, схуднення, пронос, іноді — блювання, анемічність слизових оболонок, порушення координації рухів. Нерідко відмічають значний падіж каченят. У дорослої птиці перебіг хвороби, як правило, безсимптомний.
Патологоанатомічні зміни. При розтині трупів спостерігають серозно-фібринозне запалення стінки залозистого шлунка, повітроносних мішків, печінки, легенів. 3 боку серозної оболонки в залозистому шлунку добре помітні вузли завбільшки від горошини до волоського горіха, всередині яких знаходяться нематоди. На початку захворювання загибель каченят настає внаслідок ушкодження органів грудної й черевної порожнин, пізніше — від виснаження.
Діагностика. За життя гістрихоз діагностують дослідженням фекалій качок за методами Фюллеборна або Дарлінга, посмертно — при розтині трупів.
Можна досліджувати малощетинкових червів компресорним методом з метою виявлення в їхньому тілі личинок (завдовжки до 3 см) збудника гістрихозу.
Лікування не розроблено. На думку вчених, можуть виявитися ефективними препарати левамізолу та макроциклічних лактонів.
Профілактика та заходи боротьби. У неблагополучних господарствах для вирощування каченят використовують чисті водойми з піщаним дном, на яких упродовж останніх двох років не утримували птицю, або сухопутні вигули. Здійснюють заходи, спрямовані проти контактів свійської птиці та диких птахів.
Акантоцефали
