 |
|
Вимоги до оформлення наукової роботи
Будь-яку наукову роботу рекомендується виконувати спочатку в чорновому варіанті. Це дозволяє вносити в текст необхідні зміни і доповнення. Чернетку варто писати на окремих (бажано стандартних) листках з одного боку чітким і розбірливим почерком; поля і зворотній бік аркуша можуть бути використані для зауважень чи доповнень науковим керівником.
Існує два основних способи написання чорнового варіанту роботи:
· кожний розділ доопрацьовувати повністю, намагаючись досягти завершеності, формулюючи висновки і здійснюючи логічний перехід від одного розділу до іншого;
· до остаточного оформлення роботи приступають лише тоді, коли зібрано практично весь матеріал, зроблено всі необхідні виписки, окреслено основні контури всіх розділів і передбачено результати.
При виборі способу написання належить враховувати індивідуальні особливості, науковий досвід дослідника, специфіку виконуваної роботи, наявність і повноту матеріалів, термін виконання.
Текст реферату, курсової, дипломної, магістерської роботи, кандидатської дисертації має бути написаний (дипломної, магістерської роботи і дисертації – надрукований) або набраний на комп’ютері з одного боку стандартних аркушів білого паперу (формат А-4 – 210×297 мм), які зшиваються спеціальними папками або палітурками.
Відстань між рядками тексту повинна дорівнювати двом інтервалам друкарської машинки (1,5 на комп’ютері), тобто 6-7 мм. Ліве поле сторінки становить 30 мм, нижнє і верхнє – 20 мм, праве – 10 мм. За цих умов кожна сторінка матиме приблизно 1800 знаків (30 рядків по 60 знаків у рядку), рахуючи недруковані знаки – розділові знаки та пропуски між словами.
Текст роботи слід уважно вичитати. Усі виправлення у роботі варто робити тим же кольором, яким написано (надруковано) роботу; неправильне акуратно закреслюють, а над рядком зверху пишуть правильне. Допускається заклеювання того чи іншого фрагменту тексту смужкою паперу, на якій написано (надруковано) правильний варіант, зафарбовування коректором з подальшим написанням зверху. На одній сторінці не повинно бути більше п’яти виправлень.
Не допускаються текстові вставки, доповнення на полях, звороті аркуша, окремих аркушах. Підрядкові (підтекстові) виноски слід робити на тій сторінці, якої вони стосуються. Щільність рядків тексту в посиланнях має бути більшою, ніж в основному тексті (1 інтервал).
Нумерація сторінок розпочинається з титульної сторінки і зберігається до останньої сторінки роботи. На титульній сторінці номер не вказується, а, починаючи з другої, проставляється цифра «2» у правому верхньому куті аркуша без крапки.
Кожна вагома структурна частина роботи (вступ, розділи), висновки, список використаних джерел, додатки) розпочинається з нової сторінки.
Заголовки частин виділяються більшим шрифтом або друкуються в розбивку. Підкреслення, оформлення іншими кольорами, а також перенос не допускається.
Відстань між назвою розділу і подальшим текстом, а також між назвами розділу і підрозділу (параграфа, пункту) повинна дорівнювати трьом інтервалам. Всередині заголовка текстовий інтервал зберігається. Після заголовка, розміщеного посередині рядка, крапка не ставиться. Крапкою відділяється лише заголовок, написаний в рядок з текстом; крапка ставиться і в середині заголовка, якщо він складається з двох речень.
Текст іноземною мовою може бути надрукований або вписаний від руки. Формули, умовні знаки мають бути вписані в текст чорним кольором, чітко, розбірливо. Розміри знаків для формул: великі літери та цифри – 7-8 мм, малі літери – 4 мм, показники та індекси – не менше 2 мм.
Ілюстрації і таблиці подаються в роботі одразу ж після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Окремі сторінки, на яких вони розміщені, включаються до загальної нумерації сторінок.
Формули, таблиці, ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти тощо) нумеруються послідовно у межах розділу.
Формули, рівняння нумеруються в дужках без слова «формула», «рівняння», наприклад: (1.1) – перша формула першого розділу. Посилання виконуються таким чином: у формулі (1.1) ..; із рівняння (1.1) випливає ...; [див. формулу (1.1)]. Номер формули наводиться біля правого поля сторінки навпроти останнього її рядка; рівняння і формули для наочності виділяють з тексту вільними рядками.
Таблиці та ілюстрації нумерують послідовно у межах розділу. Номер має складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації (таблиці), між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.1» – перша таблиця першого розділу. При переносі частини таблиці на іншу сторінку вказують: «Продовження таблиці 1.1». Заголовок таблиці розміщують посередині аркуша, пишуть з великої літери без крапок на кінці.
