Главная | Обратная связь

III. Робота над темою уроку.

• Презентація теми, мети уроку.

• Слово вчителя.

В наші дні книжки для дітей і про дітей є в кожній сім'ї. Без солодких хвилин читання та­ких книжок мамою ніхто з вас не може навіть уявити сво­го дитинства. Та почали писати такі книжки не так і дав­но. Перший твір, головним героєм якого стала дитина, з'явився в англійській літературі у 1838 році. Це був ро­ман Ч. Діккенса «Пригоди Олівера Твіста». Особливе зацікавлення пись­менника дитячим і юнацьким віком було спричинене його власними переживаннями (як ви пам'ятаєте, Діккенс у дитинстві зазнав важких випробувань), його розумінням знедоленого дитинства і співчуттям йому, осмисленням того, що становище дитини відображає стан суспільства в цілому.

• Презентація різних видань роману «Пригоди Оліве­ра Твіста».

• Робота над епіграфом.

• Коментар учителя.

У 1853 р. Діккенс, виступаючи у Бермінгемі на урочистому святі на честь присудження йому звання національного художника Англії, стверджував, що література має бути вірною народу, боротися за його доб­робут і щастя. Ці слова можна вважати творчим і життє­вим кредо письменника.

• Ознайомлення з історією створення роману.

Роман «Пригоди Олівера Твіста» — другий у творчій спадщині Ч. Діккенса. Принесли письменнику славу і визнання «Посмертні записки Піквікського клубу». Величезний успіх цього твору дав письменнику змогу повірити у власні сили. Тому він підписав договір на новий роман — «При­годи Олівера Твіста». Він виник під враженням "Закону про бідних", виданого в Англії в 1834 році. З'явилися робітні будинки, які рекламувалися буржуазією як цілком врегульовані благодійні установи для літніх робітників і дітей-сиріт. Ч. Діккенс безпощадно викрив цю легенду, розповівши в романі про те, чим були такі будинки на­справді: до них відправляли бідняків, які зверталися за підтримкою; суворий режим мало чим відрізнявся від тю­ремного; не випадково народ, влучно прозвавши "бастиліями для бідних", боявся їх: потрапити туди означало загинути. Своє обурення нестерпними умовами існуван­ня народу Діккенс втілив в історії хлопчика, який наро­дився у будинку піклування і був приречений на поневіряння.

 

• Дослідницька робота в групах.

Визначення жанрової специфіки твору. (Підчас цієї роботи учні користуються текстами роману та літературознавчими довідниками).

 

I група. Визначення наявності ознак авантюрно-при­годницького роману в «Пригодах Олівера Твіста».

 

II група. Визначення наявності ознак «роману-виховання» в «Пригодах Олівера Твіста».

 

• Презентація результатів дослідницької роботи.

З авантюрно-пригодницькими романами «Пригоди Олі­вера Твіста» зближує велика кількість романтичних умов­ностей (підглядання, підслуховування, ангельська зовнішність невинного Олівера, і потворна — злодіїв) і вражаючі збіги обставин (після провалу пограбування Олівер потрапляє до будинку свого родича). Ці збіги об­ставин забезпечили традиційний для класичного англійсь­кого роману хепі-енд.

«Пригоди Олівера Твіста» — перший «роман-вихован­ня » у творчому доробку Ч.Діккенса — жанр, до якого він часто звертатиметься. Структура в усіх цих творах нага­дує сюжетну лінію « Пригод Олівера Твіста»: дитину, яку кинули напризволяще безвідповідальні батьки, пересліду­ють родичі, які незаконно хочуть скористатися її спадком. Завдяки романтичному за своєю сутністю збігу обставин, герой вибирається із безодні злиднів і мороку: несподіва­но отримує спадок, а разом з ним і відповідний статус у суспільстві.

Висновок.

У романі «Пригоди Олівера Твіста» тема са­мотності дитини в несправедливому світі розкрива-ється одночасно засобами «роману-виховання» і авантюрно-при­годницького роману, в які вкладено соціальний зміст.

• Слово вчителя .

Важливим композиційним елемен­том структури романів Діккенса є мотив таємниці, її роз­гадка вносить у розповідь сенсаційний, детективно-дра­матичний елемент, за допомогою якого письменник утри­мує в напрузі увагу читача. Саме в цьому виявляється спорідненість його творів з масовою, розважальною літературою тієї пори, з романами про злодіїв і злочинців.

Розкрити таємницю, отримати благополуччя і життєву стабільність Оліверу Твісту допомагають добрі буржуа — багатий джентльмен, який випадково виявляється роди­чем хлопчика. Наприкінці роману перемагає традиційна моральна схема і доброчинність (в особі «добрих» капіталістів) торжествує. Всупереч аргументам логіки і ху­дожній правді, Олівер (незважаючи на згубний вплив шахраїв Фейджина) стає чистим і піднесеним, як і сама ідея добра.