Главная | Обратная связь

види адміністративно-правових відносин

Класифікація адміністративних правовідносинпередбачає виділення їх певних видів залежно від різних критеріїв.

1.За виконуваними функціями— регулятивні та правоохоронні.

До регулятивних правовідносинналежать ті, що пов'язані з ре­алізацією, умовно кажучи, «позитивної» функції адміністративного права. Це організація роботи апарату управління, керівництво ниж­чими структурами, задоволення запитів громадян тощо.

До правоохоронних правовідносинналежать ті, що пов'язані з ре­алізацією правоохоронної функції адміністративного права. Найбільш відомий різновид правоохоронних відносин — відносини адміністра­тивно-деліктні (юрисдикційні). До них належать відносини, що складаються з приводу притягнення до відповідальності за адміністративні провини (проступки). Вони виникають між правопорушником і правозастосовчим органом (його посадовою особою).

2. За складом учасників — двосторонні або багатосторонні.Крім то­го, за цим критерієм можна виділити:

ü відносини між главою держави — Президентом України і: всією системою органів виконавчої влади; органами інших, крім виконавчої, гілок влади; недержавними формуваннями; іншими колективними суб'єктами; фізичними особами;

ü відносини між вищим органом у системі органів виконавчої влади, яким за Конституцією України (ст. 113) є Кабінет Міністрів України, і: рештою органів виконавчої гілки влади; органами інших, крім виконавчої, гілок влади; недержавними формуваннями; іншими колективними суб'єктами; фізичними особами;

ü такі ж відносини, де обов'язковою стороною є центральні органи виконавчої влади;

ü такі ж відносини, де обов'язковою стороною є місцеві органи виконавчої влади;

ü такі ж відносини, де обов'язковою стороною є органи місцевого самоврядування;

ü такі ж відносини, але між посадовими особами усіх зазначених вище органів.

3. За сферою виникнення:

а) відносини у сфері виконавчої влади;

б) відно­сини у сфері функціонування державних утворень, що знаходяться за ме­жами виконавчої влади;

в) відносини у сфері недержавного управління (у місцевому самоврядуванні, у діяльності громадських організацій).

4. За станом взаємної підпорядкованості суб'єктів, що беруть участь у правовідносинах, — адміністративні правовідносини:

Ø між підпорядкованими суб'єктами, тобто між вищестоящими і нижчестоящими органами виконавчої влади;

Ø між непідпорядкованими суб'єктами одного ієрархічного рівня: між власне міністерствами, державними адміністраціями районів або областей тощо;

Ø між непідпорядкованими суб'єктами різного ієрархічного рівня, наприклад, між державною адміністрацією однієї об­ласті та районною держадміністрацією іншої області;

Ø між органами виконавчої влади й організаціями, які їм організаційно не підпорядковані (тобто організаційно від них незалежні): приміром, відносини між податковою інспекцією і підприємствами;

Ø між адміністрацією (органом управління) підприємства, корпорації, концерну тощо і безпосередньо керованим персоналом даного підприємства та ін.

5. Тісно пов'язаною з попереднім поділом є класифікація адмі­ністративних правовідносин на так звані вертикальні та горизонтальні. Ця класифікація має найбільш суттєве значення за характером юридичних зв’язків між їхніми сторонами.

Вертикальніправовідносини найбільшою мірою виражають сут­ність адміністративно-правового регулювання і характер зв'язків у сфері управління. Ці відносини часто називають владовідносинами. Ви­никають вони між співпідпорядкованими у правовому розумінні сто­ронами і виражають юридичну залежність однієї сторони від другої. Тобто ці відносини складаються між відповідними сторонами в тих випадках, коли в однієї з них є встановлені адміністративно-правовою нормою повноваження одностороннього юридично-владного характеру щодо іншої сторони.

Горизонтальнимиправовідносинами визнаються ті, в яких сторони юридично рівноправні. У них відсутні юридично-владні веління однієї сторони, обов'язкові для другої сторони. Такі відносини проявляються у формі взаємодії, узгодження спільних зусиль органів держави однакового рівня. Зрозуміло, сам факт визнан­ня рівності сторін у адміністративно-правових відносинах, здавалося б, прямо суперечить сутності адміністративно-правового методу регулювання. Водночас багаторічна дослідницька робота вчених (Ю. М. Козлов, А. П. Альохін, Г. І. Петров, Б. М. Лазарєв, В. А. Юсупов та ін.) підтвердила можливість виникнення та існування таких відносин у сфері державного управління.