Главная | Обратная связь

Реалізація адміністративно-правових норм

Реалізація адміністративно-правових нормозначає практичне втілення правил поведінки (приписів), які вони містять, у діяльність суб'єктів суспільних відносин, що перебувають у сфері регулювання адміністративного права. У процесі реалізації норм адміністратив­ного права правові приписи втілюються в життя всіма суб'єктами (сторонами) регульованих суспільних відносин, але роль кожного суб'єкта у цьому процесі визначається відповідно до їх адміністра­тивно-правового статусу.

В юридичній літературі існує кілька підходів до визначення форм реалізації адміністративно-правових норм (іноді їх називають способа­ми реалізації).

Деякі вчені-адміністративісти виділяють чотири способи реалізації норм:

1) виконання;

2) використання;

3) дотримання;

4) застосуван­ня.

Інші фахівці визнають тільки два способи: 1) виконання та 2) за­стосування, розглядаючи їх як основні варіанти реалізації, до яких іноді додаються дотримання та використання як форми виконання.

Проте, найпереконливішим є виділення трьох самостійних форм реалізації адміністративно-правових норм:

1) виконання норм;

2) використання норм;

3) застосування норм.

Виконанняадміністративно-правових норм полягає у тому, що учас­ники регульованих відносин точно слідують приписам, які містяться в нормах щодо їх обов'язків (щодо обов'язкових дій або обов'язків утримуватися від певних дій). У виконанні приписів адміністративно-пра­вових норм беруть участь всі можливі учасники відносин, тобто всі, кому адресовані конкретні норми. І виконання цими суб'єктами при­писів, які містяться в нормах, може здійснюватися незалежно (а інко­ли навіть всупереч) від їхнього бажання.

Використанняадміністративно-правових норм полягає в активній поведінці суб'єктів правовідносин щодо добровільного, тобто за їх власним бажанням, здійснення наданих їм прав у сфері державного управління.

Застосуваннянайчастіше розглядається як специфічна, суттєво відмінна від інших форма реалізації адміністративно-правових норм. Враховуючи це, доцільно окремо зупинитися на характеристиці цієї особливої форми реалізації адміністративно-правових норм.

Застосування на відміну від використання і вико­нання є юридично-владною діяльністю, яка не може бути пов'язана з бажанням (чи з його відсутністю) уповноваженого суб'єкта, а має здійснюватися за появи певних умов, обставин. Застосування відрізняється від інших форм реалізації адміністративно-правових норм насамперед тим, що воно є прерогативою спеціальних, уповно­важених на те органів і посадових осіб, а у передбачених чинним за­конодавством випадках віднесено до компетенції судів.

Це свідчить про те, що застосування адміністративно-правових норм може здійснюватися лише суб'єктами, які наділені повноважен­нями юридично-владного характеру. Громадяни та інші приватні (в то­му числі юридичні) особи таких повноважень не мають.

Виходячи з наведеного, застосування адміністративно-правових нормдістає вираження у практичному вирішенні конкретних питань шляхом прийняття уповноваженим суб'єктом (органом, ор­ганізацією, посадовою особою) обов'язкових до виконання індивідуаль­них юридично-владних рішень (актів) відповідно до вимог матеріаль­них та процесуальних норм. Ці акти видаються щодо конкретних справ у сфері діяльності переважно органів виконавчої влади і ор­ганів місцевого самоврядування.

Основною метою застосування адміністративно-правової норми є втілення її приписів щодо суб'єктів конкретних адміністративно-правових відносин залежно від характеру відповідної життєвої ситуації, в яку потрап­ляють учасники таких відносин. Рішення уповноваженого органу щодо варіанту належної поведінки учасників правовідносин у зазначеній ситу­ації через встановлення їхніх прав чи обов'язків, є актом застосування.

Акт застосування(або правозастосовчий акт) — це оформлене відповідним чином юридично-владне рішення уповноваженого органу, посадової особи щодо встановлення (зміни, скасування) суб'єктивних прав і обов'язків персоніфікованих суб'єктів адміністративно-право­вих відносин для вирішення конкретних питань у сфері державного управління і місцевого самоврядування.

Серед актів застосування виділяють акти застосування диспозиції правової норми та акти застосування санкції правової норми. Хоча такий поділ щодо застосування процесуальних норм неоднозначно сприймається окремими правознавцями. Незважаючи на дискусії щодо видів актів застосування, в їх загальній характеристиці незмінним є те, що кожний такий акт:

v має індивідуальний характер;

v має юридично обов'язковий характер — виконання акту га­рантується, а в разі необхідності забезпечується державним примусом;

v видається в односторонньому порядку — органом застосуван­ня норм адміністративного права, і згода інших учасників правовідносин на це не потрібна.

Матеріальним результатом реалізації норм адміністративного права виступають адміністративно-правові відносини.