 |
|
Вступ Червоної армії в Західну Україну та Західну Білорусь і приєднання їх до СРСР.
17 вересня 1939 р. відповідно до положень секретного додаткового протоколу до пакту про ненапад між СРСР і Німеччиною Червона армія перейшла польсько-радянський кордон. Польський уряд і головнокомандування армії віддали наказ не вступати в бойові дії з радянськими військами і відводити польські збройні сили до румунського кордону.
22 вересня радянські війська увійшли до Львова. Території Західної України і Західної Білорусії опинилися під повним контролем Червоної армії. До радянського полону потрапило багато польських військовослужбовців, доля яких склалася трагічно. Понад 15 тисяч польських офіцерів були розстріляні під Харковом і в Катинському лісі під Смоленськом у 1940 р.
28 вересня між Німеччиною та СРСР було підписано «Договір про дружбу і державний кордон» , за яким уточнена нова лінія радянсько-німецького кордону. Вона була переміщена на схід і проходила по приблизній етнічній межі проживання поляків з одного боку, українців і білорусів - з іншого. Вересневий договір також мав секретні протоколи. До сфери впливу СРСР увійшли – Литва і Північна Буковина,
А до сфери впливу Німеччини – Частина Східної Польщі (раніше входила до сфери впливу СРСР) – це Холмщина, Посяння, Лемківщина, і Підляшшя де більшість населення становили українці.)
Для надання законності радянському режиму в Західній Україні 22 жовтня 1939 р. під контролем нової влади відбулися вибори до Народних зборів, що проводилися за безальтернативним списком кандидатів. Наприкінці жовтня Народні збори прийняли Декларацію про возз’єднання Західної України з УРСР. Аналогічне рішення було ухвалено в Білорусії.
5 сесія Верховної Ради СРСР на початку листопада 1939 р. ухвалила рішення про входження Західної України і Західної Білорусії до складу СРСР і їх возз’єднання з УРСР і БРСР.
4. Входження до складу Радянського Союзу Північної Буковини, Бессарабії, Латвії Литви та Естонії.
28 червня 1940 р. частини Червоної Армії вступили на територію Північної Буковини і Бессарабії. Перед цією акцією СРСР в ультимативній формі вимагав від Румунії виведення її військ із Бессарабії і тієї частини Північної Буковини, де проживало переважно українське населення.
Уряд Румунії не маючи підтримки з боку Німеччини (секретний протокол не залишав Румунії на неї жодних надій), віддав наказ своїм військам залишити зазначені в ультиматумі території. Невдовзі там була встановлена радянська влада.
Північна Буковина ввійшла до складу УРСР, як і Південна Бессарабія, а Північна Бессарабія була включена до складу Молдавської АРСР, що в 1940 р. була перетворена на ще одну союзну республіку.
Восени 1939 р. радянське керівництво нав’язало урядам Естонії, Латвії і Литви «договори про взаємну допомогу», за умовами яких СРСР використовував їхні військово-морські бази. За цими «договорами» десятки тисяч радянських військовослужбовців розміщувались у Прибалтійських державах. Спираючись на свої збройні сили та місцевих комуністів, сталінське керівництво влітку 1940 р. фактично примусило уряди Латвії, Литви та Естонії утворити коаліційні уряди, які контролювалися Москвою і Комінтерном. На виборах кандидати до найвищих органів влади республік висувалися лише компартіями та робітничими організаціями. Внаслідок таких виборів обрані сейми Латвії та Литви, Державна рада Естонії проголосили входження цих країн до СРСР на правах союзних республік.
3-6 серпня 1940 р. УІІ сесія Верховної Ради СРСР прийняла постанову про входження проголошених ЛитРСР, ЛатРСР, ЕРСР до складу Радянського Союзу.
На всіх територіях, що ввійшли до складу СРСР у 1939 – 1940 рр., відбувалась широкомасштабна радянізація.
Радянізація – політика запровадження в усіх сферах
життя населення нових територій радянської моделі
тоталітаризму. Проводилась із застосуванням репресій.
5. Радянсько-фінська війна.(30 листопада 1939 р. – 12 березня 1940 р.).
28 листопада 1939 р. фінський уряд відхилив ультимативні радянські
пропозиції про зміну кордонів Карелії і передачу військово-морської бази Ханко і порту Петсамо Радянському Союзу. Після цього СРСР розірвав дипломатичні відносини з Фінляндією та розпочав воєнні дії.
30 листопада 1939 р. нальотами авіації на Гельсінкі та вступом Червоної армії на Карельській перешийок почалася радянсько-фінська війна, яка тривала 105 днів. У період з листопада 1939 р. по лютий 1940 р. стратегічна ініціатива належала фінам., радянські війська зазнавали поразок. Лише в лютому 1940 р. ціною величезних втрат радянські війська спромоглися перейти в наступ, прорвавши оборону фінів, штурмом оволодіти Виборгом.
12 березня 1940 р. було підписано радянсько-фінську угоду, за якою СРСР отримав в оренду півострів Ханко для створення воєнно-морської бази; встановлювалась нова лінія радянсько-фінського кордону, за якою Карельський перешийок з Виборгом відійшов до СРСР.
6. Окупація Німеччиною Данії, Норвегії, Бельгії, Голландії.
Німеччина окупувала:
За 1 день Данію (9 квітня 1940 р.)
За 63 дні Норвегію (9 квітня – 10 червня 1940 р.)
За 5 днів Голландію (10-15 травня 1940 р.)
За 19 днів Бельгію (10-29 травня 1940 р.).
7. Розгром Франції.
5 червня 1940 р. німецькі війська почали широкомасштабний наступ на Париж. Незважаючи на завзятий опір, німецько-фашистські війська стрімко просувалися до Парижа. 16 червня маршал А.Ф.Петен сформував новий уряд країни, а 22 червня 1940 р. французів примусили укласти угоду про перемир’я. Вона була підписана в Комп’єнському лісі, де 22 роки тому, 11 листопада 1918 р., у салоні-вагоні командуючий військами Антанти маршал Ф.Фош продиктував умови перемир’я переможеній тоді Німеччині. За своєю суттю угода про перемир’я фактично означала капітуляцію Франції.
Погляди патріотичних сил країни були спрямовані до Лондона, де починав свою діяльність рух «Вільна Франція» на чолі з генералом Ш. де Голлем, який ставив за мету звільнення Франції.