Здавалка
Главная | Обратная связь

Очікувані результати.



Учень :

— розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника і місце в ньому повісті «Гобсек»;

— характеризує творчість французького письменника як визначне явище світової літератури XIX ст.;

— відзначає зв'язок його життя з Украї­ною;

— пояснює, чому "Людську комедію" Бальзака називають «енциклопедією життя Францїї першої половини ХІХ ст.

Домашнє завдання.

Опрацювати матеріали підручника про життя і творчість О. де Бальзака; підготу­вати повідомлення про історію написання і структуру "Людської комедії", знати зміст повісті «Гобсек»,

 

 

10 клас

 

ТЕМА:Влада золота та її філософія в повісті "Гобсек". Композиція і стиль твору

 

МЕТА: з'ясувати місце повісті «Гобсек» в загальній струк­турі «Людської комедії»; визначити особли-

вості її композиції; з'ясувати проблематику твору; розкрити особливості втілення мотиву влади

золота в повісті; розвивати вміння учнів пра­цювати з художнім текстом, їхнє образне та крити-

чне мис­лення; виховувати уявлення про справжні життєві цінності.

ОБЛАДНАННЯ:схема «Композиція повісті «Гобсек», репродукція картини Ж- Де Латур «У лихваря»,

таблиця «Герої повісті та їхнє ставлення до золота».

ТИП УРОКУ:урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

З усіх земних благ є тільки одне, досить

надійне, щоб людина прагнула його. Це...

золото. В золоті втілено всі людські сили.

О. де Бальзак

Векселі у всі часи губили гуляк, збагачува­ли лихварів і надихали письменників.

М. Кальницький

 

I. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Оголошення теми та мети уроку.

II. Актуалізація опорних знань.

• Бесіда.

Яке враження на вас справила повість ?

На які думки наштовхнув образ Гобсека ?

Які герої вам не сподобались?

Що викликало у вас нерозуміння ?

 

• Робота з примітками до повісті «Гобсек».

Чому повість насичена іменами відомих політич­них діячів, митців, художників?

 

• Літературний диктант.

1. Чому віконтеса де Гранльє радить доньці Каміллі бути обе­режною з графом де Ресто? (Через його матір та бідність).

2. Хто з гостей заступається за ім'я графа? (Дервіль).

3. Як Дервіль познайомився із Гобсеком? (Живучи по сусід­ству).

4. Які випробування випали на долю лихваря? (Рано покинув сім'ю, плавав на кораблі, мандрував).

5. Що нам відомо про Прекрасну Голландку - єдину спад­коємицю Гобсека? (Стала повією).

6. Що одержав Гобсек від графині де Ресто за вексель? (Діа­мант).

7. У який момент життя Гобсек відчув, «ніби опинився в атмос­фері щирості, душевної чистоти»? (Відвідуючи Фанні Мальво).

8. Чим заробляла на життя Фаннні Мальво? (Шила).

9. Чому Гобсек не надав безвідсоткову позичку Дервілю? (Щоб той не почувався зобов 'язаним).

10. Назвіть ім'я героя повісті, якого вважають «створінням дивовижним, на все придатним й ні до чого не здатним» (Мак­сим де Трай).

11. Хто відвідав Гобсека після завершення справи між Мак­симом де Траєм та графинею де Ресто? (Графде Ресто).

12. Хто отримав право на спадок графа де Ресто після його смерті? (Гобсек).

 

III. Робота над темою уроку.

Слово вчителя.

1830 року Бальзак уперше видав повість «Гобсек». Вона називалася «Небезпеки безпут­ства» і закінчувалася тим, що граф де Ресто отримував спадщину із рук Гобсека. Пізніше, у 1835 році, змінився не лише заголовок — «Батечко Гобсек», а й сюжет повісті: вона закінчувалась описом славнозвісної комірчини Гоб­сека. Зрештою, у 1842 році автор вводить свій твір до «Сцен приватного життя», називає просто «Гобсек» і додає історію головного героя, зокрема, розповідає, як той на­живав своє багатство. Так ретельно не доопрацьовувся жоден інший твір Бальзака.

