 |
|
ТРИХОМОНОЗ (TRICHOMONOSIS)
Гостра або хронічна хвороба птахів, що характеризується виразково-дифтеритичним ураженням травного каналу, включаючи ротову порожнину, м’язовий і залозистий шлунки. У птахів паразитує кілька видів трихомонад. Trichomonas gallinae уражує верхній відділ травного каналу; T. gallinarum — сліпі кишки курей, індиків та голубів; T. cberi локалізується в сліпих кишках качок; T. anseri уражує гусей. Паразити належать до родини Trichomonadidae.
Збудники. Форма тіла у трихомонад овальна або грушоподібна. Розміри значно варіюють і становлять (5...20) × (3...10) мкм. Тіло одноклітинних організмів складається з оболонки, цитоплазми, ядра і має 5 джгутиків (на відміну від аналогічних паразитів інших тварин, у яких 4 джгутики); 5-й джгутик довший, розміщений по краю ундулюючої мембрани і закінчується вільно на задньому кінці тіла. За несприятливих умов джгутики та ундулююча мембрана зникають, збудники округлюються, стають нерухомими і перетворюються на цисти.
Цикл розвитку. Птиця заражається при заковтуванні трофозоїтів чи цист паразитів з кормом або водою. Джерелом інвазії є хвора птиця та паразитоносії, які через фекалії інвазують зовнішнє середовище, у тому числі корми й воду. Розмножуються одноклітинні організми простим поділом, а також брунькуванням. Живляться слизом, бактеріями, форменими елементами крові, ексудатом.
Епізоотологічні дані. Тяжко хворіє молодняк 5 – 6-місячного віку. Серед курчат, індичат, каченят і гусенят нерідко спостерігаються спалахи хвороби. Найпоширеніша вона серед голубів. У них перебіг трихомонозу досить тяжкий і закінчується загибеллю майже всіх птахів. У зовнішньому середовищі збудники швидко гинуть під дією сонячних променів. У патологічному матеріалі зберігаються до 48 год. Низькі температури консервують їх. Збудники не стійкі до дезінфектантів у загальноприйнятих концентраціях. Захворю-вання птахів реєструється переважно у весняно-літній період.
Патогенез та імунітет. Інтенсивне розмноження трихомонад спричинює катарально-геморагічне запалення слизової оболонки травного каналу, що порушує функції органів. Руйнування стінок кровоносних судин зумовлює їх тромбоз і як результат — явища некрозу тканин та глибокі виразки. На запальному ексудаті інтенсивно розмножується гнильна мікрофлора, що ще більше ускладнює патологічні процеси. Продукти запалення всмоктуються у кров, що призводить до інтоксикації організму. Імунітет вивчено недостатньо.
Клінічні ознаки. У молодняку перебіг хвороби гострий, у дорослої птиці — хронічний.
Інкубаційний період становить 7—10 діб. Захворювання починається з підвищення температури тіла до 42 — 43 °С, яка тримається впродовж 3 — 6 діб. Хвора птиця пригнічена, апетит зникає, з’являється діарея, фекалії рідкі, жовтувато-сірого кольору, з бульбашками газів і гнильним запахом. Зоб збільшений, ковтання й дихання утруднені, можливі виділення з очей та носової порожнини. Швидко розвивається виснаження. Хвороба триває 1 — 2 тижні. Загибель молодняку досягає 60 - 90 %, дорослої птиці — 40 - 75 %.
Патологоанатомічні зміни. Трупи виснажені. На слизовій оболонці ротової порожнини спостерігають вузлики білого або сіруватого кольору. Встановлюють катаральне й дифтеритичне запалення слизової оболонки ротової порожнини, зоба, стравоходу, м’язового шлунка, катарально-некротичне запалення кишок та гнійно-некротичне — печінки. У дорослої птиці патологоанатомічні зміни виявляють переважно у верхніх відділах травного каналу.
Діагностика.Діагноз комплексний. Вирішальну роль відіграють результати мікроскопічних досліджень. Готують мазки з вмісту органів травлення, а також з уражених ділянок печінки. Мазки фарбують за методом Романовського. Інтенсивність інвазії встановлюють методом розчавленої краплі, підраховуючи кількість паразитів у полі зору мікроскопа (наявність більш як 100 трихомонад свідчить про високий ступінь інвазії). Можна культивувати збудників на середовищі Петровського. За потреби ставлять біопробу на голубах або 15 - 20-денних курчатах.
Лікування. Специфічними лікарськими засобами є препарати імідазолу. Їх застосовують так само, як і при гістомонозі.
Профілактика та заходи боротьби. 3 метою профілактики трихомонозу слід чітко дотримуватись санітарно-гігієнічних та зоотехнічних правил утримання птиці. Молодняк потрібно вирощувати ізольовано від дорослої птиці. Дезінвазію приміщень, кліток здійснюють вогнем паяльної лампи, розчином формаліну, хлораміну, гідроксиду натрію.