Главная | Обратная связь

IV. Підбиття підсумків уроку.

• Підсумкова бесіда.

— Доведіть, що Олівера Твіста можна вважати «вічним» образом світової літератури.

— Назвіть літературні твори інших авторів, ге­роєм яких став Олівер Твіст,

— Чи погоджуєтеся ви з думкою Марини Цвєтаєвої стосовно того, що Мандельштам не читав ро­манів Діккенса?

Висновок.

У вірші «Домбі і син» О. Мандельштам об'єд­нує кілька діккенсівських образів у одному, щоб створити символ самотньої дитини у лицемірному світі наживи.

Очікувані результати.

Учень :

— розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника і місце в ньому роману «Пригоди Олівера Твіста».

Домашнє завдання.

Дібрати цитатний матеріал до характеристики образів головних героїв твору. Підго­тувати характеристику художніх творів, присвячених темі принижених і знедолених дітей (індивідуальні завдання).

ТЕМА: Гуманізм Ч.Діккенса, його співчуття до принижених і знедолених, передовсім дітей.

Соціальна дієвість творчості письменника

 

МЕТА:розкрити гуманістичний пафос творчості Ч. Діккенса, показати її соціальну дієвість; розвивати

на­вички характеристики літературних героїв, аналізу ху­дожніх творів різних видів мистецтва;

виховувати гуманізм, співчуття до принижених і знедолених.

ОБЛАДНАННЯ: виставка творів літератури, живопи­су, присвячених темі знедолених дітей.

ТИП УРОКУ: урок засвоєння нових знань і формування на їхній основі вмінь і навичок.

ХІД УРОКУ

Ця людина дивовижно опанувала

складне мистецтво любові до людей.

О.М.Горький

 

Людина — нерідко сама господар долі своєї

В.Шекспір

Людина складається не тільки з природженого,

але й з набутого

Й.Гете

ХІД УРОКУ

 

І. Мотивацій навчальної діяльності

Віртуальна екскурсія картинними галереями світу

Демонстрація мультимедійних слайдів із зображенням творів живопису, присвячених темі принижених і знедолених дітей.

Бесіда за сприйняттям творів живопису

-Яким настроєм пройняті картини?

- Яка тема їх об’єднує?

- Що спільного між картинами В.Перова, П.Пікассо та романом Ч.Діккенса «Пригоди Олівера Твіста»?

 

ІІ. Робота над темою уроку

Презентація теми, мети уроку

Слово вчителя.

Чарльз Діккенс часто у своїх творах постає перед читачами як письменник-романтик, який створює ідеалістичні картини. Але водночас він і суворий реаліст, письменник-демократ, який відобразив глибокі соціальні, політичні й економічні зрушення, що їх пере­живала Англія в період 1830 — 1870 років. Мішенню кри­тики автора стали робітні будинки і дитяча праця, бай­дужість уряду до втягнений дітей у злочинні заняття. Він порушив у своїх романах найважливіші питання свого часу, постійно і наполегливо вимагав покращення життя про­стих людей. Про дітей він писав, керуючись потребою змінити і поліпшити умови їхнього життя, праці, освіти, виховання — з надією й упевненістю, що правдивим, вик­ривальним і надихаючим словом можна всьому цьому за­радити.

І тема нашого сьогоднішнього уроку «Гуманізм Ч.Діккенса, його співчуття до принижених і знедолених, передовсім дітей. Соціальна дієвість творчості письменника». Сьогодні ми пройдемо нелегкий життєвий шлях Олівера Твіста, простежимо, як розкриваючи образ головного героя роману, автор розкриває і своє життєве кредо: бачити і розуміти оточуючих, жаліти їх і допомагати у скрутну

хвилину, надто якщо ті оточуючі – діти.

 

Бесіда з учнями

Головному героєві роману Чарлза Діккенса «Приго­ди Олівера Твіста» таланило в житті зовсім нечасто. Його матінка, тільки-но народивши хлопчика, «похитала головою і простягла руки до дитини... Вона пристрасно притиснулась холодними, блідими вустами до його лоба, провела рукою по обличчю, дико озирнулась навкруги, стрепенулась, відкинулась назад... І померла». Немовля залишилося віч на віч з жорстоким байдужим світом робітного будинку. І все ж доля посміхнулась Оліверові. Попри все, він вижив.

— В чому щастя хлопчика в ранньому ди­тинстві? Як з цього приводу гірко іронізує автор? В чому плягає гуманність наглядачів робітного будинку?

(Ми знаємо, що у віці восьми чи десяти місяців хлопчика, якому навіть ім'я дали в алфавітно­му порядку, відправили на «ферму», де за дітьми на­глядала леді, яка проявила себе «великим філосо­фом», її філософія полягає в тому, що це надто: вит­рачати на кожну дитину щодня по сім з половиною пенсів. Так, чого доброго, діти можуть попсувати собі шлунки, об'їдаючись. «Добра стара леді», постійно тримала малюків голодними, зовсім не дбала про них, в результаті чого «в восьми з половиною випадків із десяти діти або помирали від холоду і голоду, або по­трапляли в вогонь, або з ними траплялися інші не­щасні випадки. І все ж Олівер був серед тих, хто в та­ких нелюдських умовах зміг вижити і зустріти в комірчині з-під вугілля своє дев'ятиліття.