Основними видами ілюстративного матеріалу в наукових роботах є креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма, графік. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах кожного розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка (наприклад 1.1; 1.2; 1.1.1; 1.1.2; 1.2.1; 1.2.2; 1.2.3 і т.д.) (див. Додаток З).
Креслення виконується у відповідності до правил та вимог стандартів. На відміну від робочого креслення, за яким виготовляється деталь або агрегат, креслення у науковій роботі значно спрощене, позбавлене зайвого, водночас є таким, що передає характер конструкції, її будову та механізм дії.
Фотографія – використовується тоді, коли необхідно з документальною точністю відтворити предмет або явище з усіма його індивідуальними особливостями. У деяких галузях науки (географія, ботаніка, зоологія) фото виконує функцію наукового документа: зображення ландшафту, виду рослини або тварини, розташування об’єктів спостереження тощо.
Для того щоб передати основну ідею якогось пристрою, предмета, споруди або процесу та показати взаємозв’язок їх основних елементів малюють схему. На схемах усіх різновидів слід дотримуватися товщини ліній зображення основних та допоміжних, видимих та невидимих деталей, товщини ліній зв’язку.
Першим засобом графічного зображення загальної залежності між величинами є діаграма. Залежно від форми розрізняють діаграми площинні, лінійні та об’ємні (див. Додаток З). Для побудови лінійних діаграм використовують координатне поле. На вісь абсцис відкладають час або інші незалежні ознаки; на вісь ординат – показники на той чи інший момент (період часу) або розміри результативної незалежної ознаки. Верхівки ординат поєднуються відрізками, що утворюють ламану лінію.
На стовпчикових (стрічкових) діаграмах дані подаються у вигляді однакової ширини прямокутників, розташованих горизонтально чи вертикально.
Секторна діаграма – це коло, розділене на сектори; розмір кожного сектора пропорційний величині об’єкта або явища, відтворюваного ним.
Графіки – умовні зображення величин та їх співвідношень за допомогою геометричних фігур, крапок, ліній. Графік подібний до лінійної діаграми. Вісь абсцис та вісь ординат викреслюються суцільними лініями. Числові позначки масштабу шкал розміщуються поза графіком (лівіше від осі ординат, нижче від осі абсцис). Утворювана крива може складатись з окремих крапок, відрізків. Написи біля кривих або крапок, робляться лише тоді, коли їх мало і вони короткі. Багатослівні написи замінюються цифрами, які розшифровуються у тексті під графіком.
Таблиця – науковий документ, який містить перелік систематизованих цифрових даних або якихось інших відомостей, розташованих у певному порядку, за графами. Таблиця є наочною формою подачі матеріалу; вона суттєво полегшує сприйняття тексту, сприяє його аналізу.
За змістом таблиці бувають аналітичними та неаналітичними. В аналітичних таблицях представлені результати обробки й аналізу цифрових показників. Зазвичай, після таких таблиць робиться узагальнення типу: «...таблиця дозволяє зробити висновок, що...»; «з таблиці витікає, що..»; «із таблиці видно, що...»тощо.
Неаналітичні таблиці містять, як правило, неопрацьовані статистичні дані, які використовуються лише для інформації або констатації.
Основними елементами таблиці є: порядковий номер, тематичний заголовок, боковик (заголовків, рядків), головка (заголовків граф та підзаголовків граф), горизонтальні рядки та вертикальні графи.
Основні правила оформлення таблиці:
· таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного боку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою, після заголовка таблиці, заголовків і підзаголовків граф та рядків, після останньої цифри номера таблиці крапка не ставиться (1.1);
· основні заголовки граф всередині таблиці пишуться з великої літери;
· заголовки рядків завжди пишуться з великої літери у називному відмінку, без крапки;
· підзаголовки у таблиці пишуться з малої літери, якщо вони складають одне речення з заголовком, і з великої літери, якщо вони є самостійними;
· висота рядків повинна бути не меншою 8 мм;
· якщо потрібно перенести таблицю на другу сторінку, над нею зазначається «Продовження таблиці (номер)» і повторюється головка таблиці. Заголовок таблиці не повторюється, якщо головка дуже громіздка. При цьому, на початку таблиці нумеруються графи і на другу сторінку переносять рядок номерів граф;
· цифрові дані в таблиці розміщуються у певному порядку (десятки під десятками, сотні під сотнями, тисячі під тисячами);
· якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо ж з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками.
· за відсутності даних у графах таблиці ставиться тире;
· якщо у таблиці багато граф, то її ділять на частини і розміщують одну частину під другою в межах тієї ж сторінки.
Зразок побудови таблиці:
Таблиця (номер)
Назва таблиці
|
| ||||||
| ||||||
| ||||||
У тому місці, де викладається тема, пов’язана з таблицею, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(табл. 3.1)» (див. Додаток И).