Перша редакція, виходячи вже з назви та фіналу, була майже повністю присвячена історії Анастазі де Ресто, її стосункам з чоловіком та коханцем, які призвели до того, що її дітям загро­жувало б зубожіння, якби не добрий геній - Гобсек. За це вдяч­на графиня домагалася для нього дворянського стану. Таким чином, твір навряд чи виходив за межі поодинокого випадку і був приватною історією аристократичної сім'ї. Через п'ять років Бальзак вивів на перший план не історію сім'ї де Ресто, а са­мого Гобсека. Але назва «Батечко Гобсек» та розташування у «Сценах паризького життя» хоча і надають певного узагальнювального значення повісті, все ж обмежують її символічне зву­чання. По-перше, звертання «батечко» дещо фамільярне і якось затінює наступне слово, його страшну внутрішню форму (гобсек голландською означає «живоїд»), локалізуючи символічність і узагальнюючу характеристику, адже словосполучення «батеч­ко Гобсек» стосується саме людини Гобсека, а не головного - жаги до наживи. По-друге, конкретизувалося і місце дії - Па­риж. І лише через 12 років після появи першої редакції повість набуває остаточного вигляду посідаючи поряд із повістю «Бать­ко Горіо.» одне з чільних місць у «Сценах приватного життя».

 

• Робота в зошитах.

Записи схеми «Еволюція замислу повісті «Гобсек».

 
 
«Гобсек»


«Небезпеки безпутного життя» 1830   «Батечко Гобсек» 1835


Учитель.

Повість «Гобсек» — це не лише історія одного скнари, а й дослідження явища, діагностика хворо­би суспільства, стосунки в якому базуються на грошах, векселях, золоті.

 

• Робота з текстом повісті «Гобсек» .

Що Гобсек називає основою «нового суспільного ладу», його душею? («Золото — ось душа нашого ниніш­нього суспільства»).

 

• Робота з епіграфом.

• Виразне читання та аналіз монологу Гобсека про вла­ду золота.

Поясніть, які справи з векселями веде Гобсек.

 

• Повідомлення учнів на тему « Векселі в літературі».

Напевно, найзнаменитіший вексель у світовій художній літера­турі - на суму 287 500 франків - був виданий главою марсельсь­кого торгового дому «Моррел і син» повіреному банкірської фірми «Томсон і Френч». Векселедержателем у даному випадку висту­пив не хто інший, як Едмон Дантес, майбутній граф Монте - Крісто. У день виплати він добровільно погасив вексель — у той самий момент, коли чесний негоціант, не витримавши неминучого банк­рутства, готовий був накласти на себе руки.

Такі історії, зрозуміло, завершувалися благополучно тільки в книжках. Боргові в'язниці були переповнені неспроможними боржниками. Уникнути цього можна було лише двома спосо­бами: або накласти на себе руки, або ховатися, прирікаючи себе на життя загнаного звіра...

Література відобразила різноманітні нюанси вексельного об­ігу. В основу сюжету оповідання Конан Дойла «Людина з розсіче­ною губою» лягла практика видачі так званих дружніх векселів (коли вексель акцептує друг-поручитель). Герой оповідання — Невілл Сент-Клер, інтелігентна людина, загримований і пере­одягнений жебраком калікою. Він переконався, що жебракуван­ня приносить гарантованіший прибуток, ніж звичайна служба. Сент-Клер розповідав Холмсу: «Мені пред'явили вексель, за яким я поручився сплатити за приятеля двадцять п'ять фунтів. Я й гадки не мав, де дістати ці гроші, і раптом мені в голову прийшла чудова думка. Попросив кредитора почекати два тижні, я взяв на роботі відпустку: провів її в Сіті, просячи милостиню. За де­сять днів я зібрав необхідну суму і сплатив борг ».

Як будь-який цінний папір, вексель міг служити інструмен­том корисливої наживи або незаконного збагачення, наприк­лад лихварів. Хоча законодавство забороняло видачу грошей під надмірні відсотки, це не заважало лихвареві вимагати від боржника вексель на суму набагато вище отриманої.

Часом вексельну петлю накидали на себе гульвіси й лове­ласи, карткові гравці. В азарті вони підписували зобов'язання на неймовірні суми. Щоправда, якщо марнотрат давав век­селів значно більше, ніж міг оплатити, то вони перетворювали­ся на папірці, які жодний банк не бажав враховувати, і навіть у разі розпродажу майна боржника вони покривали лише неве­лику частину боргу.

