 |
|
Біохімічні показники в діагностиці захворювань шлунково-кишкового тракту й печінки
| Вид патології | Біохімічний тест |
| Гострий панкреатит | Ліпаза та амілаза в крові та сечі (початок підви щення активності ферментів 3—6 год; максимум активності 20—30 год, активність ліпази підвищується раніше від амілази) Глюкоза в крові (20 % випадків) Глюкоза в сечі Толерантність до глюкози Сечовина, креатинин у крові Кальцій, калій, натрій у крові Білок у сечі Білірубін у крові |
| Хронічний рецидивуючий панкреатит | Ліпаза та амілаза в крові й сечі Глюкоза в крові Білірубін у крові Нейтральний жир, м'язові волокна в калі Толерантність до глюкози (у 50 % випадків) Дуоденальний вміст: секреція бікарбонатів, ферментів |
| Вірусний гепатит | Лактатдегідрогеназа в крові Аланінамінотрансфераза в крові Аспартатамінотрансфераза в крові Коефіцієнт АлАТ/АсАТ Сорбітолдегідрогеназа в крові Білірубін («прямий» та «непрямий) Уробіліноген та білірубін у сечі Тимолова проба Електрофореграма: альбумін, α2- та β-глобуліни, γ-глобуліни |
| Цироз печінки | Альбуміни в крові γ -Глобуліни в крові Лужна фосфатаза в крові Лейцинамінопептидаза в крові Фібриноген у крові Протромбіновий час у крові Білірубін у крові Амоніак у крові та сечі Тимолова проба |
| Механічна жовтяниця | Білірубін («прямий») у крові та сечі Лужна фосфатаза в крові Лейцинамінопептидаза в крові Глутаматдегідрогеназа в крові Жовчні пігменти в калі Уробіліноген у сечі Холестерол у крові Загальні ліпіди в крові Церулоплазмін у крові |
| Холецистит | Печінкові проби в крові Білірубін у крові Білірубін у сечі Уробіліноген у сечі |
| Хронічний персистуючий гепатит | Альбумін в крові γ-Глобуліни в крові Аланінамінотрансфераза в крові Глутаматдегідрогеназа в крові Тимолова проба в крові Білірубін у крові Лужна фосфатаза в крові Холестерол у крові |
| Печінкова кома | Альбумін в крові γ-Глобуліни в крові Білірубін у крові Активність «печінкових» ферментів у крові Амоніак у крові та сечі Білок у сечі Кристали тирозину та лейцину в сечі Аміноацидурія Холестерол у крові Калій, хлориди, кальцій у крові |
ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ – запально-дистрофічне захворювання печінки, яке продовжується більше 6 місяців і характеризується гістіолімфоплазмоцитарною інфільтрацією портальних трактів, гіперплазією зірчастих ретикулоендотеліоцитів (купферовських клітин), помірним фіброзом у сполученні з дистрофією печінкових клітин при зберіганні дольової структури печінки з вторинним порушенням печінкових функцій.
Деструктивні зміни представлені вогнищевими некрозами паренхіми, пери портальними ступеневими некрозами, перисептальними ступеневими некрозами, розлогими глобулярними некрозами з утворенням місткоподібних зв’язків або без них.
Поширеність хронічного гепатиту (ХГ) у європейських країнах складає біля 1% дорослого населення. В Україні захворюваність на ХГ складає 52,8 випадків на 100000, тобто 3,1% в структурі всіх захворювань органів травлення. У 30% хворих ураження печінки протікає латентно протягом кількох років. Частіше хворіють чоловіки.
Етіологія. Головні причини, які викликають розвиток хронічного гепатиту:
- перенесені гострі вірусні гепатити (В, С і D);
- бактеріальні і паразитарні ураження печінки;
- контакт з токсичними або токсико-алергічними чинниками, зокрема - алкоголем, медикаментами;
- захворювання інших органів шлунково-кишкового тракту, системи крові, органів кровообігу;
- дія іонізуючої радіації.
Переважаючим є хронічний гепатит вірусної етіології, який зустрічається в 70-80% випадків.