Главная | Обратная связь

IV. Робота над темою уроку.

• Презентація теми, мети уроку.

• Характеристика теоретичних поглядів письменника.

О. Уайльд — теоретик естетизму. В його теоретичних пра­цях важливу роль відіграє зовнішній епатаж, антивікторіанська бравада, тяжіння до парадоксів. З їхньою допомо­гою письменник прагне знищити догматичні погляди, стереотипи про мистецтво. Основоположний принцип естетики письменник формулює так: «Мистецтво не ви­ражає нічого, окрім самого себе!». О. Уайльд стверджує, що «мистецтво — це наш духовний протест, наша галант­на спроба вказати природі на її істинне місце».

• Визначення витоків естетичної теорії О. Уайльда: творчість прерафаелітів і вчення визначних мислителів Англії середини XIX століття — Джона Рескіна і Уолтера Патера.

Прерафаеліти обстоювали щирість у мистецтві, вима­гаючи близькості до природи, безпосередності у вираженні відчуттів. Своїм основоположником вони вважали анг­лійського поета-романтика Джона Кітса. Вони цілком сприйняли естетичну формулу Кітса про те, що краса - це єдина істина. Прерафаеліти ставили собі за мету підня­ти рівень англійської естетичної культури.

У. Патер відкидав етичну основу естетики. О. Уайльд рішуче став на його бік: «У наших очах закони Мистецтва не збігаються із законами моралі».

• Робота над епіграфом.

• Визначення філософсько-естетичних питань, пору­шених у романі:

^ про велич краси;

^ про сенс кохання;

^ про відповідальність за скоєне;

^ про силу гріха;

^ про сенс життя.

 

• Робота в парах.

Обговорення шляхів вирішення авто­ром філософських питань, порушених у романі.

Слово вчителя.

Однією із основних ідей роману є те, що естетизм — лише абстрактне поняття і що він при­водить тільки до розчарування, а не до звеличення понять про красу. В романі втілений заклик поклонятися красі в усіх її виявах на противагу бездуховній реальності. Оскар Уайльд іронізував над багатьма речами, але в ставленні до мистецтва завжди залишався серйозним, вірив у його могутність. Однак передмову до роману він завершує сло­вами, що давно стали крилатими: «Будь-яке мистецтво не дає жодної користі». Ця думка з погляду естетичної теорії Уайльда не така вже й парадоксальна. Зрозуміти твір ми­стецтва може лише людина, яка тонко відчуває прекрас­не, а для неї моральний урок не потрібен, бо вона живе за законами краси (наприклад, лорд Генрі). Для інших же таке мистецтво буде недосяжним. Автор показує, що на початку роману для його героя найголовнішою є саме кра­са мистецтва. Таким чином, у сюжеті роману закладена головна ідея естетизму — ідея безумовного панування ми­стецтва над реальним життям.

• Презентація карикатур М. Бірбома на О. Уайльда.

Одним із найзапекліших карикатуристів Уайльда був Макс Бірбом. Його перо належало до «ясного стилю», який передбачав обведення форм тонкою лінією і вико­ристання блідих кольорових або сірих плям. Бірбом не жалів жодного із талановитих письменників і малював як поодинокі портрети-кари-катури, так і композиції. О. Уайльд на початку 1890-х років був уже не струнким юнаком, а дебелим, дещо повнуватим чоловіком. Тому на малюнках Бірбома він товстун з розбухлими губами.

— Чи можна з карикатур скласти враження про те, якою була суспільна думка щодо особистості О. Уайль­да і його творчості?

— Спробуйте пояснити, чим було зумовлено таке ставлення до митця.

 

• Робота в групах. Характеристика образів героїв ро­ману.

• Запитання для характеристики образу Безіла Голуорда.

— Які репліки Безіла Голуорда співзвучні з передмо­вою до роману?

— Яке враження справив на Голуорда Доріан Грей ?

— Чому Голуорд не хоче його знайомити з лордом Генрі?

— Яке місце посів Доріан у житті художника?

— Чому письменник приготував для Голуорда таку страшну смерть?

• Узагальнення.

Безіл Голуорд помітив у Доріані Греїне лише його зовнішню красу, а й внутрішню чистоту, яку ця краса відображала. Портрет, написаний художником, на­справді відображав не лише головного героя, а й уявлення про прекрасне самого Безіла Голуорда, який бачив у юна­ку свій ідеал. Художник прагнув втілити у творі гармонію тіла і душі. Однак О. Уайльд не ідеалізує образ свого ге­роя, показує лицемірство художника, який надає мож­ливість іншим проживати те, про що він пише.

• Запитання і завдання для характеристики образу Генрі Уоттона.

— Чим Доріан цікавий Генрі Уоттону ?

— Чи можна Генрі Уоттона вважати духовним на­ставником Доріана Грея ?

— Виразно прочитайте роздуми лорда Генрі про красу [молодість. Визначте, як вони вплинули на До­ріана.

— Чи можна лорда Генрі назвати моральною люди­ною?

• Узагальнення.

Безіл Голуорд відзначає двоякість лорда Генрі: «Дивна ти людина! Ніколи не говориш нічого мораль­ного і ніколи не робиш нічого аморального. Твій цинізм — тільки поза». Всі слова і дії лорда Генрі стосовно Доріана Грея послідовні й переслідують певну мету. Лорд Генрі не ма_є наміру розбещувати головного героя, адже згідно з його теорією це знищить прекрасний образ Доріана. Навпаки, він прагне зробити все, аби зберегти красу свого друга. Перше, що робить лорд Генрі, — намагається переконати Доріана в цінності молодості й краси. І ця спроба увінчалася успіхом. Роздуми Генрі Уоттона змусили Доріана прагнути вічної молодості. Отже, навіть не будучи аморальним у влас­них вчинках, можна навчити жити інших людей.

Висновок.

«Портрет Доріана Грея» — маніфест дека­дансу і модернізму. Водночас цей роман — викриття цього маніфесту. Це роман про людину, яка щиро повірила в цей маніфест.