Главная | Обратная связь

ФЕРМЕНТИ ПЕЧІНКИ ТА ЇХ РОЛЬ У ДІАГНОСТИЦІ ЗАХВОРЮВАНЬ

У цитоплазмі та органелах печінкових клітин знаходиться понад тисячу різних ферментів. Розміщення їх у субклітинних утвореннях допомагає визначити ступінь деструкції органа без застосування морфологічних досліджень тканин. Так, у цитоплазмі паренхіматозних клітин (гепатоцитів) локалізується аланінамінотрансфераза (АлАТ), в мітохондріях – сукцинатдегідрогеназа (СДГ), ізофермент аспартат-амінотрансферази (АсАТ), у рибосомах – холінестераза. Визначення активності ферментів у сироватці (плазмі) крові набуває дедалі більшого значення при патології печінки ще й тому, що зміна їх активності, частіше у вигляді гіперферментемії, настає швидше за інші лабораторні показники (білірубіну, альбуміну, колоїдо-осадових проб).

Тому передумовою своєчасного та успішного лікування і профілактики хвороб печінки є рання ензимодіагностика. Вихід (елімінація) ферментів із печінки в кров є ознакою цитолізу - руйнування клітин або порушення проникності їхніх мембран.

При гострих запальних процесах у печінці активність ферментів швидко зростає, а при переході в хронічну стадію підвищення дещо уповільнюється, однак до фізіологіч­них меж не повертається.

З гепатоспецифічних (органоспецифічних) ферментів для діагностики хвороб печінки в сироватці крові визначають активність СДГ, аргінази, орнітинкарбамоїлтрансферази (ОКТ), печінкового ізоферменту ЛДГ (ЛДГ₅).

До відносно специфічних для печінки ферментів відносять глутаматдегідрогеназу (ГЛДГ), малатдегідрогеназу (МДГ), ізоцитратдегідрогеназу (ЩДГ), лейцинамінопептидазу (ЛАП), урокініназу та ін. Окрім клітин печінки вони можуть локалізуватися в іншому органі.

У печінці знаходиться велика кількість неспецифічних ферментів (АсАТ, АлАТ, альдолаза, ЛДГ, холінестераза та ін.), які можна виявити також у клітинах інших тканин організму. Тому зважати на них у діагностиці хвороб пе­чінки слід одночасно із гепатоспецифічними ферментами чи іншими показниками, при цьому треба обов'язково вра­ховувати симптоми, отримані при клінічному обстеженні хворого.

Серед неспецифічних ензимів привертають найбільшу увагу і мають найважливіше значення для лабораторної діагностики хвороб печінки АсАТ і АлАТ, а для діагностики холестазу — ЛФ, тому їх часто, як і специфічні та відносно специфічні, називають індикаторними.

Трансамінази взагалі є досить чутливими та інформа­тивними показниками ураження печінки. Найвища ефек­тивність трансаміназ у крові спостерігається при розвитку некрозу печінки й гострому паренхіматозному гепатиті, дещо нижча — при хронічному гепатиті та дистрофії. Зростання активності АсАТ і АлАТ у сироватці крові починаться за З—8 днів до появи клінічних ознак захворювання і досягає максимуму в перші дні патологічного процесу.

У діагностиці захворювань печінки запропоновано визначати коефіцієнт Де Рітіса, що показує співвідношення активності АсАТ до АлАТ (у нормі коефіцієнт Де Рітіса дорівнює 1,33). Зростання коефіцієнта свідчить про тяжкі ураження гепатоцитів, оскільки це є ознакою підвищення активності мітохондріальної фракції АсАТ.

Глутаматдегідрогеназа (ГЛДГ) локалізується звичай­но в мітохондріях клітин печінки. Активність ферменту в сироватці крові незначна. Зростання активності ГЛДГ у крові свідчить про порушення структури та лізис мітохондрій гепатоцитів. Гіперферментемія може спостерігатися та­кож при гострому закупоренні загальної жовчної протоки, коли виникає жовчна гіпертензія. Глутаматдегідрогеназа відрізняєтся від інших печінкових ферментів своєю локалізацією – виключно в мітохондріях переважно центральної частини печінки, де алкогольне пошкодження тканини найвираженіше.

Холінестераза синтезується на рибосомах ендоплазма­тичної сітки гепатоцитів і виділяється з печінки в плазму крові для участі в метаболічних реакціях. На відміну від багатьох інших ферментів діагностичне значення має не підвищення, а зниження активності цього ферменту. Зни­ження активності холінестерази в сироватці крові відбува­ється при тяжких захворюваннях печінки (зокрема цирозі та некрозі), отруєнні фосфорорганічними сполуками (інсек­тицидами). Гіперхолінестераземія трапляється при патоло­гічних станах, що характеризуються посиленим синтезом дрібнодисперсних глобулінів через подразнення клітин пе­чінки ендо- чи екзотоксинами.

Незначне зростання активності індикаторних цитолітичних ензимів або відсутність гіперферментемії разом із гли­боким порушенням функцій печінки є наслідком заміни па­ренхіматозних клітин сполучною тканиною, що вказує на цироз аж до несприятливого прогнозу. Такі зміни показни­ків можуть спостерігатися при обширному некрозі печінки, оскільки відмерлі клітини не продукують ферментів.