 |
|
Найвідоміші вчителі академії
В.-К.Острозький дбав про те, щоб у Острозькій академії викладали найосвіченіші педагоги. Домогтися цього було надзвичайно важко через кризу, яку переживала Православна церква не тільки в Речі Посполитій. Незважаючи на певні труднощі, князю вдалось зосередити в академії цілу плеяду видатних учених, серед яких Герасим Смотрицький, Іван Федоров, Кирило Лукаріс, Никифор Кантакузин, Ян Лятос, Діонісій Раллі Палеолог, Василь Суразький, Тимофій Михайлович, Даміан Наливайко та інші.
Герасим Данилович Смотрицький
Першим ректором Острозької академії став Герасим Данилович Смотрицький. (пом. 1594р.). Він народився в с. Смотричі, біля Кам’нця Подільського в сім’ї д’яка Данила. У молоді роки служив писарем у кам’янець-подільському магістраті «за трьох старост кам’янецьких». У 1576 р. був запрошений до новоствореного гуртка «вчених мужів» в Острозі. Очевидно, що по приїзді до Острога Г.Смотрицький стає першим ректором Острозької академії. Він очолює всю редакційну роботу по підготовці до друку текстів Острозької Біблії, пише першу і другу передмови до Біблії, а також вірші на герб князя Костянтина-Василя Острозького, які стали першим зразком геральдичної поезії в Україні. У першій передмові до Острозької Біблії, написаної від імені князя К-В. Острозького, Смотрицький розповідає історію надрукування Острозької Біблії. У другій передмові – «Предсловії к благовірному и
православному всякого чина, возраста ж і сана читателеві» Герасим Данилович полемізує з єрессю антитринітаріїв, які не визнавали єдиносущності Святої Трійці. Смотрицький переконливо доводить, що Ісус Христос був єдиносущним Богу Отцю і Святому Духу, що у Христа було дві природи: людська (матеріальна, фізична, тілесна), яку можна було пізнати «віденієм і осязанієм», та божественна, яку ми осягаємо «смьішленієм і вірою»: «Блажени невидевшие и
уверовавшие". У 1587 р. Г.Смотрицький написав видатні полемічні твори «Ключ царства небесного» та «Календар римський новий»,з допомогою яких активно включився в ідеологічну боротьбу того часу.
Герасим Смотрицький помер у жовтні 1594 р. Після нього ректором академії став грек Кирило Лукаріс.
Кирило Лукаріс
Однією з найпомітніших постатей серед діячів Острозької академії був Кирило Лукаріс (1572-1638). Він народився в 1572 р. в м. Геракліоні на острові Крит (Кардія), завдяки своєму дядькові Олександрійському патріарху Мелетію Пігасу отримав прекрасну освіту в Падуанському університеті та Грецькій колегії у Венеції. У 1594 р. приїхав до Острога як представник (протосинкел) Мелетія Пігаса, щоб підтримати православних у боротьбі з уніатами і католиками, яка у той час загострюється в Україні. Після смерті Герасима Смотрицького, у 1594-1598 роках, Кирило Лукаріс очолює Острозьку академію, яка у цей час стає одним з головних осередків боротьби з унією. За ректорства Кирила Лукаріса Острозька академія досягла свого найвищого розквіту. У цей час тут працюють найвидатніші вчені свого часу, друкуються найвідоміші полемічні твори: «Апокрисис» Христофора Філарета, «Перший і другий описи» на листи єпископа Іпатія Потея. твори визначного письменника-полеміста Івана Вишенського. 6–9 жовтня 1596 р. Кирило Лукаріс бере активну участь у роботі православного Берестейського собору, що різко відкинув унію та Ватикан.. В кінці XVI – на початку XVII ст. Кирило Лукаріс покидає Острог і іде в Західну Європу (Англію, Францію, Бельгію, Швейцарію), зближується з протестантами. Після Кирила Лукаріса ректорами острозької академії були Мартин Грабович – «муж в божественном писании искустный» та Савва Варфоломійович Флячич (Фляка) – майбутній чернець Межигірського монастиря під Києвом. На жаль, про них не збереглося майже ніяких відомостей.
У 1602 р. Кирило Лукаріс приїжджає до Олександрії, де в цей час помер його дядько Олександрійський патріарх Мелетій Пігас. За заповітом М. Пегаса його обирають Олександрійським патріархом (1602–1520). У 1620 р. Кирило Лукаріс стає Константинопольським патріархом і обіймає цю посаду до кінця свого життя. У 1629 р. в Женеві Кирило Лукаріс видав «Сповідання віри» («Символ віри»), у якому висловив думки близькі до кальвінізму. Твір Кирила Лукаріса був відразу ж перекладений з латинської на німецьку, французьку та англійську мову і став широко відомим і Європі. У 1638 р. Кирило Лукаріс був страчений за наказом турецького султана Мурада IV, його вивезли на безлюдний острів, четвертували і кинули у море. Після його смерті його твір «Сповідання віри» був підданий анафемі, а його самого об’явили патріархом-єретиком. Це звинувачення було знято через 34 роки на Єрусалимському соборі в 1672 році.