Щастя Олівера полягало в тому, що він не помер від голоду в робітному будинку, де вже інші «філософи» дітей годували так, що хлопчики ладні були з'їсти один одного, і в тому, що він не потрапив на роботу до сажот­руса, де нічого не варто було задихнутися димом у вузь­кому димоході. Цим самим автор показав; повну без­душність і нелюдяність тих, хто являвся наглядачами робітного будинку і навіть членами ради. Вони вважали, що в їхньому закладі живеться аж надто гарно, бо його мешканці мають безкоштовний дах над головою, безко­штовні харчі й; при цьому — ніякої роботи.)

 

Учитель

В центрі уваги твору - пе­редусім трагедія дітей, які живуть у робітному будинку. Керівництво цього будинку вважає їх, особливо хворих, порушниками закону про бідних, нікчемними ледарями чи невдячними тварюками. В другому розділі роману постає колективний образ таких «малих порушників», які «вов­тузилися цілий день на підлозі, не потерпаючи від надміру харчів та одежі». З гірким гумором, за яким відчувається глибоке обурення, автор розповідає про страшні методи «виховання» маленьких мешканців. Розвінчання Діккенсом легенди про робітні будинки вирізняється глибиною й сміливістю, документальною обґрунтованістю.

Як бачимо, Олівер зміг витерпіти в робітно­му будинку все, і життя у трунаря могло б здатися хлоп­чині не таким вже й поганим, якби не постійні допікання Ное. Саме насмішок над пам'яттю матері, якої Олівер ніколи не бачив і про яку нічого не знав, і не витримує хлопчик, тікаючи до столиці.

 

— Які почуття викликає у вас Олівер Твіст під час подо­рожі до Лондона? Чиї слова зігрівають його в дорозі?

(Хлопчик розуміє, що назавжди залишає місця, де йому довелось стільки витерпіти, і єдина люди­на, з якою Олівер Твіст хоче попрощатися в цю хвилину — маленький Дік, разом з яким він перетерпів всі зну­щання дорослих. Дікове благословення — це єдине, що буде зігрівати Олівера спочатку по дорозі до Лондона, а потім і все життя.

Боляче дивитися на Олівера, який їде зимової пори до великого міста, маючи з собою лише чисту сорочку; панчохи та одне пенні, і якому на шляху зустрічаються, такі ж нелюди, як і в робітному будинку. Особливо за­пам'ятовуються ті, в кареті, які ставляться до хлопчика, як до собачки, примушуючи бігти за каретою, аби заро­бити півпенні. А в дитини не те що бігти, на ногах трима­тися сил від голоду немає.

І все ж зустрічаються в дорозі йому і добрі люди, які рятують його від голодної смерті. Це і сторож біля заста­ви, і та старенька леді, яка подарувала йому сльози співчуття.)

 

Учитель.

— Куди потрапив Олівер Твіст, дійшовши до Лондона? ( до злочинців).

— Як ви думаєте, чому він довгий час не розумів, в якому середовищі знаходиться?

(Ідучи до Лондона, Олівер Твіст пам'ятає почуті від когось слова про те, що в цьому місті жоден розумний хлопець не залишиться бідним, що в цьому ве­ликому місті існують такі способи заробити гроші, про які поняття не мають люди, що виросли в провінції. Олівер за свої десять років побачив в житті всього, але він дійсно поняття не має про те, що можна жити крадіжкою. Ніколи в житті він не тільки не бачив злодіїв, а навіть не чув про їх існування).

 

Учитель.

— Чому Олівер втратив свідомість і захворів, коли потрапив до поліції? .

(Коли хлопчик жив у Феджіна, він знав, що кожного дня його нові товариші йшли працювати. Йому теж дуже хотілося на роботу. І ось, коли йому дозволили піти попрацювати разом з Пронозою і Чарлі, Олівер «...із величезним здивуванням переводив погляд з одного на другого», зрозумівши, що вони хочуть поцупити носову хусточку у старого джентльмена. Коли ж її було вкраде­но, хлопчику «...в одну мить відкрилась таємниця носо­вих хусточек, і годинників, і дорогоцінних речей, і єврея». Вже тоді він відчув себе, як у вогні. А потім за ним гна­лись, а сили зовсім покинули його, хтось розбив собі ку­лак об його зуби, а коли Олівера вхопив за виворіт полісмен, той ладь тримався на ногах. І фізичний біль, і душевне потрясінні, і перспектива потрапити до в'язниці були настільки великі, що в поліції Олівер Твіст втра­тив свідомість і захворів.