Здавалка
Главная | Обратная связь

Світовий фінансовий ринок: сутність та роль у системі міжнародного перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу



ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СВІТОВОГО ФІНАНСОВОГО РИНКУ

 

Світовий фінансовий ринок: сутність та роль у системі міжнародного перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу

Міжнародний фінансовий ринок як складова світового фінансового ринку

Характеристика інструментів світового фінансового ринку

Суб’єкти міжнародного фінансового ринку

4.5.Євроринок, його особливості та механізм функціонування

Світовий фінансовий ринок: сутність та роль у системі міжнародного перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу

 

Міжнародні фінансові відносини на початку ХХІ ст. визначаються процесами глобалізації. Вони докорінним чином змінили зміст, роль і конкретні форми функціонування міжнародних фінансів. Практично усі міжнародні фінансові потоки проходять через міжнародний фінансовий ринок, а кордони національних фінансових систем все більше нівелюються, уособлюючи трансформацію локальних фінансових ринків у глобальний.

Світовий фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів між національними фінансовими ринками. Інтеграція ринків окремих країн розпочалася у середині 60 – х років і згодом стала розвиватись прискореними темпами. Вона виявлялась у зміцненні зв’язків, розширенні контактів між національними фінансовими ринками, їхньому прогресуючому переплетенні.

Глобалізація, розвиток зовнішньоекономічних зв’язків, розширення мережі та переплетення фінансових потоків між країнами актуалізували питання взаємозв’язку між такими поняттями, як світовий, міжнародний і національний фінансові ринки (див. рис. 4.1).

Найбільш широке з усіх зазначених понять – світовий фінансовий ринок, в структурі якого особливе місце посідають міжнародний і національні фінансові ринки, кожен з яких володіє своїми особливостями, відокремленістю та самостійністю. Світовий фінансовий ринок тісно зв’язує усі національні фінансові ринки на міжнародному рівні. Міжнародний фінансовий ринок тісно пов’язаний з тією частиною національних фінансових ринків, де відбуваються зовнішні фінансові операції.

Участь національного фінансового ринку в операціях міжнародного фінансового ринку визначається рядом макроекономічних і геополітичних факторів.

Серед глобальних макроекономічних факторів можна відзначити:

Ø становище країни в світовій економіці (стан платіжного балансу);

Ø рівень розвитку міжнародної валютної системи;

Ø стан організації міжнародного фінансового ринку та розвиток фінансових посередників.

Роль локальних макроекономічних факторів відіграють:

Ø економічне становище країни (показники соціально-економічного розвитку);

Ø рівень розвитку національного фінансового сектору;

Ø рівень організації національного фінансового ринку та інституту фінансового посередництва;

Ø ступінь лібералізації податкової системи;

Ø якість і стабільність міжнародного кредитного рейтингу та рейтингу платоспроможності;

Ø політична стабільність.

До геополітичних факторів, що визначають участь національного фінансового ринку в операціях міжнародного фінансового ринку відносять:

Ø зацікавленість розвинутих країн світового співтовариства в інтеграції держави в світову економіку;

Ø роль країни в світовій економіці та міжнародному поділі праці;

Ø ступінь інтеграції країни в світову фінансову систему;

Ø рівень розвитку міжнародних економічних відносин країни;

Ø географічне розташування;

Ø геополітична стабільність.

Локальні макроекономічні фактори, що визначають участь національних фінансових ринків у функціонуванні міжнародного фінансового ринку, відображаючи стан економіки, одночасно характеризують готовність національного ринку інтегруватись в систему міжнародних фінансових відносин. Глобальні макроекономічні фактори відображають тенденції розвитку світової економіки, а заодно й еволюцію світового фінансового ринку.

Історично першою моделлю світового фінансового ринку став ринок євровалют, який виник у 1950 році. У цей період функціонування світового фінансового ринку було направлено в основному на обслуговування потреб ТНК: проведення платежів, надання короткострокових (для відновлення недостатньої ліквідності) і довгострокових (інвестиційних) кредитів, мобілізація необхідних для цього сектора кредитних ресурсів. Поступово до цього ринку апелюють держави для фінансування бюджетних дефіцитів.

На подальший розвиток світового фінансового ринку вплинули:

· швидке економічне зростання Японії у 1960-х роках;

· світова фінансова криза 1971 – 1973 рр., нафтові кризи 1974 і 1979 рр., банківська криза в США у 1979 р.;

· посилення процесу лібералізації національних ринків капіталу індустріальних країн у 1980-х р.;

· зміна політичних систем у східноєвропейських країнах і перехід до ринкової економіки у 1990-х р.;

· формування уніфікованого європейського ринку у 1992 р.;

· набуття чинності у 1993 р. Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (НАФТА) та прискорення регіонального розвитку США;

· лібералізація торгівлі й створення СОТ у 1994 р.;

· фінансові кризи в Мексиці (1994-1995 рр.), Південно-Східній Азії, Бразилії, Росії (1997-1998 рр.);

· введення в грошовий обіг у 1999 р. країнами ЄС єдиної валюти – євро;

· злиття у 2000 р. Паризької, Амстердамської та Бельгійської фондових бірж, створення Euronext – найбільшого фондового ринку в єврозоні;

· посилення впливу з 2005 року процентних ставок у США та Європі на динаміку світового фінансового ринку, високі ціни на нафту, зниження курсу долара.

