Класифікація інструментів світового фінансового ринку
Так, в економічній літературі прийнято виділяти дві основні групи фінансових інструментів світового фінансового ринку, які відрізняються надійністю щодо отримання доходу: інструменти власності та інструменти позики (див. рис. 4.7). Інструменти власності – безстрокові інструменти, які засвідчують пайову участь інвестора в статутному фонді емітента (акціонерного товариства) та дають право власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів, право на частку майна товариства при його ліквідації тощо. Інструменти позики – строкові інструменти, які відображають відносини позики і являють собою зобов’язання емітента виплатити тримачу цінних паперів дохід у визначені умовами випуску моменти часу. Фінансові інструменти світового фінансового ринку залежно від механізму нарахування доходу поділяються на інструменти з фіксованим доходом та інструменти з плаваючим доходом. Інструменти з фіксованим доходом – облігації, інші боргові зобов’язання з фіксованими процентними виплатами, а також привілейовані акції, за якими сплачується фіксований дивіденд. Інструменти з плаваючим доходом – боргові зобов’язання зі змінними процентними виплатами та прості акції, оскільки дивідендні виплати за ними наперед не визначені й залежать від розміру прибутку, отриманого фірмою протягом звітного періоду. До характеристик фінансових активів світового фінансового ринку можна віднести: 1. Термін обігу – проміжок часу до кінцевого платежу або до вимоги ліквідації (погашення) фінансового активу. Активи бувають: короткострокові (з терміном обігу до одного року); середньострокові (від одного до чотирьох-п’яти років); довгострокові (від п’яти до десяти і більше років). 2. Ліквідність – можливість швидкого перетворення активу на готівку без значних втрат. 3. Дохідність – розраховується, як правило, у вигляді річної процентної ставки. При цьому розрізняють: номінальну ставку доходу (дохід у грошовому виразі, отриманий з однієї грошової одиниці вкладень, тобто абсолютний дохід, отриманий від інвестування коштів у фінансовий актив, абсолютну плату за використання коштів; реальну ставку доходу (дорівнює номінальній ставці доходу за вирахуванням темпів інфляції). 4. Дохід по активу – очікувані грошові потоки по ньому, тобто процентні, дивідендні виплати, а також суми, отримані від погашення чи перепродажу фінансового активу іншим учасникам ринку. 5. Подільність – мінімальний обсяг активу, який можна купити чи продати на ринку. 6. Ризикованість – невизначеність, пов’язана з величиною та часом отримання доходу за даним активом у майбутньому. 7. Механізм оподаткування – визначає, у який спосіб та за якими ставками оподатковуються доходи від володіння та перепродажу фінансового активу. 8. Конвертованість – перетворення фінансового активу на інший фінансовий актив (установлюється в умовах випуску). 9. Комплексність – можливість бути сукупністю кількох простих активів. 10. Валюта платежу – валюта, в якій здійснюються виплати за тим чи іншим фінансовим активом. 11. Поворотність – відображає розмір витрат обігу або сукупних витрат з інвестування в певний фінансовий актив та перетворення цього активу на готівку.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|