 |
|
Довідковий апарат книги. Бібліографічні посилання
Довідковий апарат книги – це додаткові тексти, що входять до її структури поряд з основними текстами. Вони допомагають науковому працівнику користуватися книгою (довідково-допоміжний апарат), краще розуміти її зміст (науково-довідковий апарат). Довідково-допоміжний апарат це: бібліографічні відомості про книгу, анотація, зміст, покажчики, список ілюстрацій, таблиці, колонтитул.
Переглядаючи книгу, в першу чергу звертають увагу на її назву, заголовок. Це дає можливість визначити, якої галузі знань стосується книга та яка її тема. Стимулювати вивчення твору може прізвище автора, якщо воно авторитетне в науці або ж відоме читачеві з інших робіт. Визначити напрям видання може допомогти назва видавництва («Наукова думка», «Знання», «Техвидав» тощо). Важливою є інформація про призначення книги:підручник, методичний посібник, довідник, словник, збірка праць тощо.
Щоб з’ясувати, чи є у книзі потрібна нам інформація достатньо ознайомитися з титульною сторінкою.
Зміст знайомить читача із загальним планом основного тексту, з його будовою. Зазвичай у змісті не подають лише теми розділів, але і підпункти (підрозділи), розкривають зміст розділів. Наприклад:
Розділ І. Морфо-функціональні особливості розвитку дітей та підлітків.
1.1. Періодизація індивідуального розвитку.
1.2. Загальні закономірності розвитку організму людини.
1.3. Акселерація і ретардація розвитку дітей та підлітків.
1.4. Особливості функціонування систем організму на різних етапах онтогенезу.
Покажчики допомагають краще зорієнтуватися в книзі, вони інформують читача, на яких сторінках тексту можна знайти необхідні відомості.
За характером довідкового матеріалу виділяють предметні, іменні, хронологічні покажчики, окремо виділяють покажчики заголовків, географічних назв, іноземних слів.
Предметний покажчик, якправило, створюють за алфавітом, це – детальний перелік слів, понять, термінів, що зустрічаються в книзі. Предметний покажчик певним чином розкриває зміст книги і допомагає читачеві знайти необхідну інформацію з питання, що його цікавить у працях великого обсягу, підручниках, довідкових виданнях, збірках.
Широко вживаним є іменний покажчик – перелік власних імен (прізвищ, псевдонімів, прізвиськ), що зустрічаються в книзі. Інколи в ньому наводяться короткі біографічні відомості про осіб, що згадуються.
Крім названих, зустрічаються такі: покажчик географічних назв, заголовків творів, пам’ятних дат, покажчики прислів’їв та приказок, крилатих висловів та інші.
За методом укладання розрізняють алфавітний та систематичний покажчики. Алфавітний покажчик є переліком назв предметів за алфавітом, систематичний – побудовано за розділами згідно зі структурою тексту або ж у відповідності до часу видання, написання, використання тощо.
Враховуючи велике значення зорового аналізатора в запам’ятовуванні нової інформації при попередньому перегляді книжки та під час її читання, особливу увагу належить приділяти ілюстраціям і таблицям. Наочно подані інформація, рисунки, креслення, таблиці запам’ятовуються значно краще, ніж текстовий матеріал.
Колонтитул – це напис, що друкується на тій чи іншій сторінці над (іноді під) текстом книги і включає прізвище автора, заголовок книги або її частини, перше чи останнє слово сторінки або їх початкові літери. Такі написи дуже часто використовуються в словниках, довідниках.
Рисунки, що розміщуються перед назвою всього твору або перед назвами розділів, називають фронтиспісами; порядкові номери сторінок, шифри, стилізовані літери, що відкривають розділи – колонцифри.
Науково-довідковим апаратом книги є:
· вступна стаття;
· передмова автора, редактора чи видавця;
· післямова;
· коментарі та примітки;
· бібліографічні посилання;
· прикнижкові списки літератури.
Вступна стаття пишеться редактором, видавцем, упорядником або фахівцем у цій галузі знань та містить відповіді на запитання: передумови виникнення книги, місце автора серед тих, хто розробляв цю проблему, значення роботи у даній галузі та для розвитку інших наук і суспільства в цілому?
Передмову пише сам автор твору, упорядник або ж будь-який науковець. В ній міститься інформація про мету, читацьку адресу, значення роботи; вказуються джерела, які використовував автор при написанні твору; завдання, що він перед собою ставив; найбільш вагомі, з його точки зору, досягнення. Автор може мотивувати необхідність появи цього твору, вказати на найбільш значимі його позитивні сторони.
