Главная | Обратная связь

II. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Оголошення теми та мети уроку.

Учитель.

Як ми з'ясували на попередньому уроці, Достоєвський завжди намагався розібратися в протисто­янні Добра і Зла. Він зрозумів, що суперечності є в кожній людській душі. Але там, де є злочин, там буде й покаран­ня. Ні, не від жандармських пут, а віддушевних мук, кай­данів покаяння. І це ще один доказ письменника, що Бог є.

— З чого почався злочин Раскольникова? (З фанатичної ідеї)

— Що заважало герою присвятити себе служінню людству?

(Йому бракувало грошей, і він наважився на вбивство. «Злочин? .. Який злочин? — Самовпевнено кидає він сестрі — Те, що я вбив бридку, злісну вошу, стару лихвар­ку, яку вбити сорок гріхів пробачать, яка з бідних сік вис­моктувала...»).

 

III. Робота над темою уроку.

• Бесіда.

— Як ви гадаєте, чому Раскольников стає «авто­ром цілої теорії вбивства»? Невже не простіше було бматилише бажання збагатитися?

— Чому ми ведемо мову про «теорію», а не про по­зицію героя?

(Раскольников — автор статті «Теорія вбивств»).

 

• Словникова робота: теорія.

• Слово вчителя про теорію надлюдини Ф. Ніцше.

• Робота в групах. Дослідження еволюції «теорії Рас­кольникова».

Теорія Раскольникова має такі лінії:

1. Хто такі люди, які мають право?

2. Хто такі «зайві люди»?

3. План встановлення «щасливого суспільства».

Доберіть цитати для розкриття суті кожної з них.

 

• Презентація цитатного матеріалу груп.

• Бесіда.

— Раскольников був переконаний в правомірності задуманого вбивства. Що ж заважало йому наважи­тися на нього?

(Совість).

— Чому письменник розповідає про сон Родіона пе­ред злочином?

— Як ставиться ав ор до теорії Раскольникова?

• Перегляд заключних кадрів із кінофільму «Злочин і кара» (реж. Л. Куліджанов, 1969).

— Чи вірите ви в духовне відродження героя?

• Створення схеми «Еволюція образу Раскольникова».

— Геній, що спроможний сказати нове слово світу.

(А знаряддя вбивства обирає - сокиру, аж ніяк не «нове» для російської людини, знаряддя для праці)

— Сильні обрані, ім все дозволено.

— Реформування життя — із вбивства до вищого блага.

— Совість.

— Моральні страждання (заховатись у самоті, вдатися до самогубства чи публічної сповіді, якЖульєн Сорель).

— Відчай.

— Самотність.

— Повернення до християнських цінностей через любов до ближнього, довіру власної долі коханій людині, сповідування Христа, відродження.

 

• Проблемне запитання.

— Яке ваше ставлення до теорії Раскольникова?

• «Обери позицію».

«Тільки слабкі чинять злочини: сильним і щасливим вони не потрібні». (Вольтер).

«Не гріх страшний, а безсоромність після гріха». (Іоанн Зла­тоуст).

«Де є любов, там немає гріха». (Єврейське прислів'я).

«Ті, які грішать лише проти Бога, мають бути покарані на тому світі; ті ж, які грішать проти людей, мають бути покарані на цьому».(Вольтер).

«Убивство завжди огидне, інколи воно необхідне, але завжди огидне».(А. Барбюс).

«Побачивши вбивцю, мертві обливаються кров'ю».( Р. Бар-тон).

 

Учитель.

Життя, здавалося б, нікому не потрібної істоти тисячею недоступних для людського ока ниток по­в'язане з іншими життями, починаючи з доброї Лизавети, яка «Бога побачить», і кінчаючи маляром Ніколкою і ма­тір'ю Раскольникова, які загинули разом із «шкідливою лихваркою». Так була передбачена Достоєвським модель російської революції (як і всіх революцій): звільняли Ро­сію від самодержця Миколи II, а розстріляли в Іпатіївському будинку разом з ним хворого хлопчика і чотирьох невинних дівчат і ще по всій Росії тисячі і тисячі далеко не гірших, якщо не кращих, людей.

XIX століття, що почалося із захоплення «чужим проро­ком» — «надлюдиною» Ніцше, для якого мета виправдо­вує засоби, вилилося в безперервний ланцюг переворотів, революцій, воєн і бомбарду-вань — для «загального бла­га». Визначний роман Достоєвського «Злочин і кара», над яким замислювалося стільки людей, схоже, нічому не на­вчив людство, і, може бути, тільки сьогодні, на початку століття, ми розуміємо, що історія Раскольникова — це передвістя історії всього минулого століття.

 

• Виразне читання вчителем та коментування уривка з повісті Олеся Адамовича «Карателі».

Вам відомі імена багатьох людей, історичні факти, події, що вплинули на розвиток суспільства, історії всього люд­ства.І іноді ми всі замислюємося: «Чому ця людина є ве­ликою? Хто дав їй право вирішувати за все людство? Хто це придумав чи зробив? »

— Чи маєте ви сьогодні відповіді на ці запитання?

• Робота з епіграфом.