Іноді, втім, обіг векселів перетворювався на гру на підви­щення і пониження - те саме що біржовий. Якщо недавній гульвіса зненацька одержував спадщину, крупне вигравав, ви­гідно одружився або знаходив заможного поручителя, то його зобов'язання, які вчора ще коштували копійки, миттю знаходи­ли реальну цінність. Недаремно так тріумфував бальзаківський Гобсек, коли сумнівні векселі графа де Трая, куплені за безцінь у побратимів лихваря, вимушено прийняла в обмін на прекрасні діаманти графиня де Ресто, до нестями закохана в де Трая. Після угоди старий «схопився з місця і, пританцьову­ючи, закричав: «А діаманти в мене! А діаманти-то мої! Чудові діаманти! Дивні діаманти! І як дешево дісталися!..»

Подібними міркуваннями керувався кредитор Свирида Голохвастова у п'єсі Старицького «За двома зайцями»: він позичив гроші, розраховуючи на посаг Проні Сєркової. «Повірте, - гаряче переконував Свирид, - Сєркові гроші будуть ваші!» - «Молодець! Пиши вексель».

Векселі можна було писати тільки на спеціальному встанов­леному урядом гербовому папері. У продажу були поширені бланки під різні суми операцій, у кожному випадку - за особли­вою ціною, що являла собою держмито на угоду.

Розрізняли два види векселів: простий і переказний: У першо­му випадку зобов'язувався заплатити той, який підписав век­сель, в другому - векселедавець (трасант) перекладав сплату на іншу особу (трасата); втім, трасат брав на себе відповідальність тільки після акцептаціі (підпису) векселя. У зарубіжній практиці, де давно склалася система розгалужених фінансових взаємозв'­язків, саме перекладні векселі були найпоширенішими.

Характерною особливістю вексельного обігу була можливість передачі векселя від першого векселедержателя другому, від нього третьому і т ін. Така операція здійснювалася під передат­ний запис встановленої форми (індосамент) на зворотному боці документа. Після розрахунку за векселем держатель по­гашав його, записавши, що зазначену суму одержав повністю. Але іноді векселедавець відмовлявся сплачувати вчасно. Тоді застосовували процедуру протесту векселів. Здійснювалася вона через нотаріуса або офіційного маклера, який засвідчу­вав факт несплати, після чого боржник піддавався судовому переслідуванню і відповідав перед векселедержателем своїм майном. Якщо ж взяти з векселедавця було нічого, а до остан­нього власника вексель прийшов після подорожі по ланцюжку індосантів (тих, які підписували вексель), то протест міг бути спрямований на крайнього з цього ланцюжка, а потім і на попе­редніх її учасників, які вважалися солідарне зобов'язаними перед держателем. Втім, такої неприємної перспективи індо­сант міг заздалегідь уникнути при передачі векселя, включив­ши в індосамент слова: «без обороту на мене».

 

• Робота з таблицею «Герої повісті та їхнє ставлення до золота».

Внесіть до таблиці імена героїв повісті, які дот­римувались відповідних позицій в житті.

 

У золоті зосереджені всі сили людства Невже все зводиться до грошей

 

Учитель.

Виходячи із грандіозних замислів Бальзака щодо епопеї «Людська комедія», можемо стверджувати, що автор особливої уваги надавав кожній деталі, що спри­яла б розумінню творчого замислу. Важливе місце в його творах належить портретам та інтер'єрам. Для творів Бальзака характерні великі експозиції, докладні описи часу дії, матеріального та суспільного становища персонажів. За формою повість «Гобсек» є оповіданням у оповіданні. Бальзак дає начебто подвійне зображення людини: під кутом зору суспільства і самої людини.

Головною особливістю композиції повісті є прийом об­рамлення: історія про Гобсека "взята в рамку" опису роз­мови у салоні віконтеси де Гранльє.

• Робота зі схемою «Композиція повісті «Гобсек».

Вечірка в домі віконтеси де Гранльє
  Розповідь Дервіля про знайомство з Гобсеком. Розповідь Гобсека історій з його життя:  
      Анастазі де Ресто   Фанні Мальво:.      
        Розповідь Дервіля про власне життя та справи. Поверненння до історії Анастазі де Ресто. Смерть Гобсека.    
Щаслива розв 'язка історії кохання Камілли і Ернеста де Ресто
             

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.