У 80-ті роки світовий фінансовий ринок став набувати більш самостійного значення. Він перетворився в систему мобілізації фінансових ресурсів та їх перерозподілу в світовому масштабі, здійснюючи усе більший вплив на сферу виробництва та торгівлі.

Надалі, у міру розвитку інтеграційних процесів та лібералізації валютних режимів, значно зросли як вплив міжнародного ринку, так і рух капіталу між країнами. Це дозволило говорити про такий стан світового фінансового ринку, який все більше характеризується певною єдністю.

Формування світового фінансового ринку на сучасному етапі відбувається під впливом процесу глобалізації національних фінансових ринків, чинниками якого є:

1) інтенсивне впровадження електронних технологій, комунікаційних засобів та інформатизації, що робить високоефективними інформаційну інфраструктуру фінансового ринку та систему розрахунків між учасниками ринку;

2) розширення видів та кількості пропонованих цінних паперів;

3) посилення ролі фінансових ринків як основного механізму перерозподілу фінансових ресурсів як у національному, так і в глобальному масштабі;

4) вплив приватизаційних процесів на потенційну пропозицію цінних паперів;

5) концентрація діяльності учасників ринку у світових фінансових центрах;

6) інституціоналізація фінансових ринків, тобто постійне збільшення частки інституційних учасників ринку (інвестиційних, страхових компаній, пенсійних фондів тощо);

7) лібералізація фінансових ринків, тобто створення законодавства, що сприяє проникненню учасників ринку на фінансові ринки різних рівнів і стимулює їх активність.

Світовий фінансовий ринок трактують з функціонального та інституціонального погляду.

З функціонального погляду світовий фінансовий ринок – це система ринкових відносин, у якій об’єктом операцій виступає грошовий капітал і яка забезпечує акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків, створюючи умови для безперервності та рентабельності виробництва.

Під світовим фінансовим ринком треба розуміти складне переплетіння, взаємозалежність, інтеграцію національних та міжнародних ринків, що забезпечує перелив грошово-кредитних ресурсів між країнами, регіонами, галузями та окремими суб’єктами бізнесу. Це глобальний механізм, що забезпечує балансування світового попиту і пропозиції на капітал.

Так, світовий фінансовий ринок об’єднує національні фінансові ринки країн та міжнародний фінансовий ринок, що різняться умовами емісії та механізму обігу фінансових активів, систему офіційної міжнародної фінансової допомоги та міжнародний рух золотовалютних резервів (див. рис. 4.2).

Світовий фінансовий ринок з інституційного погляду — це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків та які є посередниками перерозподілу фінансових активів між кредиторами і позичальниками, продавцями та покупцями фінансових ресурсів (див. рис. 4.3).

 

Сукупність кредитно-фінансових установ акумулює величезні маси грошових ресурсів по всьому світові. В подальшому, ці ресурси через кредитні та інвестиційні механізми перерозподіляються між країнами, даючи потужний імпульс подальшому зростанню концентрації та централізації капіталу. Світові потоки фінансових ресурсів під впливом конкурентної боротьби через інституційний механізм світового фінансового ринку спрямовуються в ті сфери та регіони світової економіки, де на них відчувається найбільший попит, а отже є можливість отримати найбільші прибутки.

Рис. 4.3. Інституційна структура світового фінансового ринку

Світовий фінансовий ринок виконує такі функції:

Ø посередницьку (організація різноманітних форм взаємодії кредиторів та позичальників в глобальному масштабі);

Ø перерозподільчу (переведення через розгалужену інфраструктуру тимчасово вільних фінансових ресурсів із тих секторів міжнародної економіки, де вони є відносно надлишковими та/або непродуктивними, у ті сектори, де в них існує потреба);

Ø ціноутворюючу (встановлення на основі попиту і пропозиції цін купівлі/продажу різноманітних фінансових інструментів);

Ø регулюючу (врівноваження світових інвестицій і заощаджень, перерозподіл іноземних інвестицій по країнах та галузях промисловості, який багато в чому визначає структуру сучасної міжнародної економіки та взаємовідносини між окремими частками світового господарства, експорт/імпорт капіталів як інструмент регулювання платіжного балансу країн та коригування валютних курсів, підтримка стабільності національних, регіональних та світової валютних систем);

Ø інформаційну (поширення за допомогою цінових сигналів та агрегованих біржових індексів різноманітної інформації, на підставі якої економічні суб'єкти визначають свою поведінку у коротко- та довгостроковому періодах).

Отже, світовий фінансовий ринок виник на базі національних фінансових ринків під впливом концентрації виробництва й капіталу та інтернаціоналізації світогосподарських зв’язків.

Характерними рисами сучасного світового фінансового ринку є:

- великий обсяг фінансових ресурсів та операцій;

- глобальність, тобто відсутність територіальних обмежень;

- цілодобовий режим операцій;

- залучення до операцій суб’єктів/інституцій із високим рейтингом/репутацією;

- широкий діапазон використання фінансових інструментів;

- уніфікація правил та стандартів операцій;

- високий рівень використання інформаційних технологій.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.