Здавалка
Главная | Обратная связь

Види адміністративно-правових норм



Значна увага у теорії адміністративного права приділяється кла­сифікації норм адміністративного права. Класифікація норм— це розподіл їх на види (групи) залежно від обраного критерію (ознаки).

Найбільш практично значущою є класифікація видів норм адміністративного права за наступними ознаками.

1. За способом правового регулювання поведінки суб'єктівнеобхідно розрізняти:

Ø Норми-завдання містять нормативну орієнтацію розвитку галузей, сфер управління та регулювання, інших об'єктів, а також виступають орієнтиром діяльності суб'єктів адміністративного права. До норм-завдань можна віднести програми, плани, які є нормами тривалої дії.

Ø Норми-принципи виражають стійкі сутнісні характеристики як суб'єктів, так і об'єктів управління.

Ø Норми-дефініції дають нормативні визначення, обов'язкові для застосування в тексті закону або іншого правового акту.

Ø Норми установчі характеризуються перетворюючим потенціалом та виражаються у формуванні управлінських структур, фінансово-господарських комплексів.

Ø Норми компетенційні окреслюють статус, права, обов'язки та відповідальність суб'єктів адміністративного права. Найчастіше вони містяться в положеннях про органи, посадових осіб.

Ø Норми-доручення означають вказівки щодо рішень або дій, вибір яких може бути більш вільним.

Ø Норми-стимули заохочують розвиток та діяльність права у тому напрямі, яке вважають важливим та корисним органи, що приймають адміністративно-правові акти.

Ø Близькими до них є норми-рекомендації (типу організаційно-методичних, науково-методичних та інших), які містять пора­ди щодо раціональних дій.

Ø Своєрідність договірних норм полягає в їх природі як узгодже­них норм рівних партнерів з добровільно прийнятими зо­бов'язаннями.

Ø Норми-заборони містять застереження щодо можливих неправомірних дій, норми-санкції — вказівки на заходи відповідальності щодо винних осіб або органів.

Ø Норми-стандарти містять техніко-економічні, соціальні, еко­логічні, технологічні та інші нормативи техніко-юридичного характеру.

2. За регулятивною спрямованістюадміністративно-правові норми поділяються на матеріальні норми та процесуальні норми. Розмежування матеріальних та процесуальних норм має надзвичайно важливе значення для адміністративного права.

Матеріальні нормиадміністративного права встановлюють юридичні межі та обсяг правового регулювання, визначають права, обов'язки та відповідальність учасників регульованих суспільних відносин, тобто фактично їх адміністративно-правовий статус. Переважна більшість процесуальних нормадміністративного права сприяє реалізації матеріальних норм, оскільки регламентує процедуру (процес, порядок) реалізації прав та здійснення обов'язків, встановлених матеріальними нормами. Існують і процесуальні норми, котрі мають цілком «автономне» значення, тобто не зв'язані безпосередньо з потребами реалізації матеріальних норм (наприклад, норми, що регулюють процесуальні відносини в адміністративному судочинстві).

3. За формою припису(деякі автори називають цей критерій інакше — за юридичним змістом, за формою вираження), виділяють наступні види норм:

v зобов'язуючі (приписні), що містять юридичну вказівку діяти відповідним чином у передбачених нормою умовах;

v забороняючі (категоричні, імперативні), що містять заборону на вчинення тих чи інших дій в умовах, які визначаються даною нормою. Заборони можуть мати загальний або спеціальний характер;

v уповноважуючі (дозволяючі, дозвільні, диспозитивні), що передбачають можливість адресата діяти у рамках вимог даної норми на власний розсуд, але з дотриманням правового режи­му, нею встановленого. Такі дозволи дають можливість вибору того чи іншого варіанту дії у межах певного правового режиму, який створюється даною нормою;

v стимулюючі (заохочувальні), що забезпечують відповідну поведінку з допомогою певних засобів матеріального або морального заохочення учасників регульованих відносин;

v рекомендаційні, що дають можливість обирати найбільш доцільні варіанти розв'язання певних завдань. Особливість правової природи цих норм у тому, що рекомендації, які містяться у цих нормах, не мають юридично обов'язкового характеру. Такі норми не містять прямих приписів.

4. За адресатом приписів(інколи цей критерій називають інакше – з точки зору становища учасників правовідносин) можна виділити нор­ми, які регламентують:

права й обов'язки громадян у сфері державного управління та в інших сферах, що регулюються адміністративним правом;

окремі аспекти функціонування різних недержавних об'єднань, підприємств, закладів;

правове становище підприємств, установ, організацій; взаємні права і обов'язки суб'єктів, які не підпорядковані один одному;

адміністративно-правовий статус громадських об'єднань; питання організації та діяльності державних установ та підприємств;

адміністративно-правовий статус державних службовців; організацію та діяльність різних ланок апарату державного управління (системи органів виконавчої влади);

порядок взаємодії державних і недержавних органів.

5. За обсягом регулювання(деякі автори називають цей критерій інакше — за ступенем загальності) адміністративно-правові норми поділяються на:

v загальні, які поширюються на всі сфери та галузі державного управління, місцевого самоврядування і які регламентують найбільш важливі питання реалізації публічної влади;

v міжгалузеві, які регламентують ті або інші сфери управлінської діяльності, котрі є загальними або суміжними для всіх галузей державного управління та мають при цьому спеціальний характер;

v галузеві, які регламентують ті або інші сфери управлінських відносин, що виникають у межах галузей, закріплених за органами виконавчої влади галузевої компетенції;

v місцеві, що містяться в актах місцевих органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування.

6. За змістомадміністративно-правові норми можна об'єднати у відносно самостійні правові інститути. Правовий інститут означає сукупність певних норм, об'єднаних однорідністю врегульованих ни­ми суспільних відносин.

7. За порядком дії у часі, просторі та за колом осібадміністративно-правові норми поділяються:

Ø за порядком дії у часі — на: тимчасові; постійні (безстрокові); надзвичайні;

Ø за порядком дії у просторі — на: норми, які діють на території України, норми місцевого характеру; норми загального і галузево­го характеру; норми локального характеру;

Ø за порядком дії за колом осіб — на: норми, що поширюються на усіх громадян; норми, що поширюються на окремі соціальні гру­пи (військовослужбовців і т. ін.).

8. За повнотою викладених приписіврозглядувані норми поділяють­ся на:

· визначені (мають повно викладене правило поведінки);

· відсилочні (викладають правило поведінки неповно, відсилаю­чи до інших норм або правових актів);

· бланкетні (передбачають, що відповідне правило поведінки встановлюється іншим уповноваженим суб'єктом).

Крім того, адміністративно-правові норми можна поділити:

v за юридичною силою — на: викладені в законах; указах; поста­новах; рішеннях; наказах тощо.

v за характером юридичного захисту – на: норми, які захищаються адміністративними санкціями; норми, що захищаються дисциплінарними санкціями.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.