Главная | Обратная связь

III. Робота над темою уроку.

Слово вчителя.

Скільки молодих геніїв вирвала з літератури смерть! Лише по 37 років відвела доля таким неперевершеним майстрам літературного слова, як Джордж Байрон, Олександр Пушкін, Артюр Рембо. Та навіть порівняно з Байроном і Пушкіним можна говорити про творчий феномен, за влучним визначенням Верлена, цього «ангела і демона» одночасно, бо лише три роки сво­го життя (з 17 до 20 років) Рембо віддав мистецтву.

Він був надзвичайно обдарованим поетом, свавільним і агресивним, людиною здібною, але неврівноваженою; все його життя — це шалена авантюра яку творчості, так і в особистому житті.

• Робота з епіграфом.

• Презентація портретів Артюра Рембо.

Учитель.

Рембо — це «брутальний випадок» в історії європейської поезії. З юнацьким максималізмом він

увір­вався в літературу і став предтечею бунтівних авангар­дистів XX ст. Без творчого доробку Рембо не було б по­етичної революції Гійома Аполлінера, французьких сюр­реалістів.

Рембо був дитиною геніальною. За родинними переказами, він з'явився на світ із широко розплющеними очима, а коли його поклали на підлозі на подушку, щоб сповити, немовля поповзло, сміючись, до дверей. Його успіхи в школі вражали: він був першим учнем, отримав безліч нагород, які згодом про­дав в одній зі своїх мандрівок. У школі ним надзвичайно пиша­лися. Вірш "Новорічні подарунки сиріт", який Рембо написав у п'ятнадцятирічному віці, відкриває практично всі його збірки. Директор колежу (як виявилося — пророче) заявив: "Рано чи пізно цей хлопчик примусить про себе говорити, це буде або геній добра, або геній зла". Чотири рази Артюр утікав з дому, навіть добирався до Парижа... У сімнадцять років він знову з'явився в столиці на запрошення Верлена. Найвідоміші його вірші на той час уже були написані.

Це був дивний юнак, який не визнавав жодного автори­тету, жодних правил і жодних обмежень. А юний геній, здавалося, не переймався долею своїх творів. З його діря­вих кишень весь час випадали вірші, записані на якихось клаптиках паперу. Автографи своїх творів він залишав будь-де, будь-коли і будь-кому: ціла збірка віршів "Натх­ненне полювання" була покинута і безслідно зникла у квар­тирі Верлена. Пізніше Верлен, який доклав багато зусиль, аби надрукувати твори Рембо, з пам'яті відновлював вірші свого юного друга.

А самого Рембо хвилювали зовсім інші питання. Його в житті не влаштовувало геть усе: буржуазна мораль, по­літичний устрій, сучасна поезія. Буржуазну мораль він епатує ексцентричними скандалами, для переустрою світу складає власну конституцію, а для поезії намагається знай­ти універсальну мову.

Перебування у Парижі протягом 1871 — 1872 рр. було надзвичайно плідним для митця. У цей час він написав найкращі свої твори, зокрема "П'яний корабель", і висту­пив з новою теорією ролі поета в суспільстві. За Рембо, поет — ясновидець, який володіє таїною алхімії слова, викрадач вогню, що несе людству нову цивілізацію. Він намагався поєднати звук і колір, винайти нові ритми й нові образи. Він відкинув геть усі усталені норми віршування, пропонуючи свої власні:

"Я кажу, що треба стати ясновидцем, зробити себе ясно­видцем. Поет робить себе ясновидцем тривалим, безмежним і обгрунтованим розладом усіх почуттів. Придатні будь-які форми любові, страждання, безуму Він сам шукає, сам виснажує себе всілякими отрутами, аби мати лише квінтесенцію. Невимовна мука, коли йому потрібна вся віра, вся надлюдська сила, тоді він стає найхворішим, найзлочиннішим, найпроклятішим се­ред усіх і найученішим! Бо він досяг невідомого. Тому що він викохав більше, ніж будь-хто, свою душу, й так багату! Він до­сягає невідомого і, втрачаючи глузд, перестає розуміти свої видіння, — він їх побачив! І нехай він згорить під час свого злету від нечуваних і несказаних речей: прийдуть нові трудівники; вони почнуть від тих горизонтів, де знесилено впав поперед­ник!"

Цю метафору поетичного мистецтва багато хто з по­слідовників Рембо сприймав надто буквально. Але в цій формулі відсутнє головне — наявність не просто таланту, а геніальності, яка в Рембо, безперечно, була. То чи варто дивуватися, що у більшості з послідовників нічого не ви­йшло?

Подорож із Верленом Бельгією та Англією для Рембо стала фатальною. Вже написані всі вірші, "Осяяння", "Сезон у пеклі" (тираж цієї чи не єдиної надрукованої збірки, яку бачив Рембо , поет майже повністю спалив). Верлен, який на той час уже вийшов із в'язниці, намагав­ся зібрати вірші свого друга і надрукувати їх. А той зовсім полишив поезію і після 1873 р. не написав жодного віршо­ваного рядка. Поет зник. Пізніше Альбер Камю назвав те, що сталося з Рембо, духовною смертю. Важко було пов'я­зати геніальні вірші геніального бунтаря з людиною, яка блукала світами у пошуках заробітку. Але й у цих блукан­нях Рембо був непересічним.

У кав'ярнях Монмартру молоді поети творили нову, модер­нову поезію і марили віршами свого "вчителя й бога", який так , несподівано зник. А в цей час їхній учитель марив мільйоном і заробляв його в африканських авантюрах, щоб потім поверну­тися до Франції, одружитися, бажано на мільйонерці, і, можли­во, навіть видавати журнал...

Африка, де Рембо вирішив стати мільйонером, для євро­пейця на той час була небезпечною країною. Кілька разів він заробляв чималі гроші і кілька разів їх втрачав. Він опинився в містечку Харарі, де до ньрго побували тільки два французи. Ризик і смертельна небезпека — його постійні супутники на Чорному континенті. У Парижі дедалі частіше й. частіше друку­вали вірші Рембо, а той, здавалося, більше переймався тим, чи не обдурив його при черговій оборудці якийсь місцевий вождь.

Здавалося, життя почало потроху налаштовуватися: більш-менш значні кошти відправлялися матері (вона на них, усупереч його волі, прикуповувала землю), можна було повернутися до Франції та одружитися... Проте хво­роба сплутала всі карти. Гострий біль у коліні виявився саркомою. У марсельському госпіталі йому ампутували ногу, але було вже пізно... У шпитальній книзі по-діловому сухо записано, що о 10 годині 10 листопада 1891 р. у віці 37 років помер негоціант Рембо. В останню путь тіло по­ета проводжали матір і сестра.

А молоді монмартрські поети в цей час захоплювалися Толосівками" і намагалися творити нову поезію...

Уся творчість Рембо була безперервним експеримен­том, який, однак, відбувався в загальному потоці шу­кань французького символізму. До того ж здійснювався цей експеримент з незвичайною стрімкістю і інтенсивн­істю, етапи творчої еволюції поета вимірюються не десятиліттями, не роками, а місяцями. Чилійський поет Пабло Неруда писав: "Рембо, перебудувавши всю по­етику, зумів знайти шлях до найшаленішої краси".

• Робота з підручником.

— За статтею підручника складіть конспект « Етапи творчості А. Рембо», розкрийте еволюцію поезій поета.

•Робота в зошитах.