Здавалка
Главная | Обратная связь

БОРЕЛІОЗ (BORRELIOSIS)



Трансмісивна хвороба свійської птиці та диких птахів, що характеризується пропасницею, пригніченням, анемією, нервовими явищами та високою летальністю. Збудник хвороби Borrelia gallinarum (Spirochaeta anserinum) належить до доядерних організмів ряду Spirochaetales.

Збудник. Ниткоподібні паразити, що закручуються у вигляді спіралі (мають 9 – 12 завитків), завдовжки 3 – 30 мкм, завширшки — 0,2 – 0,4 мкм. Досить рухливі.

Цикл розвитку. Хворіють кури, гуси, рідше качки та індики, а також дикі птахи. Збудники локалізуються в печінці, селезінці, кістковому мозку, плазмі крові. Біологічними переносниками паразитів є персидський (Argas persicus) і курячий (Dermanyssus gallinae) кліщі, а також клопи (Cimex lectularus). Механічними переносниками можуть бути пухоїди роду Menopon. Передавання борелій кліщами відбувається як трансоваріально, так і трансфазно. Розмноження збудників в організмі птахів і кліщів відбувається шляхом поперечного поділу. Переносники інокулюють паразитів у кров птахів під час кровоссання.

Епізоотологічні дані. Бореліоз досить поширений серед птахів у багатьох країнах світу з теплим кліматом. В Україні хворобу реєструють у південних областях та в Криму. Захворювання сезонне, оскільки кровосисні членистоногі нападають на птахів у теплу пору року (за температури повітря +15...20 °С). Тяжче хворіє молодняк. Бореліоз поширюють дикі птахи, оскільки на їхньому тілі тривалий час можуть паразитувати личинки персидського кліща. В організмі кліщів борелії зберігаються впродовж 5 – 8 років.

Патогенез та імунітет. Інтенсивне розмноження борелій у внутрішніх органах та плазмі крові супроводжується виділенням значної кількості токсичних речовин, які зумовлюють підвищення температури тіла, пригнічення кровотворення, лізис еритроцитів, порушення обміну речовин, діють на центральну нервову систему. У разі високої інтенсивності інвазії борелії спричинюють тромбоз кровоносних судин, що призводить до інфарктів органів та загибелі птиці.

Птиця, що видужала, набуває стійкого й тривалого (до 3 років) імунітету.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період становить 2 – 7 діб. Перебіг хвороби гострий, підгострий та хронічний. Досить тяжко хворіють гусенята.

Для гострого перебігу характерні підвищення температури тіла до 42 – 43 °С, відмова від корму, спрага. Швидко розвивається анемія, виснаження, гребінь і сережки бліднуть. З’являється діарея, фекалії набувають зеленувато-сірого кольору. Птиця слабшає, важко рухається. Характерною ознакою є нервові розлади, особливо у гусей: хитка хода, кульгання, парези крил та кінцівок. Летальність за гострого перебігу становить 30 – 90 %.

Хронічний перебіг хвороби спостерігається переважно у дорослих курей та качок.

Патологоанатомічні зміни. Трупи виснажені, слизові оболонки, гребінь, сережки анемічні. Пір’я навколо клоаки забруднене рідкими фекаліями. На поверхні внутрішніх органів (печінки, селезінки) спостерігають масові крововиливи. Селезінка значно збільшена. Печінка зеленувато-коричневого кольору. Слизові оболонки тонких і товстих кишок гіперемійовані, з крапчастими крововиливами. М’язи серця мають вигляд вареного м’яса, з крововиливами.

Діагностика. Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін. З метою виявлення збудників готують мазки крові або кісткового мозку чи печінки і фарбують їх за методом Романовського, Буррі чи Морозова. У разі потреби ставлять біопробу на курчатах, яким підшкірно або внутрішньом’язово вводять кров птиці, підозрюваної щодо захворювання на бореліоз.

Лікування. Високоефективним є новарсенол у дозі 20 – 50 мг/кг, який застосовують внутрішньом’язово у вигляді 1% розчину; осарсол призначають усередину в дозі 30 мг/кг в 1% розчині гідрокарбонату натрію двічі на добу. Дещо менш ефективні антибіотики з групи пеніциліну і тетрацикліну.

Профілактика та заходи боротьби. Слід розірвати ланцюг «сприйнятлива птиця — членистоногі-переносники». У неблагополучних місцевостях проводять дезакаризацію пташників та обробку птиці інсектоакарицидами. Специфічну профілактику бореліозу здійснюють методом вакцинації всієї здорової птиці віком 10 – 12 тижнів дворазово з інтервалом 8 – 12 днів.

Контрольні запитання і завдання

1. Назвіть збудників еймеріозу курей та особливості їх локалізації. 2. Як здійснюють лікування та профілактику еймеріозу курей? 3. Які найхарактерніші патологоанатомічні зміни спостерігають при еймеріозі курей? 4. Де локалізується збудник гістомонозу і які особливості патогенезу хвороби? 5. Схарактеризуйте клінічні ознаки трихомонозу та діагностику хвороби. 6. Опишіть цикл розвитку малярійного плазмодія. 7. Які препарати використовують для лікування гістомонозу птиці? 8. Як відбувається зараження птахів збудником бореліозу?

 








©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.