Главная | Обратная связь

ПОЛІМОРФОЗ (POLYMORPHOSIS)

Хворобу спричинюють колючоголові черви Polymorphus magnus і P.minutus родини Polymorphidae ряду Polymorphida. Скреблики локалізуються в кишках свійських качок та близько 20 видів диких водоплавних птахів.

Збудники. P. magnus паразитує переважно в тонких, P. minutus — у товстих кишках качок. Їхнє тіло жовтого або оранжевого кольору, завдовжки від 0,9 до 1,5 см має веретеноподібну форму. Хоботок озброєний гачками, розміщеними в 16 поздовжніх рядів, у кожному з них — по 7 — 8 гачків. У самців є чотири цементні залози кишкоподібної форми. На хвостовому кінці розміщена статева бурса.

Яйця веретеноподібні, великих розмірів, (0,12...0,13) х (0,01...0,02) мм, з щільною тришаровою гладенькою оболонкою, зрілі.

Цикл розвитку. Збудники — біогельмінти. Проміжними хазяями є рачки-бокоплави. У кишках птиці самка скреблика відкладає значну кількість яєць, які разом з фекаліями потрапляють у зовнішнє середовище. На суші яйця швидко гинуть, однак, потрапивши у воду, вони зберігають життєздатність до 6 міс. Тут їх заковтують бокоплави. В їхньому кишечнику оболонка яйця руйнується, звільняючи личинку — акантор, яка проникає в порожнину тіла проміжного хазяїна і згодом перетворюється на інвазійну личинку — акантелу (цистакант). У тілі рачків-бокоплавів розвиток личинкових стадій відбувається впродовж 54 - 60 діб.

Качки заражаються при заковтуванні бокоплавів, що містять акантел, а також резервуарних хазяїв — деяких видів риб. Останні інвазуються при поїданні гамарусів з акантелами. Розвиток колючоголових червів у кишках птиці триває 27 — 30 діб. Тривалість їх життя — кілька місяців.

Епізоотологічні дані. Найсприйнятливіші до інвазії каченята в перші 2 - 3 міс життя. Перебіг хвороби у них тяжкий і нерідко закінчується масовою загибеллю.

У дорослої птиці перебіг хвороби безсимптомний. Зареєстровано випадки зараження збудниками поліморфозу курей та гусей. Зараження качок починається навесні. Інвазія досягає максимуму (до 600 гельмінтів в організмі дефінітивного хазяїна) влітку. Восени зараженість знижується, а взимку качки, як правило, позбавлені скребликів.

Яйця збудників можуть перезимовувати у водоймах.

Патогенез та імунітет. Колючоголові черви травмують тканини кишкової стінки добре озброєним хоботком. Місце заглиблення хоботка паразита с воротами інфекції, про що свідчать гнійно-запальні процеси в цих місцях. Порушується травлення, а також функція органів інших систем. Іноді збудники проникають через стінку кишок у черевну порожнину і спричинюють перитоніт. Імунітет не вивчено.

Клінічні ознаки. У хворих каченят спостерігаються втрата апетиту, загальна слабкість, з’являються пронос, виснаження, відставання в рості та розвитку, анемічність слизових оболонок. Дуже тяжкий перебіг хвороби при змішаних гельмінтозах (поліморфоз + стрептокароз + тетрамероз).

Патологоанатомічні зміни. На серозній оболонці кигдок виявляють численні вузлики, причиною виникнення яких с занурений у стінку хоботок скреблика. Слизова оболонка кишок запалена, поблизу місць фіксації гельмінтів помітні ерозії, виразки, крововиливи. В окремих випадках трапляється перфорація кишок.

Діагностика. За життя діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних (неблагополуччя водойм), дослідження посліду методом послідовного промивання або методом Фюллеборна (Дарлінга). Посмертно поліморфоз діагностують при розтині трупів і виявленні в кишках скребликів та характерних патологоанатомічних змін.

Досліджують також проміжних хазяїв компресорним методом на наявність у них інвазійних личинок. Акантели в інцистованому стані добре помітні в тілі бокоплавів завдяки великим розмірам тіла (близько 3 мм) та оранжевому забарвленню. Вони локалізуються (до 8 личинок) у спинній частині бокоплава.

Лікування. Колючоголові черви дуже стійкі до антигельмінтних препаратів. Застосовують бітіонол у дозі 500 мг/кг з кормом у співвідношенні 1 : 50 після 12-годинної голодної дієти. Ефективні також ніклозамід (400 мг/кг) та фенбендазол (20 мг/кг упродовж 5 днів).

Після дегельмінтизації качок утримують упродовж однієї доби у пташниках або на обмежених сухопутних вигулах, після чого переводять на благополучну водойму. Послід, виділений за цей період, прибирають і знищують або знезаражують у гноєсховищі.

Профілактика та заходи боротьби. Для профілактики інвазії виділяють благополучні водойми. Систематично визначають гельмінтологічний стан водойм, досліджуючи проміжних хазяїв на наявність у них цистакантів. Маточне поголів’я качок і гусей утримують ізольовано від молодняку. Потрібно через кожні два роки практикувати зміну водойм. Важливим профілактичним заходом є сухопутне вирощування водоплавної птиці.