Главная | Обратная связь

Головна роль — це забезпечення узгодженої рухової активності.

Мозо­чок — головний керівний орган рухової системи, який здійснює координацію і кон­троль усіх видів рухів — від простих ру­хових актів до складних форм поведінкової рухової активності.

 

Інформація про намір руху від асоціа­тивних ділянок кори великого мозку че­рез кірково-мозочкові шляхи передається до півкуль мозочка і зубчастого ядра, де трансформується на програму дій, яка у вигляді нервових імпульсів повертається назад до рухових зон кори великого мозку переважно через бічні вентральні ядра таламуса.

 

При здійс­ненні довільних рухів від рухової ділянки кори до певних рухових нейронів через кірково-спинномозковий шлях надходить велика кількість імпульсів, більше, ніж по­трібно для виконання цієї рефлекторної реакції чи руху. Роль мозочка полягає у координації й корекції нервових імпульсів від кори великого мозку до виконавчих органів.

 

Ця корекція відбувається так. Оскільки кожний довільний руховий акт здійсню­ється протягом певного часу, через кір­ково-спинномозковий шлях надходять ефе­рентні імпульси до м'язів. За цей досить тривалий період передачі імпульсів від кори великого мозку до периферії і назад мо­зочок завдяки системі зворотного зв'язку з корою великого мозку встигає оціни­ти інформацію, що надходить від рухової зони кори, і забезпечує миттєву корекцію обсягу рефлекторних реакцій під час здійс­нення руху. Він вносить необхідні поправ­ки у кількість імпульсів, що надходять від рухової зони кори великого мозку. Крім того, мозочок перешкоджає залученню до рухового акту "зайвих" груп м'язів.

 

Однією з основних функцій мозочка у здійсненні рухових актів є також полегшен­ня взаємодії антагоністичної мускулатури па початку і в кінці руху. Це забезпечує швидкий розвиток і закінчення рефлектор­ного акту.

 

 

За своєю фізіологічною суттю мозочок є порівняльним пристроєм (коректором) у ЦНС, контролюючи й коригуючи діяльність моторної кори та інших рухових центрів у регуляції пози й рухів. Мозочок та­кож бере участь у формуванні та зберіганні програм складних рухових реакцій довільного й мимовільного характеру. Це досягається шляхом координації діяльності м'язів агоністів, антагоністів і синергістів.

Тоб­то він доповнює і координує діяльність інших рухових центрів, відповідаючи за регуляцію пози й м'язового тонусу, виправляє (при необхідності) повільні цілеспрямовані рухи при ходьбі й координує їх (рефлекси руху) з рефлексами підтримання пози в цей час, контролює правильне виконання швидких цілеспрямованих команд, посланих головним мозком. До нього аферентними шляхами (повзучими й мо­хоподібними волокнами) потрапляє інформація від усіх рецепторів.

Ці волокна згруповані у спино-, вестибуло-, оливо- і ретикуломозочкові тракти. Крім того, двосторонніми зв'язками він з'єднаний з моторною корою, базальними ядрами та всіма руховими ядрами стовбура головного мозку (церебеллоталамокортикальні й інші шляхи). Сюди ж низхідними шляхами передається "модель" тієї команди, яка вийшла від кори на рухові мотонейрони спинного мозку через пірамідні шля­хи. При її виконанні від рецепторів у мозочок потрапляє інформація про ступінь її виконання. Тут вона порівнюється з "моделлю", і при не­обхідності вноситься корекція, яка посилається в моторну кору, при­гальмовуючи або, навпаки, активуючи ці рухи. Нарешті, вся інфор­мація передається до грушоподібних клітин, які в свою чергу гальмують ядра мозочка, і через низхідні шляхи потрапляє на низхідні рухові структури (ядро Дейтерса). Отже, мозочок не формує рефлекси, а бере участь у всіх рухових реакціях організму - координації статич­них і статокіяетичних рефлексів. Тому при його ураженні порушують­ся всі види рефлексів без винятку: познотонічні, фазні грубі, фазні тонкі.

 

У ссавців видалення мозочка крім симптомів порушення рівно­ваги і тонусу скелетної мускулатури при­зводить до розладнання регуляції довіль­них рухів.

 

Видалення половини мозочка призводить до тяжких порушень, які вини­кають на оперованому боці тіла: тварина набуває пози з витягнутими кінцівками і хребтом, викривленим у бік ураження, а голова при цьому повертається в здоро­вий бік. При спробі вставати тварина на­дає у бік ураження мозочка, а при нама­ганні рухатись виникають манежні ру­хи, виявляється ністагм у контралатеральний бік. І хоча поступово порушення ру­хової активності зменшується, кінцівка на ушкодженому боці не може здійснювати нормального рухового акту, швидко втом­люється.

