 |
|
Вторинна (спеціалізована) медична допомога (ВМД).
Вторинна (спеціалізована) медична допомога (ВМД) -це вид медичної допомоги, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах в плановому порядку або екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування, реабілітацію та профілактику хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (при вагітності та пологах) станів, які можуть бути надані лікарями відповідної спеціалізації; направлення пацієнта для отримання ВМД з іншої спеціалізації або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.
Вторинна медична допомога надається в госпітальних округах.
Госпітальний округ це організаційно-функціональне об’єднання закладів охорони здоров’я (ЗОЗ), які задовольняють потребу населення однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць у ВМД. До закладів, що ввійдуть в склад госпіталю округів відносяться:
- дитяча лікарня інтенсивного лікування;
- лікарня відновного (реабілітаційного) лікування;
- лікарня інтенсивного лікування з консультативною поліклінікою;
- спеціалізований медичний Центр (СМЦ);
- хоспіс;
- Центр з медичних консультацій та діагностики (консультативно-діагностичний Центр).
Госпітальні округи створюються за рішенням міської держадміністрації і забезпечують надання вторинної медичної допомоги у стаціонарних та амбулаторних умовах. У стаціонарних умовах ВМД надається лікарями інтенсивного лікування першого та другого рівнів, дитячими лікарнями інтенсивного лікування, лікарнями відновного лікування та планового лікування, спеціалізованими медичними Центрами. ВМД надається підрозділами амбулаторного сектору лікарень різного типу та консультативно-діагностичним Центром. Всі заклади, що входять до складу госпітального округу є самостійними юридичними особами. Госпітальні округи створюються на території з чисельністю населення понад 150 тис. (в окремих випадках госпітальні округи можуть створюватися для обслуговування меншої кількості населення (до 150 тис. нас.) з урахуванням щільності розселення і статево-вікової структури населення, стану транспортних комунікацій, їх географічного розташування, перспективи соціально-економічного розвитку, та ін..). радіус території обслуговування населення повинен складати не більше 100 км (від лікарні інтенсивного лікування), а також наявність доріг з твердим покриттям для забезпечення доставки пацієнтів службою екстреної (швидкої) медичної допомоги до ЛІЛ з усіх населених пунктів госпітального округу (в містах час доїзду бригад швидкої медичної допомоги до місця виклику/події не більше 10 хвилин, в сільській місцевості – 20 хвилин з наступною доставкою пацієнтів до ЛІЛ у межах 1-1,5 години). Лікувальні заклади, що входять до складу госпітального округу повинні розміщуватися в будівлях, збудованих відповідно до типових або/чи індивідуальних проектів, або у пристосованих будівлях, що є комунальною власністю, які відповідають санітарно-гігієнічним, протипожежним та вимогам техніки безпеки. Вимогою до формування госпітального округу: наявність матеріального ресурсу, коштів на виплату вихідної допомоги у разі звільнення, чи скороченням певного штату працівників, наявність кадрів, стан транспортних комунікацій, а також згоди місцевої організації профспілки працівників охорони здоров’я України на можливі звільнення у зв’язку зі скороченням чисельності або штату працівників з кожного закладу, що увійде до складу госпітального округу. Крім цього, прийняття відповідних рішень місцевими органами виконавчої влади щодо затверджених нових штатних розписів лікувального закладу, попередження працівників про можливе вивільнення за скороченням (не пізніше ніж за два місяці з одночасним направленням повідомлення до відповідної служби зайнятості населення), створення соціальної підтримки вивільнених працівникам (навчання новим спеціальностям, працевлаштування та ін..)