Главная | Обратная связь

І. Мотивація навчальної діяльності.

• Цитатна доріжка «Афоризми Стендаля».

— Любов — чудова квітка, але потрібна відвага, щоб підійти і зірвати її на краю провалля.

— Любов — єдина пристрасть, за яку платять тією самою монетою, яку вона сама карбує.

— Про силу однієї пристрасті потрібно судити за силою іншої, якою заради неї пожертвували.

— Коли любиш, не хочеш пити іншої води, окрім тієї, яку зна­ходиш в улюбленому джерелі.

— Навіть суворість коханої жінки сповнена безкінечної чарів­ності.

— У світі почуттів є лише один закон — зробити щасливим того, кого любиш.

 

Слово вчителя.

Серед характеристик роману «Червоне і чорне» трапляються різні: кримінальна хроні­ка, філософський, соціальне-психологічний роман... За цими сухими означеннями є ризик не побачити того, що «Червоне і чорне» — роман про справжні людські почут­тя, про радощі й розчарування, про кохання — справжнє і примарне, кохання, яке подарували героєві пані де Реналь та Матильда де Ла -Моль.

 

• Робота над ілюстраціями до роману.

— Кого ви бачите на малюнках? Що вам дає підстави робити такі висновки?

— Які епізоди роману зображені?

— Чому саме ці епізоди обрані художником?

II. Робота над темою уроку.

• Презентація теми, мети уроку.

• Добір епіграфа до уроку із названих у цитатній доріжці.

Аргументація вибору.

 

• Характеристика жіночих образів роману. Аналіз їхніх стосунків із Жульєном.

Пані де Реналь— дружина мера Вер'єра, власника цвя­хового заводу. Вона — мати трьох дітей, гувернером яких стає Жульєн. На відміну від нього, який увесь час думав про своє суспільне становище, пані де Реналь віддається власним почуттям. Стосунки між ними розвиваються складно. Так, Жульєн образив її, коли вона запропонувала йому гроші для купівлі білизни і просила не говорити про це чоловікові. Пані де Реналь залишається для нього представницею багатіїв, а отже, ворогом. Його поводження з нею спричинене класовою ворожнечею і нерозумінням її натури: «Тепер по­любити пані де Реналь для гордого серця Жульєна стало чимось зовсім немислимим». Вночі в саду він хоче заволоді-ти її рукою тільки для того, щоб посміятися над її чоловіком. Але коли він поклав свою руку поруч з її, його охоплює тре­пет, і він обсипає жагучими поцілунками протягнену йому руку. Соціальний зміст стосунків зникає, і вступає у свої права любов. Жульєн з людини цивілізації перетворюєть­ся на людину природи — стає самим собою.

 

• Бесіда.

— Чому Жульєн стріляє у свою кохану?

— Чим пояснюється те, що Жульєн стріляє в пані де Реналь саме у вер'єрській церкві?

— Після фатального пострілу Жульєн намагається збагнути, чому хотів убити свою коханку — з чес­толюбства чи з любові до Матильди. Чи можете ви допомогти героєві знайти відповідь на це запитан­ня?

— Чому він не намагається врятувати своє жит­тя, потрапивши до в'язниці?

Слово вчителя.

В ув'язненні, передчуваючи близьку смерть, Жульен змінюється внутрішньо: стає по­ряднішим, добрішим, емоційнішим, намагається осягнути одвічні філософські питання буття і смерті, міркує над при­чинами соціальної нерівності, розкаюється у скоєному: «Честолюбство вмерло в його серці, і з праху його з'яви­лось нове почуття — він називав його каяттям у тому, що він намагався вбити пані де Реналь. Насправді ж він був безтямно закоханий у неї». Коли юнак дізнався, що пані де Реналь жива, то повірив у Бога. Прощення і повернен­ня їхнього кохання завершило перетворення Жульєна. У в'язниці він збагнув, що єдине кохання в його житті — це пані де Реналь. Незважаючи на обставини, в яких він опи­нився, Жульєн відчуває себе по-справжньому щасливим, коли виявляється, що пані де Реналь жива. Вона прихо­дить до нього, і вони знову щасливі. Останні дні він прово­дить у казематі разом із коханою. А пані де Реналь поми­рає через три дні після страти коханого.

Матильдаде Ла-Моль— донька шляхетного дворяни­на з прогресивними поглядами маркіза де Ла-Моля, сек­ретарем якого служив Жульєн Сорель. У свідомості жінки панує думка про революцію і можливість її повторення. Вона не схильна пасивно спостерігати події, її дратує без­порадність молодих людей, які її оточують, тому вона за­хоплюється секретарем свого батька — Жульєном Сорелем, оцінивши повноту його внутрішнього світу і глибоку силу духу, вбачаючи в ньому можливого діяча революції. Описуючи нерозважливі вчинки Матильди, автор ніби намагається виправдати її: «Ця сторінка може дуже по­шкодити нещасному авторові. Люди з холодною душею звинуватять його в непристойності. Але він зовсім не хоче образити блискучих молодих панночок, прикрасу паризь­ких салонів, і не допускає думки, ніби хоч одна з них здат­на на подібні безумства, що принижують Матильду».

Екзальтована героїня переймається романтичним ми­нулим своїх предків, однак їй притаманна розсудливість в аналізі почуттів. Автор, віддаючи належне її благородству і безкорисливості, її душевній величі, водночас відзначає погордливість героїні, її ставлення до життя як до театральної вистави, в якій вона грає головну роль. Це не да­вало їй змоги щиро віддаватися своєму почуттю: «Жульєн... стомився від усього цього героїзму. Якби перед ним була проста, щира і трохи боязка ніжність, він був би чутливий до неї. А погордливій душі Матильди, навпаки, уява завж­ди малювала аудиторію, глядачів, вона плекала бажання вразити світ своїм надзвичайним коханням, величчю своїх вчинків».

Матильда так і не зрозуміла, чому Жульєн стріляв у пані де Реналь у церкві, де його одразу схопили, а не тає­мно, сховавшись у саду де Реналів, звідки легко втекти.

Незважаючи на різницю в емоційній обдарованості Жульєна та Матильди, їх об'єднує спільна риса — често­любство, що спонукає до дії.

 

• Бесіда.

— Доведіть, що кохання Матильди до Жульєна по­чинається як виклик суспільству.

— Чи щирими були почуття Матильди і Жульєна ?

— Чому, отримавши від Матильди листа із зізнан­ням у коханні та призначенням побачення, Жульєн поводиться не як щасливий коханець, а як розвідник у ворожому таборі?

— Після яких слів Матильди Жульєн врешті-решт зізнається собі, що кохає її?

— Чому Матильда не може зрозуміти вчинків Жуль­єна?

— Прокоментуйте думку Стендаля щодо стосунків Матильди і Жульєна: «Це нещасне кохання зробило з нього якогось маніяка, перевернуло всі його життєві інтереси. Він дивився на все тільки з точки зору того, як складуться його взаємини з мадемуазель де Ла-Моль».

 

• Розподільчий диктант.

Характеристики героїнь роману записати до відповід­них граф таблиці: "Відмінні риси", "Спільні риси": при­страсність, щирість, епатажність, екзальто­ваність, романтичність, розважливість, цілеспрямо­ваність, жіночність, гордість, ніжність, рішучість, невпевненість, відвертість, справжнє кохання Жульєна Сореля.