При порушеннях функції мозочка у лю­дини виникає розладнання координації рухів і м'язового тонусу.

 

Типовим проя­вом уражень мозочка є тріада Шарко:

- ністагм,

- інтенційне дрижання (тремор) (виникає під час руху) і

- скандована мова, коли хворий не здатний координувати діяль­ність м'язів мовного апарату.

 

Ушкодження мозочка добре компенсу­ються з боку інших структур ЦНС. Од­нак поступове руйнування мозочка внаслі­док будь-якого патологічного процесу су­проводжується сильним головним болем і запамороченнями, потім порушується стояння і ходіння (атаксія). Деформова­на атаксична хода нагадує ходу п'яного, хворий широко розставляє йоги, ходить зиг­загами, заточується, його "кидає" в обидва боки, іноді він надає навзнак. При пальценосовій пробі хворий лише за третім разом влучає в ціль. Це зумовлено розвитком двох симптомів: асинергії, розладнання програми цілеспрямованих рухів, і дисметрії, втрати співрозмірності рухів та їх чіткості.

 

Розрізняють також інші симптоми по­рушення функції мозочка у людини. Так, атонія виявляється значним ослабленням м'язового тонусу, який супроводжується симптомом астенії— швидкою стомлю­ваністю і внаслідок цього зниженням сили м'язових скорочень. Іноді такий хворий неспроможний встати з місця. Астазія(інтенційне дрижання) — це наявність пе­реривчастих рухів через брак корегуваль­ного впливу мозочка.

Лдіадохокінез— уповільнення реакції під час зміни одного типу руху на інший. При цьому хворі не можуть здійснювати швидку послідовність рухів, наприклад швидке згинання і розгинання пальців рук, оскільки внаслідок ураження мозочка не вмикаються антагоністичні м'язи при зга­шеній інерції в кіпці руху та на його по­чатку — для подовження інерції спокою. У випадках ушкодження клаптико-вузликової частки мозочка виникає дезеквілібрація— порушення рівноваги тіла.

Отже, мозочок відіграє дуже важливу роль у регуляції пози та рухів. Якщо у тварин ураження чи видалення мозочка спричинює порушення тонусу мускула­тури тіла і координації рухової актив­ності, то у людини насамперед страждають тонкі й чіткі рухи (наприклад, писання, гра на роялі). Водночас у людей з такою при­родженою вадою, як відсутність мозочка, не спостерігається якихось істотних по­рушень рухових функцій. Це зумовлено тим, що мозочок — не єдиний орган, який регулює рухову функцію організму, і в разі його відсутності це здійснюють структу­ри довгастого, середнього та кінцевого мозку.

Основні симптоми ураження мозочка:

а) атаксія - порушення амплітуди рухів м'язш у бік гіперметропії (збільшення) і з атаксичним тремором (тремтіння при рухах) внаслідок неузгодження діяльності м'язів агонісгів і антагоністів (при пальце-носовій пробі хворий прома­хується в бік прискорення руху, при цьому в рухові кінцівки виникає її тремтіння);

б) асинергія - неузгодженість діяльності м'язів агонісгів і синергісгів (хворий із закладеними за головою руками не зможе сісти в ліжку - м'язи черевного пресу, скорочуючись, піднімають ноги, оскільки нижні задні м'язи тулуба не притискають їх вниз (складні рухи ніби розпадаються на прості, які виконуються не од­ночасно, а послідовно);

в) дистонія з переважанням гіпотонії -внаслідок гальмування одних і активації інших рефлексів спос­терігається їх мозаїчна картина (одні посилені, інші, навпаки, пос­лаблені, причому більшість внаслідок зникнення активаційного впливу мозочка на розгиначі ослаблені);

г) астенія - мала сила м'язів і швидка їх втомлюваність через надмірні нераціональні рухи і порушення їх вегетативного забезпечення;

д) порушення рівнова­ги (дезеквілібрація або атаксична дистонія) внаслідок гіпотонії та порушення статокінетичних рефлексів - п'яна ходьба.

Ураження мозочка супроводжується також порушеннями веге­тативної регуляції. Вважають, що він впливає на збудливість веге­тативних нервових центрів, адаптуючи організм до виконання ру­хових реакцій. Тому мозочок є посередником між соматичною й автономною нервовими системами.

©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.