Крім передмови, твір може мати і післямову.Вона повинна допомогти читачу краще зрозуміти прочитане, зробити загальні висновки щодо змісту книги.
Ключем до розуміння книги, особливо мемуарної літератури, збірки творів, епістолярної чи наукової збірки єкоментаріта примітки. Коментарі, як правило, стосуються окремих частин твору і друкуються в кінці тексту або розділу. Вони пояснюють текст, передають окремі міркування автора, укладача або редактора, їх ставлення до твору. Примітки уточнюють або доповнюють текст твору – це своєрідні короткі довідки про інформацію щодо історичних, лінгвістичних, літературних та інших подій, осіб, видань твору тощо. В коментарях часто виправляються помилкові твердження, розкриваються передумови подій, наводяться додаткові факти, робляться критичні зауваження.
У примітках читач отримує дані про авторство цитати, дату написання твору, різні варіанти тексту, характер підкреслень, пропусків тощо. Вонирозміщуються внизу сторінки і стосуються безпосередньо тексту. З пояснюваним текстом підрядкові примітки співвідносяться порядковим номером або зірочкою на верхній лінії шрифту.
Бібліографічні посилання (БП) містять інформацію для ідентифікації джерела (наукової праці, журнальної статті, архівних документів тощо) і його пошуків. БП дають можливість побачити зв’язок даної наукової роботи з попередніми, перевірити достовірність даних, розкрити пріоритет і наукову цінність отриманих результатів. Запозичуючи матеріал чи окремі результати чужого дослідження, науковець обов’язково повинен посилатися на автора та джерело.
В залежності від функції та місця розташування БП поділяються на внутрішньотекстові і підтекстові.
Внутрішньотекстові БП характерні для основного тексту роботи. Після закінчення фрагменту тексту розкриваються дужки (квадратні [ ], круглі ( ), кутові < >); в дужках першим числом позначається номер цитованої чи згадуваної роботи за загальним алфавітно-цифровим списком літератури, поданим в кінці тексту, а другим числом – сторінка. Якщо посилання стосується роботи в цілому, то сторінки не позначаються, наприклад [40], (50), <318>. Перед номером сторінки може ставитись двокрапка або кома, літера «с.», наприклад: [20:25], (13, с. 180), <52, 82>. Посилання на декілька робіт одночасно передбачає використання крапки з комою між номерами робіт, наприклад: [20, с. 28; 26, с. 180]. Після посилання ставиться крапка.
Внутрішньотекстові посилання можуть бути повними, тобто в дужках подається повний бібліографічний опис джерела. Текстові посилання на рисунки, таблиці, сторінки, розділи пишуть скорочено, без позначки «№», наприклад: рис. 5; табл. 3.2.; С. 60; розд. ІІ; гл. 1.
Підтекстові (підрядкові) БП наводяться у вигляді виносок під основний текст даної сторінки, над окремим словом або останнім словом цитати, останнім словом непрямого викладу, останнім словом згаданого джерела. На верхній лінії шрифту ставиться номер посилання (арабська цифра) або зірочка. Посилання нумеруються послідовно у межах кожної сторінки, наприклад: 1, 2, 3 та ін.; *, **, ***. Підрядкові посилання друкуються з абзацу із меншими, ніж в основному тексті інтервалами між рядками.
Відповідна цифра (позначка) розміщується у нижньому секторі сторінки, під суцільною лінією завдовжки 3,5 см. Цифра може друкуватись на верхній лінії шрифту – і тоді крапка після неї не ставиться, а також в рядок з текстом посилання – тоді після номера (але не зірочки) ставиться крапка.
Коли між текстом і посиланням до нього важко встановити логічний зв’язок, то у посиланні використовують початкові слова «Див.:» або «Див. про це:». Коли необхідно наголосити, що в роботі поверхнево висвітлено якесь питання, пишуть «Див. детальніше».
Контрольні запитання:
1. Назвіть основні етапи науково-дослідної роботи.
2. Ознаки актуальності теми наукової роботи.
3. Визначення мети і задач дослідження.
4. Які принципи організації наукової діяльності Ви знаєте?
5. Які поради можна враховувати при ознайомленні з літературними джерелами досліджуваної тематики?
6. Що таке довідковий апарат книги? Бібліографічні посилання?