2.1. Особливості курсової, дипломної і магістерської робіт
Курсова робота – форма самостійної діяльності студентів, спрямована на узагальнення теоретичних знань та практичну реалізацію умінь і навичок. Входить до навчальних планів усіх спеціальностей, виконується всіма студентами закладів освіти 2-4-их рівнів акредитації (Додаток К).
Дипломна робота – самостійне наукове дослідження, яке виконується студентом для отримання диплома у відповідності до кваліфікаційних вимог «спеціаліста». Пишетьсястудентом, що має високі оцінки з предметного циклу, на основі якого пишеться дипломна робота і має схильність до науково-дослідної роботи (Додаток Л).
Магістерська робота – підсумкова кваліфікаційна робота, яка виконується особою, що закінчила вищий навчальний заклад і навчалась у магістратурі упродовж 1-2 років. Може бути логічним продовженням дослідження, розпочатого у курсовій та дипломній роботах (Додаток М).
Назва роботи має бути стислою, відповідати суті визначеної наукової проблеми. Допускається невеликий (4-6 слів) підзаголовок.
Тема курсової роботи пропонується викладачем фахової кафедри або студентом за згодою керівника. Перелік затверджених за студентом тем із зазначенням керівника і виконавця курсових робіт зберігається на кафедрі.
Тема дипломної (магістерської) роботи визначається науковим керівником, затверджується на засіданні відповідної кафедри та радою факультету, на якому навчається виконавець. Період затвердження – не пізніше ніж за рік до закінчення ВНЗ або магістратури. Зміна теми можлива не пізніше як за 3 місяці до терміну подання завершеної роботи.
Курсова робота не передбачає серйозного наукового пошуку: враховуючи елемент невизначеності у тій чи тій конкретній науковій темі, студент має самостійно його подолати. Необхідні додаткові знання він отримує з рекомендованої літератури. У курсовій роботі слід продемонструвати навички класифікації та опису фактичного матеріалу.
Дипломна, а особливо магістерська роботи не можуть бути повторенням загальновідомих істин, вони повинні містити у собі елементи дійсно самостійного наукового пошуку, історію досліджуваного питання та його практичний стан, узагальнення отриманих результатів, обґрунтування висновків і практичних рекомендацій. В магістерських роботах обов’язково вказується актуальність, практичне значення і наукова новизна.
Курсові, дипломні, магістерські роботи виконуються державною мовою або іноземною, яка вивчається. Цитування наукових джерел здійснюється державною мовою, за винятком літературних цитат із творів, що не були перекладені українською.
Обсяг курсової роботи – 20-30 сторінок машинописного тексту (35-40 рукописних сторінок), дипломної роботи – 50-60 сторінок машинописного тексту. Магістерська робота приймається лише у друкованому вигляді та у комп’ютерному наборі. Її обсяг – 70-80 сторінок.
Основними структурними частинами наукової роботи є: титульна сторінка; зміст (план); перелік умовних позначень (факультативно); вступ; розділи (глави), підрозділи (параграфи), пункти, підпункти; висновки; список використаних джерел; додатки (факультативно).
Курсова робота оцінюється керівником, а її захист відбувається перед комісією, до складу якої входять викладачі кафедри. Кращі роботи, в основу яких покладений експеримент, рекомендуються до захисту у вигляді доповіді на студентській науковій конференції.
Захист дипломної (магістерської) роботи проводиться на відкритому засіданні Державної екзаменаційної комісії (ДЕК) за участю не менше половини її членів. Присутніми можуть бути керівник, рецензент(и), викладачі, студенти. Тривалість доповіді дипломної роботи – до 10 хв, магістрантської – до 15 хв. Перед початком захисту читається відгук керівника і рецензія(-ї), після доповіді заслуховуються відповіді дипломника (магістранта) на запитання та зауваження членів комісії і присутніх. При бажанні (потребі) виступають керівник роботи і рецензенти.
Рішення про оцінку наукової роботи приймається на закритому засіданні ДЕК після обговорення результатів захисту відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів комісії. При рівній кількості «за» і «проти» голос голови ДЕК є визначальним. Керівник роботи може брати участь у обговоренні і винесенні рішення про оцінку дипломної роботи з правом дорадчого голосу.
Студент, який отримав незадовільну оцінку за виконання дипломної роботи має право складати державні іспити з решти предметів, передбачених навчальним планом відповідної спеціальності. Проте студент стаціонару, який на захисті наукової роботи отримав незадовільну оцінку відраховується з ВНЗ і направляється на роботу, але замість диплома йому видається довідка. ДЕК вирішує, чи може студент подати роботу на повторний захист після відповідного доопрацювання. За згодою ДЕК повторний захист дозволяється за умови подання з місця роботи випускника позитивної характеристики протягом 3-х років після закінчення ВНЗ.
Студентам (магістрантам), які з поважних причин не захищали роботу, рішенням ДЕК і відповідним дозволом ректора ВНЗ термін захисту може бути продовжений. Поважність причини повинна бути документально підтверджена.
Після захисту дипломна робота з відгуком керівника та рецензією, а магістерська – з відгуком і двома рецензіями передаються у бібліотеку закладу для зберігання.
2.2. Підготовка роботи до захисту
Після завершення дипломної (магістерської) роботи студент подає її на остаточну перевірку керівнику; термін – не пізніше 20 днів до початку державних іспитів. Якщо у керівника немає серйозних зауважень до змісту та оформлення роботи, він упродовж 10 днів готує відгук на неї і подає завідувачу кафедри. Відгук наукового керівника містить:
· основні вихідні дані щодо конкретного дослідження (курс навчання, факультет і навчальний заклад, прізвище та ініціали автора, тема роботи);
· характеристику рівня науково-теоретичної підготовки і готовності до виконання досліджень певного кваліфікаційного рівня;
· висновки про досягнення поставленої мети і недоліки, про міру самостійності автора, щодо виконання роботи про сформованість навичок роботи з науковою літературою, навичок теоретичного і експериментального дослідження, про обґрунтованість і цінність отриманих результатів, можливість їх практичного застосування;
· висновок про відповідність роботи вимогам, що висуваються до досліджень певного типу, та рекомендовану оцінку роботи (див. Додаток Н).
Виконана і оформлена робота, разом із відзивом наукового керівника та його підписом на титульному аркуші, подається на кафедру. На засіданні кафедри проводиться попередній захист роботи, робиться відповідний запис у протоколі. На підставі цих матеріалів (відзиву керівника і рішення засідання кафедри) завідувач кафедри вирішує питання про допуск роботи до захисту і робить про це відповідний запис на титульному аркуші роботи (див. Додаток П).
У окремих випадках (порушення термінів подання роботи і супровідних документів, негативний відгук наукового керівника, недотримання вимог щодо змісту і оформлення роботи) завідувач кафедри може відмовити у допуску роботи до захисту. За студентом зберігається право складати державний іспит з відповідного предмета. Витяг з протоколу засідання кафедри, на якій було відмовлено у допуску до захисту дипломної (магістерської) роботи, через декана факультету передається на затвердження ректору ВНЗ або проректору з навчальної роботи. Не допущена до захисту магістерська робота, може бути захищена (за умови усунення виявлених недоліків) не раніше як через рік з дня негативного рішення.
Робота, допущена кафедрою до захисту, направляється деканом факультету на рецензування. Рецензентами (на дипломну роботу – один, на магістерську – два) обирають кваліфікованих, обізнаних з цією проблемою фахівців з інших кафедр, наукових закладів, шкіл тощо.
Рецензія на дипломну (магістерську) роботу має бути написана не пізніше як за 5 днів до захисту. В ній мають знайти відображення такі положення (див. Додаток Л):
· дисципліна або спеціальність, з якої написано роботу;
· курс, факультет, назва навчального закладу, де виконано роботу;
· прізвище та ініціали автора;
· тема роботи, її актуальність, наукова новизна, конкретний науковий внесок автора у розв’язання обраної наукової проблеми;
· досягнення поставленої мети, повнота і ґрунтовність викладу;
· ефективність використаних методів та загальної методики дослідження;
· можливість практичного використання результатів дослідження;
· позитивне і негативне у роботі, її аргументована оцінка.
На відміну від дипломної роботи до магістерської роботи додається дві рецензії: «внутрішня», яку готує фахівець ВНЗ, і «зовнішня», зроблена провідним дослідником з іншого навчального закладу (організації), що займається близькою тематикою.
Дипломник (магістрант) має ознайомитись з відзивом наукового керівника та рецензією (-ями) до захисту, зреагувати на недоліки, зазначені в них, і, таким чином, завчасно підготуватись до майбутнього захисту. Зразки відзиву та рецензії див. Додаток Н.
Державна екзаменаційна комісія визначає час захисту і передає дипломну роботу в деканат, де з нею можуть ознайомитися всі, хто бажає.
Допоміжні матеріали до написання анотацій, рецензій, відзивів, критичного огляду літератури вказані в Додатку Р.
2.3. Захист наукової роботи
Особливості підготовки до захисту наукової роботи і його порядок представлено у додатку К «Положення про курсову роботу», додатку Л «Положення про дипломну роботу», додатку М «Положення про магістерську роботу» і Додатку П «Захист дипломної (магістерської) роботи».
Контрольні запитання:
1. Назвіть основні структурні частини наукової роботи.
2. Що є обов’язковими елементами вступу?
3. Які вимоги оформлення таблиць, формул, рисунків?
4. Як успішно підготуватися до захисту наукової роботи?